Вперше в історії Польщі на широкий екран виходить стрічка,присвячена подіям на Волині часів Другої світової війни,на які у Варшаві і в Києві дивляться дуже по-різному. «Це фільм про любов у нелюдські часи»,– так відомий польський режисер Войцех Смажовський вже кілька років пояснює,чому присвячена його остання кінокартина «Волинь».
 
Принагідно Олена Бабакова нагадує,що фільм вписується в реалії,коли польське суспільство втомилося від постмайданної України й у цій країні зростає рівень ксенофобії на тлі міграційної кризи в ЄС. «Основою для сюжету майбутнього фільму стала збірка оповідань Станіслава Сроковського «Ненависть» (Сроковського неодноразово звинувачували в перекручуванні фактів,є докази,що в описаній ним різанині в селі Гнильче не українці вбивали поляків,а польські сусіди взялися за сокири).
 
Культуролог зазначає,що картина Смажовського фактично поділяється на три частини. На думку Бабакової,«домінуюче відчуття,яке залишається після перегляду «Волині» – це глибоке занурення в ненависть,навіть не в національну чи релігійну,а метафізичну. Увесь фільм – це фактично анатомія ненависті. Історія про те,як з неповаги,бідності,презирства,нездійснених надій виростає демон,який позбавляє людей розуму і милосердя. Картина Смажовського це не продукція а-ля Останкіно,в якій ницi українці вбираються в нацистські мундири і зраджують своїх прекрасних сусідів».
 
Відтак Бабакова попереджає: «Існує загроза,що добре зроблений з художнього боку фільм «Волинь» може замінити кільком поколінням поляків академічні дослідження про події тих років і відбити охоту переглядати усталені уявлення про минуле… Побоювання,що після виходу “Волині” на екрани зросте кiлькiсть випадків застосування насильства щодо українців в Польщі,небезпідставні».
 
На її думку,«з цим пов`язаний і інший ризик. У Польщі пам`ять про так званi Креси стає черговою «священною коровою» спроби перегляду чи дискусії на цю тему сприймаються вкрай гостро.Фільм «Волинь» органічно впишеться в нову історичну політику правлячої в Польщі партії «Право і справедливість»,яка робить особливий акцент на ролі поляків як народу-мученика в Європі».
 
У цьому контексті,підкреслює культуролог,«потрапивши в руки пропагандистів,”Волинь” цілком органічно впишеться в інформаційну війну,яку Росія веде проти України. Тим більше,що у фільмі є моменти,що на рівні символів чітко прив`язують картинку до сучасних подій.Багаття,жовто-блакитні та червоно-чорні прапори,крики «Слава Україні! Героям слава!». У глядача мимоволі виникають паралелі з трансляціями з Майдану». Тож,наголошує вона,«в « українців після «Волині» напевно залишиться неприємний осад,що поляки знову виставили на перший план свої жертви,але забули про десятиліття несправедливої політики щодо українців,знищення церков на Холмщині,різанину в Сагрині,акцію «Вісла».
 
Олена Бабакова резюмує,що «після «Волині» вже не буде так,як раніше». На її переконання,«фільм Смажовського дійсно змінить правила гри,стане викликом для польсько-українського діалогу».