У лісі на Горохівщині поблизу села Піски поліція шукала бабусю з онуком, які подались у ліс за жолудями, – пише газета Волинь-нова.

62-річна жителька села Піски і її 15-річний онук пополудні вирішили назбирати жолудів. Сіли на велосипеди і майнули по лісові скарби.

Ліс знали добре, отож поставивши  двоколісний транспорт у надійне місце, пішли собі від галявини до галявини. «Тихим полюванням» захопилися настільки, що не зогледілися,  коли заблукали.

«Озирнулися, як стало сутеніти.  Чим швидше  старалися знайти знайомі стежки, тим далі, як з’ясувалося, заходили в лісову гущу. Не на жарт злякалися, як вийшли до очеретяних заростів, та побачивши за ними вогники людських осель, вирішили перейти плавні. За ними вперлися в … незнайому водойму», – розповідала пані Людмила, ще й  досі почуваючись моторошно.

«Хто-зна, чим би закінчилася ця мандрівка, якби Сергій не згадав, що в таких випадках треба телефонувати «102». То була вже майже 22 година», – пише видання.

Повідомляють, що поліцейські  не приїхали – примчали з Горохова менш, як за 20 хвилин.  По спеціальному приладу їм вдалося встановити місцезнаходження блукальців, а щоб ті вийшли до них, інспектор СРПП №4 Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області капітан поліції Олександр Гаврилюк і старший сержант поліції  СРПП №4 старший сержант поліції Віталій Мартинюк включили сирену і мигалки.

Вертатися жінці і юнакові довелося через ті ж очеретяні хащі. В якусь мить бабуся провалилася в заповнений водою рів, та внук вправно подав руку і витягнув із нього рідну. Не стали чекати й поліцейські, а зустріли  потомлених людей  біля якогось містка, акуратно провели  їх по прогнилих колодах  і відвезли додому.

«Я  на внука Сергія дивлюся зовсім іншими очима. Думала, що він іще дитина, а тепер знаю, що це – моя опора і надія.  І про поліцейських, яких побачила сумлінними працівниками і просто  добрими  людьми, доки Господь даруватиме вік, розповідатиму лише хорошими словами», – казала пані Людмила Бринза.