Так вважає філософ і політолог Сергій Дацюк. Про це він написав  у своїй статті «Донецький консенсус», опублікованій на сайті «Української  правди». Аналітик висловив власний «рецепт» виходу із «глухого кута», в якому може опинитися наша держава.

Сергій Дацюк звертає увагу на парадоксальне явище, яке, на його думку, полягає в тому, що «нинішня влада як система і водночас будь-яка до неї системна опозиція мають таку ж саму проблему – вони визнають зовнішнє управління Заходу». Аналітик зазначає, що суть  так званого  «консенсусу зовнішнього управління» можна сформулювати так: «Нехай США розберуться з Росією, чия буде Україна, а ми почекаємо, головне втратити поменше людських життів та зберегти щонайбільше економічний потенціал». На його думку, йдеться про позицію «хитрого українця, який не хоче брати на себе жодну цивілізаційну чи навіть просто геополітичну суб’єктність».

За таких реалій, переконаний  аналітик, «Україна опиняється в розтяжці». А відтак уточнює – між «галицьким консенсусом»  (мовно-культурницька проблематика)  та «донецьким консенсусом» (бізнесові інтереси). Він узагальнює: «Це разом з «донбаським синдромом» прирікає Україну на подальшу соціальну депресію та неспроможність до активних революційних дій під страхом «Путін нападе». Обидва ці консенсуси є сепаратними і регіональними. Обидва ці консенсуси не спрямовані на побудову України як єдиної політичної нації і єдиного економічного суб’єкта. Обидва консенсуси є несуб’єктними і нестратегічними».

На переконання Дацюка, «єдина Україна не може народитися з регіональних консенсусів. Єдина Україна може народитися з солідарної української громади на основі таких принципів – політична нація, незалежний від Росії український бізнес, деолігархізація та подолання пов’язаної з нею корупції, незалежний від МВФ держбюджет, наявність власних українських інновацій, зрештою наявність власної української стратегічної перспективи».