Булеґ зазначає,що зараз,коли «конфлікт на Донбасі поступово заморожується,політична й соціальна ситуація в Україні входить у період перетворень». Він також не виключає вірогідності дострокових парламентських виборів. «Якщо вибори відбудуться,хистка двоголова коаліція Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту» колишнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка розвалиться. БПП,імовірно,здобуде менше місць,ніж має нині (143 депутати),а НФ,який утратив усю популярність,може геть зникнути з Ради,загубивши своє 81 крісло,бо не матиме ресурсу подолати п’ятивідсотковий поріг,необхідний,щоб потрапити до ВР»,- підкреслює експерт.
 
До того ж,наголошує він,на випадок дострокових виборів «парламентська опозиція де-факто («Самопоміч» і Радикальна партія) та опозиція де-юре (Опозиційний блок,«Відродження» й «Воля народу») не впевнені в тому,що дістануть чітку політичну вигоду від дострокового всенародного волевиявлення. Отже,така перспектива приховує великі ризики для всіх політичних утворень. Для всіх,окрім «Батьківщини» Юлії Тимошенко,яка активно лобіює організацію дочасних виборів,вдаючись до потужної політичної риторики. Лише ця партія сьогодні може впевнено отримати більше парламентських місць. Вона сподівається подвоїти,якщо не потроїти свою присутність у Раді порівняно з результатом 2014 року».
 
Булеґ нагадує,що зараз «українські громадяни почуваються сьогодні дедалі більше відмежованими від політичних еліт: понад 65% їх повідомляє про розчарування власними представниками й не має довіри до політикуму загалом. Насправді Революція гідності 2013–2014 років не оновила достатньо глибоко національні політичні еліти. Стара політико-олігархічна гвардія не здала позицій».
 
У цьому контексті цілком реальний,на його думку,«потенційний «соціальний Майдан»,який може виникнути в найближчі місяці через розчарування громадян відсутністю реформ та обмеженнями,потрібними для надання нового траншу позики від МВФ». Поза тим,підкреслює він,нову народну революцію в Україні сьогодні гальмують три фактори. Передусім психологічний: країна все ще в жалобі по жертвах Майдану і громадяни не бачаться готовими знову ризикувати життям,як у 2013-му. Окрім того,соціальний: протестні демонстрації сьогодні надто неоднорідні за вимогами (корупція,зубожіння,справедливість) і розпорошені по всій території держави. Незадоволення виявляє себе дуже фрагментарно,без спільної мети. «Нарешті,вирішальним залишається політичний чинник: жоден лідер опозиції не є вихідцем із постмайданного громадянського суспільства. Не маючи такого керманича,гнів населення залишається роз’єднаним без перспективи організуватися. Водночас є очевидним,що наявність батальйонів та воєнізованих груп в Україні створює для наступної революції ризики великої крові»,- попереджає експерт. На його думку,«швидке повернення сепаратистських територій під контроль України може спричинити в ній соціальну й політичну катастрофу… Врегулювання конфлікту на Сході може стати в певному сенсі пірровою перемогою: той,хто отримає під свою відповідальність ці землі,програє війну. Втілення політичної складової угод (місцеві вибори та «спеціальний статус») автоматично не приведе до стабілізації та безпеки в регіоні. До того ж деякі політичні умови (амністування сепаратистів та фінансова вартість відновлення територій) були б глибоко контрпродуктивними для Києва. Годі вже й казати про людські та моральні втрати від реінтеграції цих теренів в Україну».