Якщо аксіома про ім’я сучасного продовжувача справи Адольфа не підлягає сумніву,то версія,чи вдасться йому уникнути долі берлінського лідера націонал-соціалістів,наразі не суттєва. Адже цей вірний слуга сатани (народоненависник,підступний брехун,вірянин безмежного зла у вигляді стратегій «освобождения соотечественников» і «собирания земель») спроможний затопити в крові не тільки Україну. І,поза сумнівом,ця ймовірна катастрофа дасться взнаки і в Європі,і в усьому світі.

Схоже,саме такого розвитку ситуації навряд чи вдасться уникнути,але ми всі виявилися не готовими до кремлівської «реінкарнації» (у третьому тисячолітті!) «недолюдини-покруча». Очевидно,Захід плекав міф-надію,що українофоб,який чесно висловлювався про своє несприймання України як держави,поглинувши її у сферу свого впливу та фактично ліквідувавши,потамує апетити. Але зараз уже практично увесь світ усвідомив,що агресор,якщо його не зупинити,сам не зупиниться. Правда,при цьому все же сподівається ціною української жертви відкупитися від «Путлера». Тож окрім заяв про солідарність й обіцянок підтримки,Україна залишилася сам-на-сам із окупантом.

Не варто самообманюватися,начебто у значній мірі знищені «власною» владою Збройні сили нашої країни спроможні ефективно протистояти російським агресорам. Та й навіть ті військові частини,які в Криму,будучи обложеними окупантом,виявляють героїзм та мужність,фактично залишені Києвом напризволяще. Скільки б не згадувалося про те,як згуртувалося наше суспільство,наяву відбуваються події,які без жодного сумніву можна називати капітуляцією. Ворог взяв під контроль Крим,перекрив шлях українським ВМС,готує плацдарми для окупаційних операцій в інших регіонах нашої держави. А в нас тим часом дискутують,якою має бути люстрація чиновників,кому за квотою слід дозволити стати владцем. Дебатують,чи слід розбирати барикади в столиці,коли треба їх зводити на східних кордонах. Сперечаються про рейтинги,оскільки за оприлюдненими минулого тижня даними соціологічного опитування Центру «Соціс»,лідером президентських перегонів є Петро Порошенко (21,2%),друге місце посідає лідер УДАРу Віталій Кличко (14,6%),третє – екс-Прем`єр Юлія Тимошенко (9,7%); а в прихильників попереднього владного режиму показники гірші – у Сергія Тігіпка 7,1% голосів виборців,у головного комуніста країни Петра Симоненка – 5,0%. Але ж,такими темпами втрачаючи країну,про які президентські вибори 25 травня може йтися?

Схоже,ні в Києві,ні в Брюсселі так і не зуміли чесно сказати собі: ми – за мить до геополітичного апокаліпсису. Скільки не «ублажати» ворога,він уже не спроможний вимкнути запущений механізм війни,який спочатку «перемеле» значну частку Європи,а потім не залишать і каменя на камені від самої кремлівської твердині. Можливо,найтверезіше за перспективу дивиться Вашингтом. Як і Варшава,навчена гіркими багатосотлітніми московськими уроками. Польський прем’єр Дональд Туск попередив: «Світ опинився на межі конфлікту,ймовірні наслідки якого він ще не усвідомлює… Україна – це держава,яка заслуговує на повну міжнародну інтегральність та підтримку («Радіо Свобода»).

Тим часом,поки оприлюднюються такі й подібні заяви,шовініст-«собиратель» Путін уже прислав,за повідомленнями ЗМІ,понад 30 тисяч окупаційних військ. Він і не приховує,що одним Кримом не обмежиться. 4 березня під час прес-конференції в Ново-Огарьово навіть пообіцяв під час протистояння з українськими ЗС російських окупаційних підрозділів використовувати як живий щит українських дітей і жінок. Подібні обіцянки оцінені в несподіваний спосіб: як Адольф Гітлер претендував на Нобелівську премію миру у 1939-му,то кремлівський шовініст-великодержавник зараз. Але,перш,ніж отримати цю відзнаку,повпред сатани (можливо,під акомпанемент піснеспівів і кадіння вірнопідданих «митрополитів павєлів») сподівається отримати у дарунок Україну,яку відразу ж і «перехрестять» у Малоросію.

