Вихід Росії зі Спільного центру координації та контролю (СЦКК) визначив нову відправну точку в розвитку ситуації на лінії зіткнення. На цьому наголошує у виданні «Тиждень» аналітик Роман Малко. Він переконаний, що на Донбасі знову святкове загострення.

На думку Романа Малка, «У Путіна свої розрахунки. Він прагне перебрати ­ініціативу й поставити противника в незручне становище. Непевність — найкращий союзник. І за цією логікою давно час діяти. Ситуація на Донбасі зайшла в глухий кут».  Нагадуючи, що в РФ навесні мають відбутися вибори президента, він пояснює: «Тож для внутрішньоросійського споживання потрібна картинка, що Путін, мовляв, знову всіх переграв».

Малко припускає,  що, очевидно, «дестабілізація ситуації на фронті накладеться на безлад, що розгортається в Україні, зокрема в столиці».  Він також вкотре підкреслює,  що Кремль останніми своїми діями на Донбасі банально переводить стрілки. При цьому «логіка» вкрай цинічна: «Ми, мовляв, зробили все, що могли, а тепер розбирайтеся самі. Хочете миротворців за своїм сценарієм? Спробуйте домовитися з тими, з ким воюєте. Хочете обміну полоненими? Будь ласка, самі. Хочете ставати в позу й ухвалювати закони про реінтеграцію Донбасу на свій розсуд, визнаючи РФ агресором? Отримайте святкову бійню і нові гроби. Чистої води шантаж, але високого рівня».

При цьому аналітик  зазначає,  що можливі наслідки такого демаршу безліч разів прораховані, сумніватися не варто. «Це як мінімум потягне за собою неконтрольований хаос на зразок обстрілу Новолуганського, але по всій лілії фронту, – підкреслює він. – Хоча до широкомасштабного наступу навряд чи дійде, бо українська армія спокійно надає по зубах охочим просунутися вперед терористам-романтикам».

За таких тенденцій, переконаний  Малко,  «на черзі ще одна криза в перемовинах у Мінську. І, що найгірше, під загрозою таке очікуване звільнення заручників. Для Кремля його служиві – мотлох, яким спокійно можна пожертвувати, а українці отримають ще один болючий удар».  Однак у всьому цьому є  й позитивні моменти, вважає він. «Українській владі, яка загралася в кімнатних стратегів і, забувши про війну, розважається полюванням на карлсонів, таки доведеться змобілізуватися. Відкладений під сукно, як непотріб, закон щодо Донбасу раптом знову став актуальним, – пояснює Малко. – А союзники й партнери, отримавши під ялинку черговий сюрприз від кремлівського карлика, можливо, нарешті відважаться дати українським воякам зброю. Та й, будьмо відвертими, мінський формат і справді давно себе віджив і потребує заміни. Ніхто не наважувався забити в його труну цвях, але тепер, очевидно, доведеться. Принаймні наступний хід за вічно стурбованим світовим співтовариством, і баритися з ним, мабуть, не варто».