«Україна та Росія. Геополітичне розлучення століття» – так називається стаття  Пітера Дікінсона, наукового співробітника Atlantic Council, видавця журналів BusinessUkraine і LvivToday. Він її опублікував у виданні «Новое время».

Пітер Дікінсон зазначає, що  анексією Криму та  дестабілізацією Донбасу «Москва планувала збити Україну з дороги на Захід. А вийшло так, що конфлікт розвивається поза контролем Кремля, перетворивши незграбні відносини на геополітичне розлучення століття. І це розлучення швидко наближається до точки неповернення». Відтак він наголошує: «Москва покладає надії на президентські та парламентські вибори в Україні у 2019 році.Та це не більше ніж видавати бажане за дійсне для наддержави, яка відмовляється визнати, що припустилась величезної помилки. В глибині душі члени близького оточення Путіна мусять усвідомити, що дні проросійської більшості в українській політиці минули».

Тим не менше,  переконаний Дікінсон, «страх «українського ефекту доміно» переслідує Кремль з часів Помаранчевої революції 2004 року та допомагає зрозуміти, чому начебто популярний Путін вважає за необхідне утримувати величезний апарат органів державної безпеки, попереджуючи виникнення справжньої політичної опозиції.Бажання захистити російську авторитарну модель правління будь-якою ціною робить заледве можливим для Кремля коли-небудь визнати членство України у євроатлантичній спільноті – допоки його не примусять. За невеликого апетиту Заходу до прямої конфронтації, Україна перебуває у нестійкій позиції – користується значною міжнародною підтримкою, але за великим рахунком один на один протистоїть одній із найбільш могутніх та безрозсудних націй світу».

Однак, зазначає він, «починаючи з 2004 року, українці перевершили всі очікування власними силами протистояти гібридній атаці Росії, досягнувши значних успіхів назустріч усе більшій інтеграції у широкий світ. І вони мусять змиритися з тим, що Росія продовжуватиме становити для них екзистенційну загрозу ще багато років. Це означає безстроково тримати лінію фронту, яка простягається від Азовського моря до кіберпростору. Якщо розлучення є остаточним, то іншого вибору не існує».