Протягом 2014-2016 років у Польщі відбулося півтора десятка актів плюндрувань українських місць пам’яті. На цьому у виданні «Українська правда» наголошує історик, журналіст Олександр Зінченко. А відтак уточнює, що засудження вандалізму від офіційної Варшави українці не почули протягом всього цього часу. Але тепер у Варшаві заговорили  про Холодну війну з Україною.

У Польщі – новий скандал. Як зазначає  Олександр Зінченко, «згідно з повідомленнями польської преси – через «безпринципних українців». А відтак він цитує у заголовку порталу wрolityce.pl  голову польського Інституту національної пам’яті Ярослава Шарека: «Інститут має жахливі стосунки із українською стороною, це так насправді «холодна війна». Зінченко нагадавши, що протягом 2014-2016 років на території Польщі відбулося півтора десятка актів плюндрувань українських місць пам’яті, резюмує: «Отже – війна. Поки холодна» При цьому, зазначає аналітик, «коли в Україні трапилося кілька подібних випадків (а у деяких з них вандали були явно не в ладах із кирилицею), засудження актів було всезагальним: починаючи від звичайних українців до депутатів місцевих рад і парламенту, голови Українського інституту національної пам’яті, посла України в Польщі, міністра закордонних справ України».  Натомість «із позиції польської влади плюндрування українських і християнських символів напередодні болісної дати спільної історії є законною, нормальною справою і не викликає жодних порухів сумління».

Якщо польська сторона весь час наголошує на тому, що низка українських пам’ятних знаків на території Польщі є нелегальними (орієнтовно йдеться про 46 таких місць пам’яті), то в Україні є орієнтовно 150 польських пам’ятних знаків, які були встановленні в обхід передбачених українськими законами процедур.

Зінченко підкреслює, нелегальна меморація є не тільки наслідком активності звичайних громадян, але також і польської держави. Наприклад, зображення меча-Щербиця на Цвинтарі Орлят у Львові  так і залишається неузгодженим із українською стороною та нелегальним з точки закону. По суті, наголошує аналітик, символізммеч-Щербеця, «як і московської  «Шапки Мономаха»,  – це територіальні претензії на Київ… Тобто Щербець сприймався львівською громадою як символ польського панування над Україною. Саме тому згода на встановлення цього елементу на Цвинтарі Орлят так і не була надана. Що не завадила польській стороні цей символ встановити. Просто поставили українську сторону перед фактом. Українська сторона не хотіла роздмухувати скандалу (відкриття Цвинтаря Орлят відбувалося на найвищому рівні) і закрила очі на провокацію».

Зінченко нагадує, що наразі «українські вимоги лишаються незмінними від квітня-травня 2017 року: легалізація польських та українських місць пам’ятників за принципом «усі на всі»; засудження усіх 15 (п’ятнадцяти) актів вандалізму, що сталися раніше, а не тільки того, що стався у Грушовичах у квітні 2017 року; відновлення пошкоджень. Тобто не йдеться про якийсь один навіть і найбільш обурливий епізод – ідеться про те, що польська сторона протягом років ігнорувала проблему вандалізму українських місць пам’яті у Польщі».