США і Росія під час переговорів про врегулювання ситуації на Донбасі дбають про власні інтереси. Україні ж варто відстоювати в переговорах свої національні інтереси, переконаний директор Національного інституту стратегічних досліджень і радник Президента України Володимир Горбулін. Про це він написав у виданні «Дзеркало тижня».

Володимир Горбулін зазначає: «Діалог про миротворців у Донбасі, що розпочався цього року, постійна інформаційна та дипломатична пікіровка з цього приводу створюють відчуття нехай і непростого, але просування вперед. Тривогу викликає інше – ступінь залучення України в ці «азартні» переговори».

Він переконаний, що спеціальний представник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер добре розуміє, «чим є насправді Росія, хто призвідник конфлікту в Донбасі, і чого зрештою хоче Росія». А відтак уточнює: «Але чи є це розуміння й усвідомлення однозначною гарантією того, що в цих переговорах домінує саме український інтерес? Гадаю, що неприємна, але чесна відповідь на це запитання – на жаль, ні. І це логічно, бо обидві сторони переслідують власні інтереси, а тим часом проблема обстоювання національних інтересів України – суто наше завдання».

При цьому Горбулін не виключає, що Росія паралельно готує альтернативний сценарій. «Якщо поточний характер внутрішньої і зовнішньої політики Росії не зміниться, то паростки відвертого фашизму й релігійного фундаменталізму, які ми спостерігаємо тут і зараз у Росії, дадуть справжні плоди саме до 2024-го. Кого буде обрано як наступника на той момент — незрозуміло, але є висока ймовірність, що результат може виявитися неочікувано страшним. У тому числі – для світової стабільності», – підкреслює він.  На думку експерта, «це підводить нас до проблеми більш високого порядку: якщо США не мають окремої політики щодо України (а щойно ухвалена Стратегія національної безпеки США, де Україна згадується рівно один раз і тільки в контексті російської агресії), то яка ймовірність того, що вже невдовзі зовнішня політика США щодо України стане лише супровідною російського зовнішньополітичного вектора? Хоча здається, що на даному етапі будь-яке укладення негласного договору між США і Росією про зони виключного впливу здається малоймовірним, однак повністю виключати зближення Кремля і Вашингтона на основі чи то політики «розділяй і владарюй» (з боку першого), чи то «батога та пряника» (з боку останнього) не варто».