Луцький стадіон «Авангард», на якому мало відбутися протистояння місцевої «Волині» проти п’ятої команди Першої ліги – ФК «Колос» із села Ковалівка, що на Київщині, жив своїм життям. Старші чоловіки вже традиційно сиділи за столиками на території стадіону, смажили шашлик, говорили про життя волинського колективу та життя взагалі. Гравці обох команд готувалися до матчу, розминалися, поділивши поле на дві половини, на трибуни сходилась малочисельні любителі гри мільйонів.

На весь стадіон лунала музика. Працівники «Авангарду» ніби спеціально підібрали репертуар, щоб підбадьорити гравців своєї команди – з динаміків грала пісня «Буде свято» у виконанні Віталія Білоножка:

І нехай дощами небо хмуриться,

І снігами душу замело,

Буде свято і на нашій вулиці,

Тільки б у серцях воно було!

Здавалося б, кожен рядок пісні можна спроектувати на «Волинь», бо ж луцький клуб зараз знаходиться не в найкращій ситуації: і «дощами небо хмуриться», і вже пора, щоб «і на нашій вулиці» було свято.

Після того, як гравці стартового складу пішли готуватися до матчу, на полі все ж лишилися п’ятеро «хрестоносців», які мали «гріти» лаву запасних і чекати, коли тренер захоче бачити когось з них на полі. Так хлопці перевіряли, чи не втратив від нестачі ігрової практики свої воротарські здібності Віталій Неділько.

У цей час підходящі місця для споглядання гри своєї команди шукали Дмитро Скоблов, Ярослав Кінаш, Павло Гордійчук та Євген Зарічнюк. Вмостившись, гравці «Волині» жваво щось обговорювали. Павло Гордійчук дивився в телефоні турнірну таблицю та результати матчів суперників, а Дмитро Скоблов по-дружньому роздавав колегам по команді жуйки.

Диктор стадіону звернуся спочатку до вболівальників, щоб ті підтримували свій клуб, а потім до гравців, нагадавши їм, що кінець сезону не за горами, тому їм потрібно гідно відстоювати честь Волині. Після підбадьорливо-мотивуючого спічу диктора на стадіоні заграв гімн Волині, дітище Степана Кривенького – «Волинь моя».

Луцьку команду у ролі капітана вивів на поле «ветеран» «Волині» і уродженець Володимира-Волинського Олег Герасим’юк. Свисток головного арбітра матчу Вадима Запрутняка, пас гравця «Колоса» на свою половину – гра розпочалась.

Суперники були обережними і «придивлялися» один до одного. Це, напевно, не сподобалось ультрас «Волині» і фани з 5 хвилини матчу почали «гнати» свою команду вперед, нагадуючи: «Нам потрібна перемога».

Глядачі, через обережний і спокійний початок матчу говорили про інші, цікавіші поєдинки суперників «Волині». Хтось із останніх рядів тримав усіх в курсі подій в «паралельних» матчах туру і час від часу голосно вів свою трансляцію, вигукуючи щось на кшталт: ««Жемчужина» з «Нафтовиком» поки ще по нулях».

Першим приводом для напруження голосових зв’язок луцьких вболівальників стало порушення правил на 9 хвилині проти Андрія Яковлева, який починав «розхитувати» захист ковалівців, намагаючись увірватися в штрафний майданчик. Проте, ніяких дивідендів для волинян цей штрафний не приніс – голкіпер гостей, хоча й не з спершої спроби, але все ж зафіксував м’яч.

Наступний потенційно небезпечний момент господарі поля створили на 18 хвилині – уродженець Ковеля Олег Марчук спробував завдати удару по воротах з-за меж штрафного майданчика, але м’яч влучив у захисників. Гості ж спробували відповісти, але ніхто так і не зміг замкнути простріл з флангу у штрафний майданчик «Волині».

Вже на 25 хвилині Олег Марчук знову змусив переживати гравців «Колоса», завдавши удару головою, але тут молодому волинянину забракло точності і м’яч пролетів вище воріт.

Футболісти з Ковалівки намагалися відповідати червоно-білим, але всі їхні спроби не увінчалися успіхом і навіть не становили особливої небезпеки для воріт Богдана Когута.

Найяскравіший момент «Волині» стався на 27-й хвилині першого тайму. До створення найкращого моменту у «Волині» знову ж долучився Олег Марчук, який розрізним пасом вивів Володимира Коробку на побачення з голкіпером «Колоса» Антом Яшковим. Нападнику волинян вдалося пробити повз воротаря, але на заваді такому бажаному для господарів поля голу стала… стійка, а Андрію Яковлеву добити гол не дозволив оборонець суперників. З трибун пролунало очікуване «ох» від вболівальників, Коробка взявся за голову, але як то кажуть – поїзд пішов.

Втомившись від безгольової гри фанати «Волині» влаштували перекличку із іншими вболівальниками. «Слава Україні», – лунало із 17 сектору, а з головної трибуни їм відповідали: «Героям слава».

Працівники тренерського штабу «Колоса», які на чолі з тренером воротарів В’ячеславом Кернозенком спостерігали за грою разом з іншими глядачами, дали таку іронічну характеристику млявої гри: «Іскрамьотний футбол, скорісний».

Потім гостей потішив маленький хлопчина у формі «Волині» з 21 номером на плечах і надписом «КВАРЦЯНИЙ».

«Кварц был бы доволен», – з посмішкою сказав до своїх колег Кернозенко.

Невдовзі, після спроб волинян «розпечатати» ворота ковалівців, останні активізувалися і на 35 хвилині змусили Богдана Когута рятувати свої ворота від голу.

