Одна випадкова зустріч може кардинально змінити чийсь світ. Так сталося і у житті лучанки Мирослави Кушнір. Минулоріч, коли дівчина працювала в Українському католицькому університеті у Львові, у виш на зустріч зі студентами приїхали хлопці з проекту «On 3 wheels» («На трьох колесах») зі Львівщини.

Під час зустрічі хлопці розповідали про те, як здійснили унікальну велоподорож до Лісабону. Тоді разом з 20-річним Іваном Маслюком, який має дитячий церебральний параліч, вони перетнули 12 країн заради здійснення мрії Івана – побачити та доторкнутися до океану. Тоді Іван самотужки здолав 5000 кілометрів за 100 днів на спеціальному триколісному хендбайку – ручному велосипеді. Саме тому проект отримав назву «On 3 wheels» («На трьох колесах»). В університеті ж хлопці з-поміж іншого говорили про те, як важко було шукати гроші на мандрівку та розповідали про плани, для втілення яких, щоправда, теж були необхідні кошти. Мирослава ж у той час займалася грантовими програмами, тож одразу запропонувала хлопцям допомогу у пошуку та написанні проектів.

«Хлопці виявилися друзями моєї колеги, тому після зустрічі зі студентами ми мали змогу поспілкуватися ще й за чаєм. Тоді хлопці вразили мене легким ставленням до тієї справи, яку роблять. Я зрозуміла: це мої люди і я хочу стати частиною цієї неймовірної команди», – розповідає Мирослава Кушнір.

На подорожі ж до Лісабону, про яку говорив чи не весь світ, її організатори Олег Савчук та Олександр Луцик, а також її головний герой Іван Маслюк зупинятися не збиралися. Адже тривала мандрівка разом із хлопцем з ДЦП переконала їх у тому, що люди з інвалідністю – не приречені, а їхні мрії – не нездійсненні й інколи потребують лише підтримки та допомоги у реалізації. Мандруючи за кордоном, хлопці побачили візок La Joëlette для підйому людей з інвалідністю на гірські вершини. Тож загорілися ідеєю придбати візок та організовувати такі походи.

«Сашко зателефонував і сказав, що вони потребують допомоги у пошуку програми і написанні гранту. Я зайнялася цим і зрозуміла, що програм для таких потреб практично немає. Тому ми зупинилися на краудфандингу, вирішили спробувати зібрати гроші через «Спільнокошт». Коли заявка вже була майже готова, придбання візка La Joëlette профінансував один з українських меценатів. Проте чималих грошей потребувала і сама організація походів в гори, тож ми переписали заявку для «Спільнокошту» під ці потреби. Загалом на цій платформі нам вдалося зібрати на походи понад 44 тисячі гривень, – пригадує Мирослава.

Перший і найважчий з дванадцяти таких походів відбувся 30–31 травня цього року. Тоді разом з Іваном Маслюком хлопці з «On 3 wheels» дали старт проекту  «La Joëlette» підйомом на Говерлу. Разом з ними піднімалася і Мирослава Кушнір. За її словами, це був єдиний дводенний похід. Для хлопців, які несли Івана на «джульєтці» (так згодом стали називати спеціальний візок) це було надзвичайно важко. Адже у перший похід пішли лише 5 хлопців, тому фізично було нелегко по черзі нести візок з Іваном на вершину. Проте друзі таки здійснили ще одну Іванову мрію.

«Нам все вдалося. Передати атмосферу того походу словами просто нереально. Це було неймовірно, і це треба просто відчути. Для усіх нас і для героя походу – це не лише підкорення вершини, це вогнище, пісні, щирі розмови. Це незабутньо не лише для героїв наших походів, але й для всіх нас», – розповідає Мирослава.

Далі ж «джульєтка» допомогла втілити у життя мрії ще одинадцяти людей з інвалідністю, які підкорили різні вершини українських Карпат – гору Пікуй, Гимбу, Лису Гору та інші, побачили водоспад Шипіт та Мізунський водоспад.

«Подорож в гори – то була заповiтна мрiя. Захоплення i щастя – це частинка емоцiй, якi з того часу  переповнюють мою душу ще й досi. Було трохи страшно, коли пiд час спуску «джульєтка» трохи схилилася в бiк. Але вздовж всього шляху Мирослава пiдбадьорювала всю команду дуже щиро», –поділилася враженнями у коментарі «Волинській правді» героїня одного з походів Антоніна Максимова з Червонограда. Частина героїв походів (у тому числі й Антоніна) – це люди з ДЦП, ще частина – із набутою інвалідністю.

«Знайомство з хлопцями – це як нова сторінка життя. Ті емоції і той досвід, який я вже встигла отримати під час походів, це те, чого не можна зрозуміти, не відчувши. Раніше я не мала досвіду спілкування з людьми з інвалідністю. Так, вони інакші, але я зрозуміла, що останнє, чого вони потребують, – це жалість. Натомість наразі суспільство дає їм лише її та ізоляцію. Нас розділяють з дитинства, не створюючи умов для цих людей. Вони ж так само, як і всі, прагнуть спілкування, подорожей, розвитку. А ще тепер я можу з впевненістю сказати, що розумію сенс вислову «підкорити вершину» і знаю, як багато це означає для людей з інвалідністю. Рада, що проект популярний, що є люди, які мріють підкорити гори. Адже сміливі завжди мають щастя»,  – каже, посміхаючись, Мирослава Кушнір.

До слова, один із засновників проекту «On 3 wheels» Олег Савчук розповів, що наступного року команда проекту має намір подорожувати Сполученими Штатами Америки. Зокрема, хлопці вирушать з Лос-Анджелеса у Нью-Йорк і Флориду, а довжина маршруту складатиме понад сім тисяч кілометрів. Лучанка ж Мирослава Кушнір у заокеанську подорож із хлопцями не поїде, тож буде курувати проекти команди в Україні.

Автор тексту – Іванна РУДИШИН

Фото та відео – On 3 wheels