Волинська область є не настільки спокійною у криміногенній ситуації,як багато хто вважає.

– Богдане Володимировичу,заступник Міністра внутрішніх справ Сергій Черних,призначаючи Вас на волинську посаду,сказав,що в нашій області складна ситуація,і Ви їдете її виправляти. В чому полягає така складність,що аж спричинила ротацію очільника УМВС із Львівщини на Волинь?

– Я не обговорюю наказів вищого керівництва. Мабуть,у Міністерстві видніше,як правильно вчинити. Є певні моменти та проблеми на Волині,які потрібно вирішувати оперативніше. Це стосується розкриття злочинів.

– Про які саме злочини,що розслідувалися проблемно,Ви ведете зараз мову?

– Я,мабуть,можу більше користі принести волинській міліції,бо є людиною молодшою та енергійнішою. Ви питаєте,які проблеми… Є багато фактів незаконного заволодіння транспортними засобами. Люди скаржаться,що ця категорія злочинів не розкривається і погано розслідується. Існує багато нерозкритих квартирних крадіжок. Волинська область є не настільки спокійною у криміногенній ситуації,як багато хто вважає. Нерозкритими залишилося 17 розбійних нападів,які скоєні у 2011 році.

– А на Львівщині розкривали всі злочини щодо квартирних крадіжок та із викрадення автомобілів?

– Не всі. Всього ніхто ніколи не розкривав. Але є тенденція. За півтора року мого керівництва Львівським УМВС кількість нерозкритих злочинів цієї категорії різко зменшилася. Раніше викрадалося до 900 автомобілів у рік,коли я йшов з посади,то було – 150.

– Скільки авто викрадається на Волині?

– Більше сотні минулого року. Занадто велика цифра для цієї області. Я вважаю це резонансом і особисто працюю над вирішенням цієї проблеми.

…не робитиму кадрової революції,але кадрові зміни будуть

– Ви заявили журналістам,що не робитимете кадрової революції. Разом з тим,хоч і делікатно,але критикуєте діяльність волинських правоохоронців. Якщо виконувати те,про що ви пообіцяли медійникам,то це означає працювати зі старими кадрами. Можливо,Ваші висловлювання про кадрове питання – пустослів’я?

– Cлів не кидаю на вітер. Я заявив,що не робитиму кадрової революції,але кадрові зміни будуть. Що таке різка кадрова революція? Приходить новий керівник і відразу міняє своїх заступників та керівників структурних підрозділів. Я ж поки що вивчаю та придивляюся до людей. Я – новий тут. На Волині до цього призначення був усього один раз.

– За яких обставин?

– Це була приватна поїздка. Зустрічався з товаришем. Але для мене це – новий край і нові люди. Розумію,що можна зробити різку кадрову революцію і працювати із суто своєю командою,але це не завжди приносить позитивний результат. Зараз моє завдання – придивитися до кожної людини. Це – індивідууми. Я вивчаю особовий склад,але зміни будуть. Зокрема,у структурних підрозділах головного управління та серед керівників райвідділів міліції.

– Вашого попередника В’ячеслава Ходирєва називали людиною губернатора Бориса Клімчука. Так само його людьми вважалися попередній прокурор та керівник податківців. Майже водночас вони перестали керувати цими ділянками роботи на Волині. Ви прийшли в область з новою когортою керівників силових структур. Які враження від спілкування з керівництвом Волині?

– Я не занадто цікавився,хто з ким дружив. Воно мені не потрібне. Щодо Бориса Петровича (Борис Клімчук – голова Волинської ОДА,– «ВП»),то його знаю давно. Ми познайомилися,ще коли я працював на Львівщині. Він мені імпонує своїми діловими якостями. Це – серйозна,впливова людина,яка працює на благо жителів області. Я ж,як керівник УМВС,напряму підпорядкований профільному Міністерству,але з Борисом Петровичем ми будемо співпрацювати спільно – для вирішення тих проблем,які є на Волині.

– А чи були у Вас розмови з В’ячеславом Ходирєвим після призначення Вас на посаду начальника волинської міліції?

– Ми не бачилися,але телефоном спілкувалися. Я з ним дружу. Ми були керівниками міліції двох сусідніх областей. Часто зустрічалися на нарадах.

– Горілку разом пили?

– Дуже-дуже рідко я вживаю горілку.

Люди,які працювали в міліції,спокійно можуть очолити виконавчу владу будь-якої області

– З вашої біографії відомо,що Ви працювали безпосередньо в органах міліції і займали посаду ректора Львівського держуніверситету МВС. Якщо порівнювати ректорську роботу і керівну посаду в УМВС,то яка діяльність вам імпонувала більше?

