Історик Олександр Цинкаловський писав ,що юдеї проживали у Володимирі ще перед 10 століттям – їх приваблювало це місто як торгівельний центр,адже воно є у вигідному географічному розташуванні. Статистика свідчить,що в окремі періоди історії міста,особливо до 1939 року,євреї становили до 50 % серед міщан. Серед них були вмілі ремісники,торговці,фармацевти,лікарі,музиканти. До 50-х років 20 століття у місті знаходилася хоральна синагога,яку збудували у 18 столітті. Вона витримала нацистську окупацію,але була знищена атеїстичною радянською владою. Вулицю Староєврейську,на якій знаходилася ця пам‘ятка,перейменували на вулицю Кожевникова,- пише видання «День».
 
Старожили міста пам’ятають млин Шільмана,цукерню (кондитерську) Ройтера . Досі у місті є приміщення юдейської школи Тора-Талмуд із зображенням зірки Давида на фасаді. У 18 столітті. у Володимирі жив Соломон Готліб – один з лідерів руху хасидів,який пророкував,що місто Володимир ніколи не зачепить стихійне лихо,адже ця земля дуже намолена. У цьому місті народилася Ганна Рахель Вербермахер – єврейська жінка-свята ,яка похована на Оливній горі в Єрусалимі.
 
Нацистська окупація майже повністю знищила єврейську громаду міста. У 1942 році місцевих євреїв забрали до гетто. Згодом їх стали вивозити у приміське село П‘ятидні,де змушували копати траншеї,ніби то для аеродрому. У цих ямах їх розстрілювали – дітей,молодь,жінок,стариків. Очевидцем тих жахливих подій був 90 річний Михайло Бас,якому вдалося вижити. Він виступив на жалобному мітингу у селі П‘ятидні – на місці розстрілів. Михайло Ілліч розповів,що його батьки теж загинули у цій кривавій м’ясорубці. Його ж врятував українець Іван Оберук з дружиною полькою. Старожил також переконаний,що польсько-український конфлікт у 1943 році спровокували нацисти.
 
Усього у Володимирі було три страшних розправи над євреями. Нині Михайло Бас проживає в Ізраїлі,але щороку приїздить до Володимира,де багато років працював директором місцевого універмагу,він любить Україну,вболіває за неї,вдячний українцям,які врятували йому життя.
 
У 1988 році в П‘ятиднях за проектом скульптора П.Флінта і архітектора М. Рудницького було зведено пам’ятний обеліск на місці знищення євреїв. Обеліск являє собою символічну свічку,на ній зображено маму-єврейку,яка підняла над собою дитятко,прагнучи його врятувати від неминучої загибелі…Напис українською і івритом гласить: «Помовчимо хвилинку і жагуче заприсягнемо,що за муки ваші немає прощення фашистам. На цьому місці нацистськими окупантами було знищено 25 тисяч євреїв».
 
На мітингу,який відбувся на цьому місці,звершили панахиду за невинно убієними,звучала й молитва на івриті «Бог милосердний»,яку прочитав представник юдейської громади Володимира-Волинського Максим Срібний. На мітингу також виступили начальник міськвідділу культури і туризму Роман Віслобоков,представники районної влади,пресвітер церкви адвентистів сьомого дня Роман Шуляк . Учні П‘ятиденської школи поклали до обеліску квіти,запалили шість лампадок (у Голокості було знищено 6 мільйонів євреїв) і камінці,які кладуть до єврейських могил,як символ Вічності. Прикро,що деякі несвідомі громадяни розривають ці могили,в надії збагатитися,або ж смітять поблизу них.
 
Голова Володимир-Волинської міської юдейської громади Володимир Музиченко веде боротьбу з такими вандалами. Поблизу могил встановлено інформаційний щит. Михайло Бас – чи не єдиний ще живий володимирчанин – свідок тих подій подякував місцевим жителям ,зокрема сім‘ям Ваврисевичів,М‘ясковських ,Шуровських та ін.,які врятували у часи Голокосту багатьох юдеїв.