Україна і Польща граються з вогнем. Так в однойменній публікації на сайті «НВ» стверджує  Стівен Бланк, старший науковий співробітник AtlanticCouncil. Він наголошує, що напередодні 2018 року Україна і Польща ризикують накликати на себе гнів ЄС і США.

Бланк нагадує, що «Польща і Україна є буферними державами з точки зору європейської безпеки. І той факт, що обидві країни демонструють відмову від проведення демократичних реформ, небезпечний. Польський уряд, схоже, хоче повернутися до моделі міжвоєнного періоду, коли країна ігнорувала інтереси меншості і в результаті, втративши друзів і союзників, зіткнулася з кризою. Нинішня влада так і не винесла уроків з тієї ситуації».

Відтак він констатує: «Через 75 років після закінчення війни Польща вирішила зажадати у Німеччині відшкодувати збиток за злочини нацистів під час Голокосту. І оскільки влада у Варшаві зараз заохочує ксенофобію, а проурядові демонстранти виходять на вулиці з явно антисемітськими та антимусульманськими гаслами, то навряд чи ці вимоги висловлені від імені мільйонів поляків. За часів Голокосту були вбиті євреї. Польща ж, судячи з усього, демонструє бажання завдати удару по Німеччині».

Експерт попередає, що «Київ і Варшава грають з вогнем. Влада німецького канцлера Ангели Меркель зараз дещо ослаблена, але будь така можливість, соціал-демократична партія Німеччини була б готова укласти угоду з Росією. Особливо, якщо Польща продовжить ображати Німеччину при кожному зручному випадку. І ця угода стала б катастрофою для Польщі (втім, як і для України), особливо в таких питаннях, як будівництво «Північного потоку» або економічна безпека».

Що стосується України,  констатує Бланк, то  «подальше затягування реформ може стати приводом для Трампа виступити проти передачі зброї Києву і відмовитися допомагати Україні. Адже найпотужнішою зброєю РФ проти України є корупція серед українських еліт». Він припускає, що за певних  умов «Росія легко підірве ситуацію в Україні зсередини».

В обох країнах, підкреслює аналітик, «влада вважає, що здатна зберегти свій статус без особливих зусиль. І тому, мабуть, щоб остаточно наблизити катастрофу, що насувається, Київ і Варшава стали кричати про свою історію і згадали про Волинську різанину в 1943-45 роках. Їх історичні суперечки вигідні лише Москві, оскільки ще більше відштовхують країни одна від одної і від їхніх друзів на Заході».

На його думку, «вже давно минули ті часи, коли можна було проводити ізольовану авторитарну політику. І якщо уряди в Варшаві і Києві не зможуть відмовитися від цього курсу, ймовірно, інші країни відвернуться від них –публічно чи ні. Українським і польським лідерам варто було б задуматися про це напередодні 2018 року».