У суботу по обіді біля медичного коледжу було людно,не зважаючи на Різдво. Це були люди переважного старшого та похилого віку,молоді було мало. Нагадаємо,що вчора луцький виконком,розглянувши звернення Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура,Волинської обласної державної адміністрації,вирішили надати дозвіл Братству ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура та облдержадміністрації на встановлення на вулиці Лесі Українки,2 меморіальної дошки у пам’ять безвинно повішених у 1945 році вояків Української Повстанської Армії.

Зауважимо,що в історичній довідці,наданій керівником редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині» професором Миколою Кучерепою,зазначено,що «як метод залякування місцевого населення у 1945 році широко застосовувалися публічні страти. Яскравим прикладом такого «заходу» була кривава розправа над двадцятирічними юнаками – вояками УПА у Луцьку. На Різдво,7 січня 1945 року,важкопоранених та контужених В’ячеслава Новосада і Антона Мельничука з хутора Красний Сад (тепер село Бережанка) Горохівського району було повішено на ринковій площі міста Луцька.

Незважаючи на те,що надворі тріщав мороз,повстанців страчували босими,в самих лише сорочках,з вивішеними на грудях табличками,де визначалася їх провина. Гнітюче враження на очевидців справив і той факт,що перед смертю один із повстанців – В’ячеслав Новосад – двічі зривався з шибениці. Проте енкаведисти від поставленого перед ними завдання не відступились».

Як розповідають,одному із повстанців таки вдалося перед смертю сказати слова про те,що Україна буде вільною.

Сьогодні ж голова обласного братства УПА Василь Кушнір подякував усім,хто зібрався цього холодного дня. Він розповів історію про двох молодих хлопців,яких розстріляли у Луцьку багато років тому. Деталі про їхню страту повідомив кандидат історичних наук Володимир Дмитрук. Такі дії екнкаведистів він назвав «середньовічним вандалізмом». Він додав,що це подія,яку не можна забувати.

Також під час невеличкого мітингу під стінами луцького медколеджу розповіли і про те,що Новосада В’ячеслава на початку 90-тих намагалися реабілітувати,проте і обласна,і Генеральна прокуратури зауважили,що він «брав участь у збройному формуванні,які чинили вбивства та інші насильства,у зв’язку із чим реабілітації не підлягає». Зауважимо,що жіночки у натовпі навіть демонтували журналістам і архівні достовірні документи.

Далі меморіальна дошка була освячена отцем Василієм. Присутні разом із ним помолилися за упокій душ героїв. «Вічна пам’ять» залунало із вуст присутніх.

Додамо,що Василь Кушнір подякував міській владі за допомогу у встановленні меморіальної дошки,а також депутату Луцької міської ради із фракції «Свобода» Святослава Боруцькому за надану матеріальну допомогу. Учасники сьогоднішньої зустрічі наголосили на тому,що період окупації Україні не закінчився.

«Для того,щоб тебе поважали,поважай рідну землю»,– звернувся до лучан перший заступник луцького міського голови Святослав Кравчукю Він подякував присутнім,які прийшли у цей морозний січневий день до меморіальної дошки. Кравчук висловив сподівання,що ані діти,ані онуки присутніх лучан не будуть у майбутньому вішати меморіальних дошок,які вказуватимуть про вбивства українців.

Також у натовпі поширювали і фотографії родин повішених героїв. Від молодіжки «Свободи» виступила Ярослава Шавал. У своїй промові вона говорила і про тверезий спосіб життя,і про віру в краще. Озвучила вона і рядки із повстанської пісні.

Присутні вшанували пам’ять повішених хвилиною мовчання і поклали квіти та вінки до меморіальної дошки.