Зокрема колишній європарламентар,історик та добре знаний в Україні політик Павло Коваль у матеріалі «Як поляки бачать Бандеру» пише: «Польська політика щодо українців у другій республіці була дурна і недалекоглядна,Ризький мирний договір у такій формі був помилкою,спроби Генрика Юзевського змінити політику щодо українців на Волині зазнали невдачі. Проте,ані вони,ані спалені церкви не пояснюють подій на Волині та у Східній Галичині».
 
Коваль намагається розібратися у генезі ставлення поляків до подій на Волині 1943 року. «Не багато є справ,на які мають однакові погляди Мірослав Чех,Антоній Мацєревич та Тімоті Снайдер,але виглядає так,що вони близькі до згоди у питанні подій 1943 року. «Справжнім ворогом,який розпочав і використав українські націоналістичні сили до цього геноциду,є Росія. Там джерело того страшного нещастя»,- цитує він Мацєревича.
 
Далі Коваль прослідковує,як формувався антиукраїнський образ у ПНР. «Виплекана протягом усієї ПНР недовіра до українців довела,що місце пам`яті часто займає мстивість»,- пише автор збалуваної публікації.
 
Павло Коваль зазначає: «Багато поляків дивляться на Україну через призму Степана Бандери. Після десятиліть виходить фантомний біль по втрачених землях. Без переосмислення історії Другої Республіки та її розпаду не може бути належним чином оцінено події на Волині».