Згідно із документом,підписаним 5 грудня 1994 року президентами США,Росії,України та прем’єром Великої Британії,Київ відмовлявся від ядерного арсеналу,який на той час був третім найбільшим у світі (після США і Росії). Натомість США,Росія та Британія брали на себе такі зобов’язання: «Поважати незалежність,суверенітет та існуючі кордони України; утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України; утримуватись від економічного тиску,спрямованого на те,щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав,притаманних її суверенітету».
 
В Україні цей документ сприймали як один з інструментів гарантій безпеки від найпотужніших світових гравців. Відтак,після анексії Криму і початку конфлікту на Донбасі,Київ вважає цю міжнародну угоду порушеною одним із підписантів – Росією. При цьому нерідко в Україні критикують і те,як дотримуються своїх зобов’язань інші підписанти документу – західні країни.
 
«Я би назвав це не річницею,а роковинами,- говорить про своє ставлення до Будапештського меморандуму екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко. – Ми перейшли від зовнішньої політики ілюзій до «ріалполітік». Підірвано головний принцип міжнародного права: pacta sund servant – «угоди мають виконуватися».
 
Оцінки чинних представників українського МЗС стриманіші,але так само негативні. «Це сумна річниця»,- каже заступник директора політичного департаменту МЗС України Петро Бешта. За словами дипломата,Будапештський меморандум – приклад того,як те,що розпочиналося як «success story» завершилося дуже трагічно,фактично,«поразкою ліберального світоустрою».
 
Натомість Олексій Семеній,директор Інституту глобальних трансформацій,вважає,що провал Будапештського меморандуму має підштовхнути Україну до використання асиметричної моделі безпеки,яка б спиралася не тільки на усталені канони. Йдеться про щось на кшталт давньої історії Давида і Голіафа,або про здатність дати ефективну відповідь сильнішому противнику при обмеженості власних ресурсів,- пояснює експерт.
 
«Попередні моделі,які намагалася використати Україна,в основному базувалися на тому,щоб знайти певну зовнішню парасольку чи зовнішній патронат»,- каже Олексій Семеній,і додає,що усі ці спроби були марними. При цьому,додає експерт,асиметрична модель безпеки має бути дуже гнучкою,аби враховувати швидкість і масштаби змін у світовій політиці,«підлаштовуватися під кардинальні зміни зовнішнього світу і давати час на шанс на виживання України як держави».