Утім,спробуємо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,що став уже надбанням історії,аби не бути бранцями ілюзій та спромогтися не тільки на слово,а й на чин.

«Вже ніхто ніколи не повірить…»

«Якщо в політиків немає певних серйозних,фундаментальних ідей вони чіпляються за розкол країни»,– зазначив Володимир Яворівський. («Тиждень»),пояснюючи причини політичної спекуляції на теми мови чи історії. «Стався спалах певного сегменту. Він завжди був у Криму,часом тихіший,іноді спалахував. Але це навіть не весь російських сегмент такий агресивний… А є ще й кримські татари,які не виступають за відділення,і українці» – зазначив Яворівський. На його думку,ситуація у ЗС України «дуже «попахує 17-18 роками,коли ми опинилися без армії. Це була планомірна акція із руйнування українських військ. Нам казали,що вводять контрактну армію,але це нереально,тому що в казні бігають голодні пацюки і ніхто на професійну армію не дає копійки. Це все робилося для того,щоб деморалізувати армію. Однак,українці,як бачимо,самі мобілізовуються». «Та тепер міф про братній російський народ,про старшого і молодшого брата зруйновано раз і назавжди через такі дії Путіна. Вже ніхто ніколи не повірить у щирість намірів,коли країна – гарант територіальної цілісності України нападає на нас… Розумію,що звинувачувати весь народ нерозумно. А от російська влада як би вже не маскувалась під демократію ніхто в це не повірить і не пробачить»,– зазначив Яворівський.

«…кримська ситуація вирішиться якоюсь подобою Мюнхенської змови»

Політолог і правозахисник Олександр Подрабінек наголошує: «Ми дожили до часу,про який не хотілося й думати. Російська держава все виразніше набуває обрисів нацистського режиму,заснованого на внутрішніх репресіях і зовнішній експансії. До пори до часу це було завуальовано; про це можна було здогадуватися,але не можна було стверджувати. Останні події все змінили» (цитуємо «Аргумент»).На його думку,«Путін копіює не так сталінський,який стосовно власних громадян був набагато кровожерливішим нацистського,скільки гітлерівський ,який відрізнявся демонстративним цинізмом у відносинах з іншими державами». Аналітик зауважує,що «кримська карта Путіна – це свого роду джокер,який створить виграшну комбінацію майже при будь-якому розкладі». На думку експерта,навіть якщо з українського боку не чинитиметься опір російській експансії,окупація все одно відбудеться й Крим перейде під контроль Кремля. «Аналогія напрошується сама собою. Україна може піти шляхом Чехословаччини,і мирно віддати Крим Путіну,як в 1938 році чехи віддали Судети Гітлеру. А може піти шляхом Польщі і встати на шляху агресора»,– резюмує він. А відтак попереджає,що «на жаль,на міжнародне співтовариство розраховувати особливо не доводиться. Воно буде до останнього моменту тягнути гуму,жувати свою звичайну жуйку про благі наміри і пошуках шляхів мирного врегулювання і за своїм звичаєм здавати одну позицію за іншою,«аби не було війни». Немає кращого способу наближати катастрофу,ніж умиротворяти агресора». Подрабінек ставить риторичне запитання: для чого вести з Москвою переговори,«коли її збройні сили успішно стягуються до кордонів України,а Крим вже затоплений російськими військами? Агресор готовий до переговорів тільки коли він в нокауті». А після цього він робить висновок,що «мова йде вже не тільки про Крим. Засвоєна Путіним стилістика нацистського режиму – лицемірні міркування про миролюбність і одночасно політика нестримною агресії,мали б насторожити світ. Адже в першій половині минулого століття ніхто не сказав стільки слів про любов до світу і не зробив стільки кроків на шляху до війни,як Гітлер. Повинен же світ враховувати досвід історії». Подрабінек попереджає: «Якщо сьогоднішня кримська ситуація вирішиться якоюсь подобою Мюнхенської змови,то подальші події не змусять себе чекати. Цивілізований світ,що не зважився зупинити знахабнілого агресора малими втратами,неодмінно дочекається великої крові».

«На Київ підуть танки,підкріплені повітряним десантом»

Колишній радник Путіна Андрій Ілларіонов констатує на сайті тексти.org.ua,що,незважаючи на нагальну потребу,досі не закриті українсько-російські сухопутний,морський і повітряний кордони. На його думку,результатом такої незрозумілої позиції України стали – «штурми і захоплення «путінськими туристами» ОДА у Харкові,Луганську,Донецьку,Одесі».