Ще одним «валідольним» моментом для «Волині» стала зрізка Сафонова після кутового в сторону своїх воріт. До свистка, який сповіщав про кінець пешого тайму «хрестоносці», під крики фанів: «Тільки Луцьк і тільки перемога», зробили кілька спроб забити, але все ж на перерву команди пішли без забитих голів.

Після перерви і, очевидно, після серйозної розмови з Віктором Богатирем, гравці «Волині» заграли активніше, але це не принесло бажаного результату. Після першого кутового удару в другому таймі забивати міг Олександр Сафонов, але чи то захисник притримував його за футболку, чи то сам Сафонов не влучив по м’ячу, проте відправити м’яч у сітку воріт не вдалося.

Початок другого тайму видався щедрим на заміни. У «Волині», замість Рудольфа Сухомлинова на поле вийшов Роман Світличний, для якого цей матч став дебютним офіційним поєдинком у червоно-білій футболці. Наступним, кому довелося сісти на лавку, став Олександр Климець, якого поміняв єдиний волинський легіонер Сіаваш Хагназарі.

Неприємне враження справив момент на 57 хвилині, коли ушкодження отримав Валерій Болденков. Попри те, що гравець лежав на газоні, гості продовжували атаку. Арбітр зупинив гру лише після того, як волиняни «відбилися».

В другому таймі гравці «Колоса» частіше брали ініціативу у свої руки і це принесло їм бажаний результат. На 62 хвилині гостям вдалося організувати контратаку, завершенням якої став влучний удар Олега Ільїна. Забитий гол додав упевненості ковалівцям, тому «Волині» було важче дістатися до штрафного майданчика опонентів і створювати небезпечні моменти біля їхніх воріт.

Фанати «Волині» дали зрозуміти, що такий результат їх не влаштовує, скандуючи: «Нам потрібна перемога». Але гравці в білих футболках зуміли лише кілька разів завдати удари в сторону воріт «Колоса», не створивши ніякої небезпеки.

На 72 хвилині глядачі провели з поля оплесками капітана луцької команди Олега Герасим’юка, на заміну якому вийшов Олексій Клак, а на 76 – з поля пішов Володимир Коробка, якого замінив Вадим Страшкевич. Проте, очікуваного загострення «свіжі» гравці «Волині» створити не зуміли.

Після порушення правил Сафоновим на 86 хвилині матчу, гравцю «Колоса» знадобилась допомога лікарів. «Лежи, не вставай», – повторював про себе один із тренерів «Колоса» і це ніби заклинання подіяло на його вихованця – той не спішив вставати, розуміючи, що такий дорогоцінний для «Волині» час спливає.

«Паша, харош», – крикнув, підносячи великий палець вгору В’ячеслав Кернозенко до одного з лікарів «Колосу», який повільно покидав поле. У відповідь лікар лише посміхнувся.

Волиняни так і не змогли зробити фінальний штурм воріт ковалівців, записавши до свого пасиву чергову поразку в рідних стінах.

На післяматчевій прес-коференції головний тренер ФК «Колос» Руслан Костишин сказав, що його «хлопці – молодці і вони заслужили цю перемогу».

«В українському чемпіонаті багато болота. А в нас команда чесна і я радий, що хлопці, незважаючи на те, що ми не виконали завдань на сезон, виходять і чесно виконують свої обов’язки», – сказав Костишин, ніби тонко натякнувши і нагадавши про закиди у сторону «Волині» щодо ніби-то нечесної гри з «Геліосом».

Закономірно, що Віктор Богатир прийшов на прес-конференцію, не у такому хорошому настрої, як його колега. Показником цього стало те, що коуч «Волині» майже відразу перейшов на російську, як часто це робить, коли хвилюється.

«Результатом, звичайно ж, незадоволений. Гра – важка, «Колос» – добротна команда. Зважаючи на те, що в нас зі складом, то дай Бог, щоб ми дограли. В нас то операція, то травма.  Кожної гри якісь неприємності. Не можу сказати, що хлопці не старались. Вони старались. Могла б гра змінитись, якби Коробка забив той м’яч, ну що ж, я його буду карати, за те що не забив і в штангу влучив?», – запитав у журналістів Богатир.

Також він похвалив молодих футболістів Климця та Марчука, який виконав великий об’єм роботи.

«Я не можу зрозуміти одного, людям принципово, щоб я не працював, чи щоб команда вилетіла? Команда була на передостанньому місці, ми зараз на 14 позиції. Не можу зрозуміти, всі підтримують команди у всіх регіонах, а тут… Хіба ми хочемо програти?» – перейшов у наступ наставник волинян.

Також Богатир зауважив, що зараз не робив би багато підписань, які зробив зимою.

«На сьогодні я б не робив такі самі підписання. Персонально сказати не можу, бо нам ще грати, а футболіст мені скаже: Ви нас там ахаєте… Є люди, які випадають з обойми. На одній позиції не виходить заграти, на іншій не виходить, а ми ж не можемо експериментувати. В нас тільки 12 матчів», – емоційно завершив тренер.

Після вчорашнього матчу становище «Волині» в турнірній таблиці не змінилося, «хрестоносці» лишаються на хоч і хиткій, але 14 позиції, яка дозволяє зберегти прописку в Першій лізі. Проте, від 18 місця луцький клуб відділяє лише три очки. Тому всі розуміють, що права на помилки у «волинян» немає.

Матч закінчвся, вболівальники теж пішли зі стадіону невдоволені результатом, а в голові лунали рядки з пісні Віталія Білоножка «Буде щастя», як грала перед матчем:

Я почну життя з початку,

Все почну, як день новий,

І колись знайду розгадку,

Щастя на землі моїй.

І хочеться вірити, що ці рядки стануть символічними і «Волинь», попри все, зуміє «почати життя з початку» і знайти ту розгадку «щастя на землі своїй».

Андрій ПЕТРУШКО