У Луцьку почесними грамотами та подяками нагородили захисників України – воїнів-добровольців та військових капеланів. Нагородження відбулось у середу, 14 березня у Палаці культури міста Луцька.
Як відомо, сьогодні, 14 березня, в Україні відзначають День українського добровольця. Саме в цей день у 2014 році перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.
Цьогоріч у Луцьку відзначення розпочалося із молитви за здоров’я воїнів-добровольців та за вічний спокій тих, хто відійшов у Вічність, зокрема, віддавши життя за Україну на полі бою.
У одному із залів Палацу культури Луцька зібралися воїни-добровольці, військові капелани Волинської єпархії УПЦ КП, небайдужі лучани.
Заступник голови облдержадміністрації Світлана Мишковець та секретар міської ради, виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт вручили захисникам незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України подяки та почесні грамоти.
Також почесними грамотами Луцького міського голови нагородили військових капеланів.
Всі присутні вшанували хвилиною мовчання полеглих за волю та незалежність України, відстоюючи гідність та соборність нашої держави.
Зокрема, подяками міського голови нагородили Віктора Собуцького, Сергія Кушніра, військових капеланів Сергія Коця, Михайла Хімчика та інших. Віктор Собуцький, окрім подяки міського голови, отримав Медаль “За хоробрість в бою”.
Після вручення нагород для воїнів-добровольців та усіх присутніх організатори підготували невеличку концертну програму. Свої пісні про війну на Сході виконали волинські автори-виконавці та народний вокальний аматорський ансамбль Палацу культури міста Луцька «Джерела Волині».
Закінчилось дійство спільним виконанням гімну України.

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook
1 Comment
Моя нагорода
Я тут заздрю вам і плачу!
Не таку хотіла здачу!
Я стогнала і благала,
Тихо кров’ю я стікала.
Я читала і писала,
Я молилась, виглядала…
Вишивала і метала,
Малювала і чекала…
Я копала і шукала,
Мила вікна, прибирала…
Бо дитину не кидала,
З громовицею благала.
Тут мені і ніде сісти,
А малеча хтіла їсти!
Буду бити й грабувати,
Доки я не ляжу спати!
Не таку хотіла здачу,
Тут лежу і тихо плачу.
І сльозам нема кінця,
Не віддам свого вінця!
Ці слова мої – не ода!
Не твоя це нагорода!
Тихо лаври я збирала.
А я з донечкою грала.
І не твій стоїть місточок,
Дайте дочці хоч листочок.
Ти торти пекла і їла,
Ну а я жила без хліба!
Економила, читала,
Розум свій давно шукала.
Буду бити й грабувати,
Доки я не ляжу спати.
Я шипіла, лікувала
Бога тихо я благала.
Сучко, ти не знахабніла?
Чом сиділа я без хліба?
Я молюся і чекаю,
Де мій хліб так і не знаю.
Я трудилась, працювала
Зовсім не відпочивала.
Я стомилася, на здачу.
Ніг не чую,лежу й плачу!
Ви мене і не зустріли
І водою не поїли,
Хлібцем мене не вгощали
Лише лаври пожинали.
А вони зовсім не ваші,
Не знайшли моєї паші.
От тоді і не грабуйте!
Квітами ви не торгуйте!..
Їжу ви мою не жуйте.
Руки , ноги ви втрачайте!
І зі мною ви не грайте!!!
Ворогів я не шукала,
І біди тоді не знала…
Тож хворійте і вмирайте
І мене не об’їдайте!
Не шукай мене – я бідна!
Моя подруга – фригідна!
Розізлилась й побіліла,
Ковдрою усіх накрила.
Золото згорнула в папірець,
Не піду я під вінець.
Сльози всі забрав папір.
Не такий ти і факір !
Я лишила по собі –
Світлу думку навесні.
Камінець цей із паперу,
Я поскаржусь карабінеру!
Бо місила ґава глину,
А слова дійшли до Риму!
Краля Анастасія (14.09.2018року)