Екс-радник президента РФ,нагадуючи,що «кордон,як і раніше,не закритий,а в Києві як і раніше обговорюють,чи варто це робити»,висловлює версію: «Мабуть,чекають,коли « туристи» на танках і БТРах доїдуть до Києва». Він констатує,що вимоги Головнокомандувача ЗС України і командувача ППО України збивати літальні апарати,які порушують повітряний простір України,не виконані. «Результат: російські військово-транспортні літаки в Криму,які сідають кожні 15 хвилин,доставили туди вже 15 тис. солдатів»,– зазначає експерт. Підкресливши,що Керченська поромна переправа опинилася в руках російських військ,попереджає: «Тепер до Криму будуть переправлені ще десятки тисяч військовослужбовців». Ілларіонов акцентує увагу на те,що оскільки українські бойові судна не були виведені у море,«тепер кораблі українських ВМС ймовірно будуть захоплені російськими військами». На думку екс-радника Путіна,«необхідні термінові дії щодо стабілізації обстановки в Харкові,Луганську,Донецьку,Одесі. Якщо це не буде зроблено в найближчі години,то провокації,розв`язані путінськими «туристами»,приведуть до жертв. Це дасть Путіну привід для повномасштабного вторгнення в Україну».

Ілларіонов також наголошує про те,звідки окупанти рухатимуться на столицю України. «Південь і південний схід будуть другорядними напрямками,– підкреслює він. – Головним напрямом буде чернігівський,за яким на Київ підуть танки,підкріплені повітряним десантом».

«…мають видужати зі своєї «задивленості на Росію»

Президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу Мирослав Маринович наголошує,що «кримську «пружину»,яка сьогодні з такою легкістю розпрямляється,стискував Путін упродовж тривалого часу,відпрацьовуючи на штабних нарадах усі деталі нинішніх операцій. Годі новому українському уряду за кілька революційних днів нейтралізувати те,що готувалося в Росії роками» (тут і далі цитуємо zik.ua). У той же час,вважає він,«за цим висновком немає песимізму… Недавно моя американська приятелька д-р Френсіс Форд Плюд у відповідь на мій відчай ствердила: «Жертви Майдану були потрібні,щоб увиразнити зло». Це правда: страхітлива бійня 18 – 20 лютого увиразнила сатанинськість зла Януковича навіть в очах його прихильників. Без цих жертв зловісна система не посипалася б». Мартинович підкреслює: «Те саме і з Кримом. Нинішня напруга й гра мускулів (і дай,Боже,щоб не людські жертви) потрібні,щоб увиразнилось зло Путіна. Увиразнилось передусім в очах проросійськи орієнтованих кримчан,які мають видужати зі своєї «задивленості на Росію». Але також і в очах самих росіян,все ще заворожених путінськими гаслами «величі й сили» Росії. А ще в очах усього світу,який має усвідомити вже неприховану біснуватість російського реваншиста».

«З неба на вас дивляться мільйони вояків»

Рада у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України до особового складу військових формувань та їхніх родин оприлюднила Звернення з зв’язку з російською агресією проти нашої країни (посилаємося на сайт УПЦ). «Ми,представники українських Церков і релігійних організацій – уповноважені за організацію душпастирської опіки серед військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України,занепокоєні ситуацією,яка склалася в Криму та інших регіонах нашої держави.Через свавілля керівництва Російської Федерації ми опинилися на порозі братовбивчої війни. Брат постав проти брата. Військовослужбовці російської армії і флоту сьогодні знехтували законами Божими й людськими і вказують як нам жити»,– значиться у Зверненні.У цьому документі також констатується,що «ситуація,яка спровокована не нами,загрожує не лише стабільності і миру в Європі,але й життю і душам людей». Представники Ради пишаються мужністю,витримкою та честю захисника Вітчизни,яку виявляють українські вояки,безстрашно стримуючи загарбника. «Це – подвиг,великий подвиг перед народом,Батьківщиною і Богом!» – констатується к згадуваному тексті. У Зверненні також значиться: «Українські воїни! Пам’ятайте,що з неба на вас дивляться мільйони вояків,які віддали своє життя за те,щоб сьогодні Україна була незалежна і вільна. З сивої давнини вони здобували для нас право називатися українцями. Не зганьбіть це право і ви! Ви стоїте на своїй землі,за свій народ і країну. Моральна перевага на нашому боці. «Коли сильний збройно свій двір стереже,то в безпеці маєток його» (Євангеліє від Луки 11,21). За цих обставин,ми – громадяни України повинні згуртуватися,підтримувати та допомагати один одному. Священнослужителі і вірні наших церков моляться за вас,ваші сім’ї,за єдність народу,за краще майбутнє держави. Божа і людська підтримка роблять нас незламними. Нехай Всевишній дасть вам сили вистояти у цьому протистоянні,не втратити гідність і честь,адже кожному доведеться відповідати за власні вчинки перед Небесним Суддею.Слава Богу! Слава Україні!»