– Я ще недовго працював проректором університету і на посаді начальника Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ. Порівняння,можливо,й можна в певних межах застосовувати… Викладацька робота відрізняється від практичної,але розмірковувати,де мені було більш комфортно,я не буду. Мене викликали в Міністерство,запропонували очолити УМВС,і я написав рапорт з посади ректора університету. В міліції легко не буває: ні в університеті,ні в УМВС,ні на оперативній роботі.

– Ваш львівський попередник пан Цимбалюк у свій час займав посаду голови Тернопільської ОДА. На Волині також був губернатором колишній міліціонер Анатолій Француз. Як ви вважаєте,чи місце людині в погонах на цивільних посадах у виконавчій владі?

– Керівництву держави видніше. Люди,які працювали в міліції,спокійно можуть очолити виконавчу владу будь-якої області,бо це – люди широкого профілю,які володіють різного роду інформацією,господарськими та організаторськими здібностями.

– А Ви б погодилися на посаду у виконавчій владі?

– Не буду так далекоглядно аналізувати. Мені таких посад ніхто не пропонував. Якщо буде пропозиція,то прийму рішення,добре подумавши попередньо.

Те,що мені закидає Мустафа Найем,я вважаю замовленням

– Часи Вашого ректорства у ЛДУ МВС пов’язують з досить неприємною історією,і для Вас,мабуть,у тому числі. Я маю на увазі зникнення 126 одиниць вогнепальної зброї з університету. Були журналістські розслідування. Відомо,що порушена кримінальна справа. В медіа Вас звинувачували у причетності до цієї справи,та й не тільки Вас,а й екс-міністра МВС Анатолія Могильова. Мустафа Найем у своєму блозі на «Українській правді» писав,що звернувся до Генерального прокурора Віктора Пшонки із заявою про злочин,в якій вказав про наявність у нього даних щодо причетності керівництва ГУМВС України у Львівській області до розкрадання зброї у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Чи є вже якісь висновки щодо цієї справи?

– Я був призначений ректором 19 квітня 2010 року. Працював до 16 червня. Коли прийняв університет,то своїм наказом створив комісію,яка проводила інвентаризацію всіх основних матеріальних цінностей. Було 10 членів комісії. Вони принесли акт,який був мною,як ректором,затверджений. Після мене так само була створена комісія і проводилася інвентаризація. Якби я знав,що в університеті не вистачає хоча б одного патрона,повірте,я б про це заявив. Приїхала б експертна комісія,яка встановила б ці всі моменти. Те,що мені закидає Мустафа Найем,я вважаю замовленням. Дехто хотів би,щоб я був винним у цій ситуації. Згідно з наказом Міністерства 2001 року склад озброєння не підлягав інвентаризації. Якби було інакше,то ці всі факти були би викриті,бо при інвентаризації стало б зрозуміло,що немає зброї. Зараз справу розслідує прокуратура,і мені не хотілося б коментувати її. Але скажу,що,наскільки мені відомо,зброя зникала упродовж 5 років. Яким чином – мені невідомо. Я допитаний у кримінальній справі,бо був ректором університету. Але я не мав і мати не можу причетності до цієї зброї.

12 жовтня 2010 року мені зателефонував виконуючий обов’язки ректора і сказав,що не вистачає одиниць зброї (вони проводили інвентаризацію складу). Він відразу доповів Міністру внутрішніх справ про цю ситуацію. Направив оперативну групу та виїхав особисто на місце події. Ми почали проводити слідчо-оперативні дії. Я особисто займався пошуком цієї зброї. Якщо точніше,то кілька підрозділів під моїм керівництвом. Кілька одиниць було вилучено на території України. Як у Львові,так і за його межами.

– У кого вилучали цю зброю?

– Я не можу про це говорити,бо справа розслідується прокуратурою. Справа не закрита,зброя розшукується.

– Волинська область дуже відрізняється від Львівської щодо криміногенної ситуації?

– Це – сусідні області. Звісно,Волинь менша по території,але люди всюди одинакові. Львівщина більша за територією,то й злочинів там більше і особового складу міліції – також. Більша область – більше злочинів.

Львівська міліція не хотіла і не бажала допустити побоїща 9 травня

– Чи впорається львівська міліція з «Євро-2012»,адже Львів є містом,де проводитимуться матчі?

