Сьогодні квіти всі сховались

Під товстим шаром килиму.

Сьогодні люди не всміхались,

Бо всі у білу сплячку йдуть.

Сьогодні зимонька настала,

Сьогодні вітер не такий.

Незвично зимно-прохолодний

І дуже стрімкий та різкий.

Сьогодні небо вже похмуре,

На ньому зірочок нема.

Сьогодні зимонька настала

І всю природу обняла.

Сьогодні шуби одягати

Уже зібралась дітвора.

І ковзани приготувати

З дитинства вернеться пора.

Сьогодні,правду кажуть люди,

Уже настали холода,

Уже не так тепленько в серці,

Уже не милує краса.

Уже немає крон зелених,

Уже не скаче дітвора,

Зникає світ жовто-гарячий,

Забрала зимонька-зима.

А може,геть і не забрала?

А,може,то такая гра?

Взяла зима фарби та пензлі –

Й осіннє листя прибира?

Та дуже втішена й швиденька,

Підскочила до висоти.

Почула «Хлясь!» якесь голосе

І нумо пензликом мести!

Та дуже швидко зрозуміла:

Розлила фарбу – білий сніг.

Весь світ покрить ним захотіла,

Та втомлена скінчила біг.

Розплакалась дівчина-зима –

Та й заморозила річки.

І нам щорік тепер малює

Свої засніжені казки.

04.11.2010 р.