Із США депортували 95-річного колишнього наглядача концтабору Травники Якова Палія. Він служив у підрозділі, який здійснював численні злочини. Обманом потрапивши до США, він жив у будинку, що раніше належав польським євреям, які пережили Голокост.

Детальніше про одного з останніх нацистських злочинців, українця за національністю – в сюжеті НВ.

У чому зізнався Яків Палій

Яків Палій народився у 1923 році в селі П’ядики на території Польщі в родині українців. Зараз це село – територія України, воно розташоване в Коломийському районі Івано-Франківської області.

Як визнав ще у 2003 році американський суд, у 1943 році Палій був охоронцем у концтаборі Травники на території Польщі, в якому в цьому ж році 3 і 4 листопада було знищено близько шести тисяч ув’язнених євреїв. У рішенні суду також сказано, що до березня 1944 року Палій служив у підрозділі, який здійснював численні злочини, зокрема, проти польських цивільних осіб.

У 1949 році Палій заявив імміграційним чиновникам США, що під час війни працював у деревообробному цеху та на фермі батька в окупованій Польщі, потім на іншій фермі у Німеччині, а після цього – на німецькій фабриці оббивних матеріалів. Тоді він стверджував, що ніколи не служив в армії. Палій залишився жити в США, а у 1957 році отримав американське громадянство. У 1966 році Палій і його дружина купили будинок у пари польських євреїв, які пережили Голокост і не знали про минуле Палія.

Як пише AP, після війни Палій підтримував дружні стосунки з іншими нацистськими охоронцями, які теж переїхали в США, приховавши своє минуле. Спеціальний підрозділ Мін’юсту США, який розшукував нацистських злочинців, зайнялося його пошуком після того, як у 1989 році інший нацистський охоронець розповів про нього канадській владі. Слідчі запросили у Росії та інших країн записи про Палія і вперше зустрілися з ним особисто у 1993 році.

Лише у 2001 році він визнав, що був охоронцем у Травниках і служив у батальйоні СС Стрейбела. “Я б ніколи не отримав візу, якби сказав правду. Всі брехали”, – пояснював він, чому збрехав імміграційним чиновникам. Однак Палій стверджував, що став охоронцем, оскільки боявся, що інакше його вб’ють. Він заявляє, що не причетний до воєнних злочинів.

Чому Палія не депортувати на початку 2000-х

У 2003 році рішенням американського суду Палій був позбавлений громадянства США. Через рік було винесене рішення про його депортацію. Однак Палій ніколи не був німецьким громадянином, а Польща і Україна відмовилися його прийняти.

Через це він продовжував жити у своєму будинку у Нью-Йорку в районі Квінс разом із дружиною Марією, якій зараз 86 років, пише CBS News.

Цей факт обурив єврейську громаду Нью-Йорка, яка регулярно проводила акції протесту біля його будунку.

Американська влада стали рішучіше домагатися депортації Палія після приходу до влади Дональда Трампа. У вересні 2017 року всі 29 членів Нью-Йоркської делегації у Конгресі підписали документ, який закликає Держдепартамент простежити за депортацією колишнього охоронця концтабору.

А посол США у Німеччині Річард Гренелл, заявив, що Трамп, відправляючи його у Берлін, визначив депортацію Палія як пріоритетне питання. Гренелл повідомив, що про депортацію вдалося домовитися після кількох тижнів переговорів, які були складними. Труднощі були пов’язана з тим, що Палій ніколи не був громадянином Німеччини, а після втрати громадянства США, у нього не залишилося громадянства ніякої країни. Проте Німеччина визнала “моральне зобов’язання” прийняти його як особу, яка служила “в ім’я Німеччини”.

21 серпня канал ABC оприлюднив відео, на якому зафіксовано, як Палія, загорнутого в біле простирадло, виносять на ношах з його будинку у Квінсі і вивозять на автомобілі швидкої допомоги. На питання журналіста про те, чи є він нацистом, Палій не відповів.

Що тепер буде з колишнім охоронцем німецького концтабору

21 серпня літак, на борту якого був Яків Палій, приземлився в німецькому місті Дюссельдорфі. Місцева влада в районі Варендорф повідомила, що його доставлять у будинок для літніх людей у місті Ален.

За словами німецьких прокурорів, для обвинувачення Палія у скоєнні воєнних злочинів, схоже, немає достатніх доказів, тому до суду справа, імовірно, не дійде.