У неділю 29 квітня на Меморіальному комплексі “Вічна слава “Луцька відбулися скорботне віче та покладання квітів до пам’ятного знаку скорботи за українцями Холмщини.

Вшанувати пам’ять замордованих, вбитих та депортованих українців Холщини, Надсяння, Лемківщини, Бойківщини та Підляшшя прийшли вшанувати представники влади та громадськості, а також учасники Волинської обласного ветеранського громадсько-культурного товариства “Холмщина”.

Заупокійну Літію за спокій душ невинно вбитих та загиблих в часі депортації з рідних земель українців відслужив настоятель храму Холмської ікони Божої Матері  і декан Луцького деканату УПЦ КП протоієрей Михайло Онищук.

“Тут стоять нащадки тих, кого позбавили рідної землі. Але ви вижили, і у вас є діти і  онуки, і якщо ви в любові – вони щаслиші. Тут пролунали слова в доконаному часі – “репресовано”, “закатовано”, але справа у тім, що і нині нас продовужють репресувати і катувати. І я бажаю вам вчити онуків і правнуків тої правди, яка є, і вони тут мають стояти у перших рядах. І Вічна пам’ять тим, кого ми щойно молитовно пом’янули. Христос Воскрес!”, – зауважив отець Михаїло.

До слова, заступник голови Волинської обласного ветеранського громадсько-культурного товариства “Холмщина”Людмила Вальчук зачитала Звернення до голови ВР із закликом на державному рівні шанувати жертв трагедії українців Холмщини та інших територій та званого “Закерзоння”.

“Ми закликаємо дати об’єктивну політичну оцінку так званої “добровільної евакуації” 530 тисяч атвохтонних українців з їх одвічних земель, а саме Холмщини, Надсяння, Лемквіщини та західної Бойківщини в 1944-1951 роках, а також майже 150 тисяч українців на північно-західін землі Польщі в ході акції “Вісла” в 1947 році. Ми – живі свідки цих трагічних подій, підтверджуємо примусовий характер депортацій здійснених тоталітарними комуністичними режимами СРСР та ПНР. Це виселення супроводжувалося катуваннями, вбивстами українського населення, та нищенням нашого майна і святинь – церков і кладовищ. Ці злочини чинили не тільки польські збройні формування, але і підрозділи регулярного польского війська. Це були класичні приклади ентоциду з ознаками геноциду, метою якого було утворнння мононаціональної польської держави. “, – такі слова з тексту звернення зачитала Людмила Вальчук.

Також у Вверненні іститься вимога щорічного вшанування жертв цих депортацій на державному рівні, провести парламентські слухання, та надати статус депортованих жертвам цих подій.

“Пропонуємо встановти 9 вересня Днем пам’яті жертв українців Закерзоння”, – додала вона.

Також була висловлена пропозиція підготуватися до належного відзначення у наступному році 75-річчя депортації укранців “Закерзоння”.

Усі присутні одноголосно підтримали Звернення.