Аналітик Дмитро Крапивенко  розмірковує над тим, як «реалізувати моменти в гібридній війні». Про це йдеться в його публікації на сайті УНІАНу.

«Кадри – хронічна проблема кремлівських ляльководів. Можна згадати весь бестіарій проросійських політиків і переконатися, що по-справжньому впливових і харизматичних лідерів у цьому середовищі бракувало, «осередки» часто існували суто на папері, фінансування безбожно розкрадалися», – зазначає Крапивенко.

На його думку, «своєрідним моментом істини стала «русская весна»: сепаратистський заколот мав успіх лише в Криму й на Донбасі, де, до речі, також без кураторів і гастролерів із Росії не обійшлося. У решті регіонів, що нібито мали б утворити «Новоросію», була поразка: десь на випередження протидіяли правоохоронці, десь – патріотичні сили, але й нечисленна, боягузлива п’ята колона продемонструвала свою справжню «могутність» і «впливовість». Якщо сьогодні напередодні виборів провести «зачистку» сепаратистських елементів у регіональній політиці, знайти нарешті можливість перекрити канали фінансування, нейтралізувати інструменти інформаційного впливу, такі як NewsOne, «112 канал», «Страна.ua» тощо, то профілактика дасть свої плоди. Не доведеться дивуватися результатам парламентських перегонів, збиватися з рахунку при спробі порахувати агентів Кремля в Раді скликання 2019-го».

Крапивенко констатує, що «Україна дуже серйозно допікає путінському режиму своїм існуванням. Не дивно, що, коли в Керчі стався schoolshooting, на російському ТБ активно почали шукати українській слід у цій історії. Дивно, що ту справу не змогли довести до кінця й не приписали юнаку-психопату членство в «Правому секторі». Тим часом дала тріщину ще одна «скрєпа». Постійно з 2014 року й особливо останнім часом напередодні виборів російська пропаганда намагалася створити образ українців, які потерпають від «хунти», а РФ, мовляв, будь що прагне допомогти цьому багатостраждальному народу. Аж раз — і Путін доручає сформувати список з українських юридичних і фізичних осіб, до яких будуть застосовані санкції. Можна, звісно, пояснити це тим, що от скинете «клятого» Порошенка й ми відкриємо вам обійми, дамо дешевий газ, горілку по три шістдесят два й ковбасу по два двадцять — є виборці, що проковтнуть і цю наживку».

Насправді, констатує Крапивенко, «бачимо, що Путін, вочевидь, відчуває брак наявних інструментів впливу на Україну (особливо якщо врахувати поразку «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі) і починає пошук нових небезпечних моментів, щоб реалізувати їх. Добрий урок тим українським бізнесменам, які ще мають ілюзії щодо можливостей працювати на російських ринках».Проти нашої волі, підкреслює він, «ми приречені до довгої гри з Росією. Це означає, що вона складатиметься з незчисленної кількості моментів, реалізувати які, як у футболі, означає забити гол і наблизити перемогу».