Збірка про успішних переселенців «Знедолені? Нездоланні!» дісталася Луцька. Сьогодні, 7 листопада, у Луцьку відбулася презентація-обговорення книги історій переселенців «Знедолені? Нездоланні!», що видана Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика.

Це вже друга збірка нарисів, що розповідає про людей, які через війну змушені починати життя з нуля в інших містах та селах України. Для цих людей найважливішим стало відкриття України в собі.

Подружжя Бородавків волинянам асоціюється в першу чергу з екологічною проблемою, що останні роки спіткала наші ліси – нашестям жуків-короїдів. Читачам нашого видання неодноразово траплялися фоторепортажі, в яких йшлося про те, що саме Василь Бородавка, старший науковий співробітник Поліського філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації, разом з лісівниками шукають методи боротьби з цим шкідником.

Разом з тим кожен журналіст, який брав коментар у пана Василя, був впевнений, що цей науковець приїхав до нас у відрядження, по роботі. І аж ніяк ми не асоціювали пана Бородавку з переселенцем, з війною.

Історію Олени та Василя Бородавків, науковців з Донеччини, які уже третій рік проживають на околиці Луцька, розповідає журналістка Антоніна Торбіч у новому виданні книги про успішні історії переселенців «Знедолені? Нездоланні!», що вийшла друком цього року за ініціативи Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Історія родини науковців – це лише одна з 16 проникливих і зворушливих розповідей про людей, які жили на Донбасі та в Криму й вимушені були переїхати на неокуповані території України через неоголошену війну Росії проти України. Їх досвід «почати все спочатку» описують автори з різним запасом журналістської практики.

У пропонований читачеві нарисах йдеться про те, як різні за фахом, віком, національністю люди з Донеччини, Луганщини та Криму «вростають» у місцеві громади, працюють задля добробуту України, вірять у нашу перемогу. І стають прикладом нездоланності для тих, хто зневірився.

Презентація відбулась під час круглого столу, де обговорювали питання адаптації переселенців у місцевих громадах. Герої книги, а також інші родини переселенців ділилися своїм досвідом адаптації до нових умов.

Про виникнення задуму книги Світлана Єременко розповідає так: «Наш інститут намагається допомагати переселенцям в інформаційному доступі, налагодженні співпраці між ними, владою, місцевою громадою та ЗМІ. З цією проблемою ми стикнулися одразу після анексії Криму, окупації Донецької та Луганської областей, і до неї ні влада, ні громада, ані самі переселенці не були готові. Що ми помітили – проблеми в різних регіонах для переселенців різні. Найгірші вони в «сірій зоні», де люди фактично не отримують інформації. Але де б ми не були, практично всі говорили, що їм надзвичайно боляче, бо журналісти про них пишуть як про людей, які ходять із простягнутою рукою. Насправді ж переселенці дуже енергійні, ділові люди. Вони на нових місцях створили бізнес, громадські організації. Власне тому в нас виникла ідея розповісти про них – успішних переселенців з різних областей України».