Чому  НАБУ «взялося» саме за міністра інфраструктури Володимира Омеляна? Наскільки праві ті, хто стверджує, що у цій справі політики більше, ніж самої корупції? На ці та інші запитання висловлює свої версії відповіді «Газета по-українськи» у публікації «Навіщо знадобився Омелян: політичний підтекст головної справи НАБУ».

Видання нагадує, що  13 вересня детективи НАБУ вручили міністру підозру в незаконному збагаченні та внесенні недостовірної інформації в декларацію. А відтак констатує: «Здавалося б, гра варта свічок: чиновнику довірена чи не найбільша  «хлібна» галузь економіки — залізниця, зв’язок, авіація, морське і річкове сполучення. На все це доводиться до 10% ВВП і 25% усіх публічних держзакупівель в країні, а це мільярдний оборот! Серйозний плацдарм для бажаючих заробити капітал. Мабуть, цим і керувалися детективи, визначаючи масштаб слідчих дій щодо Омеляна, – перевірили буквально все, починаючи з 2000 року. Але замість офшорів, коштовностей і рахунку в швейцарському банку виявили, що 10 років тому, задовго до свого призначення, міністр витратив більше, ніж офіційно заробив».

Натомість сам міністр  обурився діями детективів, які «перевіривши все і нічого не виявивши, хочуть хоча б щось донести до суду», щоб за будь-яку ціну поставити під удар його ділову репутацію. Він заявив, що не збирається подавати у відставку і має намір не просто відстояти свою честь в суді, але й піти на слідчих НАБУ з зустрічним позовом, а також засумнівався у фінансовій раціональності самого бюро.

Видання нагадує, що «день в день з Омеляном стало відомо про підозру за аналогічною статтею на адресу ще двох представників  «Народного фронту» – міністра юстиції Павла Петренка і нардепа Антона Геращенка. Крім них, в незаконному збагаченні стали підозрювати і заступника голови СБУ Павла Демчину, якого з керівником бюро Артемом Ситником пов’язує особистий конфлікт».

Роздумуючи над причинами «атаки» на Омеляна, «Газета по-українськи» підкреслює: «Міністр Омелян – один із небагатьох прикладів, що уособлюють молодий реформаторський уряд. Він декларує прозорість, сповідує європейські цінності і в роботі, і в публічності. Це, а також непогані результати по міністерській лінії, роблять Омеляна цілком привабливою фігурою. Ефект посилюється патріотичною риторикою та ініціативами на кшталт припинення залізничного сполучення з РФ услід за авіаційним. Судячи з реакції ЗМІ сусідньої країни, публічні випади молодого міністра часто звучать свіжіше та гостріше, ніж перших осіб країни. На думку Вадима Карасьова, геополітичними заявами Омелян відбирає хліб у Президента, а реформаторськими досягненнями –«підгортає західний вектор»Прем’єра. «Треба дати зрозуміти (Омеляну, – ред.), що неузгоджену з вищим керівництвом політичну активність треба припинити. За політику ніхто не буде вручати підозру і заставу оголошувати, ось знайшли привід, – сказав політолог в коментарі 112 каналу.- Йдеться про те, щоб збити на злеті, позбавити майданчика для політичного старту».

До речі, за припущенням  політолога  Олексія Якубіна, сам Омелян незабаром «заявить, що став жертвою режиму і на цій хвилі почне політичну кар’єру».  Натомість «біляпрем’єрське видання «Ділова столиця» називає цю тактику   «примушенням до миру, в якій міністри Омелян і Петренко, що представляють в уряді НФ, – елементи тиску на незговірливих партнерів».На думку політолога Андрія Золотарьова, найбільше враження це повинно справити не лише на фракцію, але й на ще одного міністра за квотою НФ – Арсена Авакова. Йому відведена важлива роль в передвиборній програмі Порошенка.  «Наприклад, щоб додавити опонентів, перш за все Юлію Тимошенко, без силового та адміністративного ресурсів не вдасться. А на ці ресурси сьогодні ніхто не має монополії. У президента – СБУ, Генпрокуратура, армія, а у Авакова – МВС, це 300 тис. чоловік, на хвилиночку. Тому якось намагаються примусити їх до зразкової політичної поведінки ось таким чином», – зазначив експерт.