Михайлові Світліковському доля справедливо й великодушно,як чесний екзаменатор,поставила дві п’ятірки. Безумовно,за традиційною системою оцінювання,з якою не збирається прощатися покоління народжених у п’ятдесяті роки вже минулого сторіччя.

Сьогодні цьому сумлінному трудівникові на українській журналістській ниві – 55. Святкова пора,коли можна й варто озирнутися на прожите й пережите,аби вкотре переконати себе,друзів й навіть їхніх антиподів: є ще порох у порохівниці! Коли попереду – ще стільки справ,які треба звершити,надій,що мусять втілитися в діяння.

Та як може бути інакше,адже душа – така ж молода,як і тоді,коли 30 років тому,на поклик щирого кохання,з дипломом випускника факультету журналістики Львівського університету імені Івана Франка отримав направлення в луцьку районну газету «Слава праці».

Працюючи в цьому виданні,Михайло побував у кожному селі. Про кого б не писав (зазвичай це були хлібороби),він ніколи не вдавався до фальшивого пафосу,вдаваної героїзації. Михайло розповідав правду про нелегке життя,про тих,хто торував життєвий шлях,не зрікаючись свого роду та родоводу,віри й любові.

І волиняни справедливо віддячували щирою шаною,вважаючи Михайла своїм,зізнаючись у сокровенному,шукаючи поради й захисту. І вони не помилялися. Адже народжений на Тернопіллі,він «вріс» душею в життя Волині.

І доля теж прихилилася до Михайла. У волинській столиці яскраво розквітнув його журналістський талант (і під час праці в «Народній трибуні»,й коли очолював редакцію газети «Бізнес-аналіз»,й трудячись у «Луцькому замку»).

Чверть століття тому ставши членом Національної спілки журналістів України,Михайло Світліковський благословив на працю в засобах масової інформації десятки «новобранців». Очолюючи первинну журналістську організацію в газеті «Луцький замок»,він зумів створити по-справжньому творчу,людяну атмосферу,володіючи даром об’єднувати,плекати друзів-однодумців довкола засад української державності,християнської духовності,соціальної справедливості.

А ще ж тут,у древньому Луцьку,сімейне щастя Михайла та Галини Світліковських уквітчали двоє дітей – Богдан та Ольга,які продовжили їхні славні родинні традиції.

Врешті,скільки б вдячно не говорити про Михайла Світліковського,все одно це буде тільки фрагмент його життєпису,долі. Із прізвищем,яке характеризує його духовну сутність,із іменем,яке має й архистратиг – духовний покровитель,торує свій життєвий шлях наш побратим.

Тож «Волинська правда» щиро вітає шановного ювіляра. Многих і благих літ Тобі,дорогий друже. Хай береже Тебе Всевишній,даруючи щастя й добро!

На світлині: Михайло Світліковський із другом Павлом Присяжним