– Знаю керівника Львівської міліції не перший день. Дружу з ним. Це – порядна людина,фахівець. Сьогодні всюди непросто. Проблем всюди багато. Але якщо говорити про Львівську міліцію,то впевнений,що Олександр Вікторович (Рудяк Олександр Вікторович – Начальник ГУМВС України у Львівській області – «ВП») працюватиме не гірше мене,а ще й краще. Під час фінальної частини «Євро» буде важче,бо приїде багато вболівальників,але при хорошій організації роботи правоохоронців,буде все без ексцесів.

– Львів «прославився» не тільки на всю Україну,а й на весь світ після 9 травня минулого року. Відбулися зіткнення різних політичних структур. Минуло більше,ніж півроку. Як Ви оцінюєте ці події зараз,бо,мені так здається,що Ви мали б аналізувати те,що відбулося.

– Я вважаю,що Україна – цивілізована держава,де живуть законослухняні люди. Те,що відбулося в Львові 9 травня,свідчить,що спільної мови не можуть знайти політичні сторони. Кожна людина має право вшанувати пам’ять родичів чи близьких людей.

– Тим не менше,аналізуючи події 9 травня 2011 року у Львові,досить часто згадували львівську міліцію та її сприяння радикальним політичним структурам,у тому числі і з Росії. Як Ви прокоментуєте це?

– Була перевірка. Працювала комісія,яку очолював один із заступників Генпрокурора,яка повністю розібралася в ситуації. Якби міліція сприяла б одній чи іншій політичній стороні,то я б не сидів у кріслі начальника міліції сьогодні. Міліція тоді нікого не підтримувала,а забезпечувала дотримання порядку. Міліція не хотіла допустити побоїща. Міліція мусила приймати заходи щодо людей,які підбігали до стареньких дідусів та зривали з них георгіївські стрічки. Міліція мусила захистити людей. Але,Богу дякувати,ніхто не потрапив у лікарню з тяжкими тілесними пошкодженнями. Могло бути і страшніше.

– Чи все правильно зробила львівська міліція – на ваш погляд?

– Мабуть,не все. Бо інакше не було б сорому на весь світ. Прорахунки були. Ми не зовсім добре розставили наряди. Але ми не прогнозували таких сутичок.

– Чи були Ви в ситуації,коли Вам пропонували б виконати політичне замовлення або змушували це зробити?

– В житті такого не було.

– Чи відомі вам приклади в міліцейській практиці,коли керівників звільняли з політичних міркувань?

– Мені про таке невідомо. За 23 роки служби в міліції я такого не пам’ятаю.

Для мене основне,щоб людина була фахівцем. Днями проводив тут,в управлінні,нараду,сказав,що ціную в людині порядність та професіоналізм. Якщо такі якості присутні в працівника міліції,то я з ним працюватиму. Нам буде по дорозі. Міліція має працювати для людей. Має бути доброзичливе ставлення громадян до правоохоронців і правоохоронців до громадян. Треба вникати у проблеми. Якщо люди не тікатимуть від міліції,а будуть дійсно приходити просити про допомогу,то я буду розуміти,що щось зробив для Волині. Я хочу тут залишити хороший слід,а не наслідити. Можете розпитати про мене у львівських журналістів. Я з ними частенько спілкувався.

Кожна людина прагне комфорту

– У проекті «Хто тут живе?» телеканалу ЗІК знімалися?

– Знімали котедж у Львові,у якому я живу. Але я цього не боюся. Нічого не приховую. Крім моєї сім’ї,в цьому помешканні живе ще 5 родин. Я купив собі житло в цьому котеджі 2001 року,коли повернувся після роботи в УМВС в Івано-Франківській області.

Ви сьогодні згадували Героя України Анатолія Йосиповича Француза,то я був з ним знайомий. Працював під його керівництвом 5 з половиною років. Добре знаю цю людину і ціную за моральні якості. Повірте,він був хорошим керівником міліції. А по роботі його як губернатора не можу давати жодних коментарів,бо нічого про це не знаю.

– Ви спілкувалися з Анатолієм Французом перед тим,як їхати на Волинь? Питали в нього порад?

– Він мене привітав з посадою. Сказав,що тут дуже хороший край і люди,але рекомендував трохи дисциплінувати особовий склад.

– Чим зараз займається пан Француз?

– Мабуть викладацькою роботою. Він – доктор наук.

– Ви на Волині де мешкаєте?

– На вулиці Кравчука винаймаю квартиру.

– Побутовий комфорт для вас важливий?

– А для вас? Вам же ж хочеться прийти додому у комфортне помешкання,щоб там була можливість нормально відпочити. Цього прагне кожна людина. Я вдома багато працюю. Вчора статтю дописував для «Наукового вісника». Готуюся отримати вчене звання професора.

