Роберт ван Ворен пропонує здійснити уявний екскурс у 2019-й: «Трамп уже три роки як президент,завалений судовими позовами у зв’язку з тіньовими операціями (в тому числі з Саудівською Аравією і Росією),звинуваченнями в сексуальних домаганнях і банкрутством частини його компаній. Найвпливовішим політичним лідером в Європі замість Ангели Меркель стала Марін Ле Пен. Її підтримують аналогічно мислячі політики на зразок Найджела Фараджа у Великобританії,Герта Вілдерса в Нідерландах і Віктора Орбана в Угорщині. ЄС розвалюється зсередини,країни не можуть знайти спільну мову,щоб боротися зі зростаючою фашизацією Європи».
 
При цьому,за версією аналітика,«Володимир Путін все ще при владі. Він позбувся старих друзів і більшості наближених,побудувавши параноїдальний диктаторський режим. Всі знають,що формально його правління закінчується в 2024 році,але ніхто не ризикує порушити питання про відставку».
 
На його думку,таку тривожну картину не можна назвати нереалістичною. «Так,є шанс,що Марін Ле Пен не переможе на виборах у Франції,але один з її головних опонентів – Франсуа Фійон – людина,тісно пов’язана з Кремлем. У 2015-му саме він відправив делегацію французьких депутатів у Крим,щоб прорекламувати французький бізнес,- зазначає Роберт ван Ворен. – Зв’язок між Кремлем і праворадикальними партіями в Європі – відмінний індикатор зміни політичного забарвлення в Кремлі. У 1960-х і 1970-х Москва підтримувала зв’язок з лівими і комуністичними партіями в Європі,допомагаючи їм фінансово і за допомогою маніпуляцій стимулюючи зростання антиамериканських пацифістських рухів у Західній Європі. Тепер же РФ надає перевагу націоналістам і правим радикалам». А відтак резюмує: «Це безбожний союз,нова «вісь» в Європі,причому небезпечна. Вона заснована не на ідеології,як у часи СРСР,а на чистому прагматизмі: праворадикали Європи виступають проти істеблішменту,проти ЄС і абсолютно деструктивні. А саме це потрібно Путіну,адже мета його політики – знищення Європейського союзу раніше,ніж розвалиться РФ».
 
На переконання аналітика,«поки Путін перемагає. Він перемагає,оскільки прагматичний,нещадний і має мислення гангстера. Його опоненти схильні до сумнівів і бояться,що їх обізвуть панікерами. Вони недооцінюють загрозу,вважаючи за краще висловлювати «глибоку заклопотаність» (хіба не це ми чули під час Майдану?),і таким чином сподіваються не розбудити лихо. Але лихо вже прокинулося. Потрібно бути сліпим,щоб не бачити: все,що відбувається,вийшло з-під контролю».