Люди воліють краще змовчати,бо не довіряють міліції і бояться злочинців

– Ви сьогодні згадали про те,що міліція має бути з народом. Багато залежить від того,які особистості йдуть у міліцію. Серед правоохоронців,на жаль,багато людей з поганою репутацією. Чи аналізували Ви це як викладач міліцейського вишу? В чому причина?

– Я вважаю,що міліціонер це – особисте покликання. Людина повинна бути достойною цього звання,коли приймає рішення вступити до нашого вишу. Я ще є завідувачем кафедри кримінального права і процесу у цивільному вузі. Йдеться про Львівську комерційну академію,яка має хороший юридичний факультет,де готують повноцінних спеціалістів у сфері юриспруденції. Дуже люблю цю роботу,але більше працюю з магістрами. З ними цікаво. Я в якійсь мірі переконаний,що у міліцейські виші ми маємо набирати людей з вищою цивільною освітою. Я прийшов до міліції після цивільного вишу також. Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. Працював інженером у колгоспі. Там же був секретарем партійної організації. Я не цураюся цього. Тоді дуже багато навчився. Я зрозумів,що таке керівник,і чим він повинен займатися. Якби ми набирали в міліцію людей після цивільних вишів,було би непогано. Людина,яка відслужила армію та закінчила вуз,є більш сформованою,щоб приймати зважені рішення. Більше того,міліціонер повинен бути фахівцем в усіх напрямках життя. Повинен вміти допомогти людині.

Колись у мене була життєва ситуація. Я йшов парком і побачив жіночку,якій стало зле (мабуть,це був передінфарктний стан). Я їй допоміг,швидку викликав. Сподіваюся,що вона досі жива. Якщо міліція так чинитиме,то життя буде кращим. Можна було ж просто пройти повз і уваги не звернути. Люди не повинні бути байдужими,навіть якщо взяти до уваги ту ж квартирну крадіжку. Не може бути такого,щоб ніхто нічого не побачив. Але люди воліють краще змовчати,бо не довіряють міліції і бояться злочинців.

Колись був у Тунісі,то мені розказував місцевий поліцейський,як у них люди телефонують до правоохоронних органів,щойно побачать незнайомця в кварталі,де всі всіх знають. Якщо люди будуть свідоміші,то й міліції стільки не буде потрібно.

– Як побороти хабарництво міліції на дорогах?

– Водії не даватимуть – міліція не братиме.

Мені відомо,що таке корова,гуси,картопля,городи,а не хуліганство

– Один з начальників волинської міліції розповідав в інтерв’ю нашому виданню про те,що в дитинстві був хуліганом і ходив з ровесниками «стінка на стінку». А ви були хуліганом?

– Ні. Я виховувався в селі. А там не буває хуліганів. З дитинства ходжу до церкви. Нас більше змушували працювати. Мені відомо,що таке корова,гуси,картопля,городи,а не хуліганство.

– В дитинстві мали якихось кумирів-правоохоронців серед героїв книжок та фільмів?

– Ніколи не думав,що працюватиму в міліції. Так сталося в житті,що в 1989 році мене запросили в ОБХСС (абревіатура російською відділу боротьби з розкраданнями соціалістичної власності – «ВП»). Врахували те,що мав економічну освіту. Пішов працювати оперативним працівником і дослужився до генерала.

– Нині ми святкуємо Різдво,буде Новий рік за старим стилем. Як прийнято відзначати це у Вашій родині?

– 6-го січня вдома була свята вечеря,а на саме Різдво поїхав до мами в село. Там були й мої дружина,донька,сестри з сім’ями. Поколядували. В нас так прийнято. Ходив до церкви.

– Святкування Нового року в селах завжди вирізнялося жартами і пустощами. Ви можете пригадати якісь курйози з дитинства чи навіть і на такі свята не хуліганили?

– Мене батько виховував дуже строго і завжди застерігав не робити людям зла. Ці слова закарбувалися в моєму серці. Він був простою людиною,але дуже порядною,і мав повагу серед людей в селі. Він був водієм швидкої допомоги і люди дуже його поважали.

– А ви є авторитетом для своєї доньки?

– Вважаю,що так. Вона – студентка медичного університету. До мене прислухається.

– Що побажаєте особовому складу УМВС у Волинській області в ці святкові дні?

– Особовому складу – здоров’я,їх сім’ям і дітям – також. Бажаю якісно виконувати ті завдання,які нам поставили. Люди від нас чекають допомоги. Ми ж живемо за рахунок платників податків,і ці кошти потрібно відпрацьовувати,щоб гідно людям в очі дивитися. Працювати треба тільки заради людей.