Під Зверненням – підписи представників конфесій,які є членами Ради. Від Української Православної Церкви документ підписав митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин (Маркевич) підписав голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України.

«Оце і є реальна загроза…»

«Ступінь цинізму й аморальності теперішнього кремлівського імператора просто зашкалює,– вважає Ігор Сендюков («День»). – Уже багато написано про типологічну спільність двох окупаційних спецоперацій фюрера Адольфа в Судетах 1938-го та «національного лідера» Владимира в Криму 2014-го». Нагадавши,що «президент РФ,про неадекватність якого вже «відкритим текстом» говорять у телефонних розмовах Обама і Меркель,свого часу,2008 року,назвав окупаційну війну в Грузії «примусом Тбілісі до миру»,він висловлює переконання: «Настав час,коли до миру треба примушувати самого Путіна». А відтак пояснює: «Кремлівський «цар»,що «підняв Росію з колін»,є реальною загрозою миру й спокою Європи,та й цілого людства». Аналітик також намагається усвідомити,«чи розуміють Франсуа Олланд,Девід Кемерон,а особливо – Барак Обама та Ангель Меркель,що концепція: «Ми апріорі не повинні й не будемо воювати з Путіним за українців» – це найкоротший шлях у прірву для Європи й світу». На його думку,«часу зрозуміти це у західних лідерів мало. Карлики (Наполеон,Сталін,Гітлер,Путін) шанують силу,хай ворожу їм. Коли її немає – вони нахабніють вщент. Оце і є реальна загроза миру – а не брехливі вигадки кремлівських телегебельсоїдів про утиски «соотечественников» и «русскоязычных» в Криму (до речі,оця концепція про «соотечественников»,які «потребують захисту» є цілком скопійована з нацистської ідеологеми про захист німців,де б вони не жили)».

«… передумови для подальшого вторгнення в Україну»

«У східній частині України Росія нещодавно намагалася,щоб деякі місцеві ради прийняли якісь розпорядження,щоб запросити Росію. А насправді ці ради зробили навпаки. Вони сказали,що ми не хочемо росіян,ми хочемо свою незалежність»,– підкреслив Держсекретар США Джон Керрі (УНІАН). Він висловив думку,що «очевидно,Росія працює над тим,щоб створити передумови для подальшого вторгнення». «Також Росія говорила про меншину,про російськомовне населення,що їхні права утискаються. Насправді цього немає. І фактично сьогоднішній уряд України заспокоює усю ситуацію і не хоче й уникає провокацій. Збройні сили,які мають юридичне право протистояти вторгненню Збройних сил іншої країни,не діють так,щоб дати якісь передумови»,– відзначив Керрі,додавши,що США зараз намагаються забезпечити деескалацію ситуації,не розглядають можливості конфронтації. Бернд Йоганн,керівник Української редакції «Deutsche Welle»,констатує,що «російська армія вже отримала контроль над Кримом. Фактично півострів у Чорному морі відійшов від України за останні дні. Це достоту тільки питання кількох тижнів,доки Крим відповідно до запланованого референдуму про майбутній статус остаточно не відмежується від втручання уряду в Києві». У той же час,він наголошує,що «очільник Кремля хоче більшого. І він формулює свої цілі цілком відкрито. Росія залишає за собою право вдаватися до всіх наявних засобів,якщо у східних регіонах України дійде до заворушень». Йоганн зазначає,що «Путін чітко окреслив свою позицію,яка могла б увійти в підручники історії як «доктрина Путіна». Втручання у внутрішні справи суверенної держави,на його думку,дозволене. Якщо Росія не готова прийняти зміну влади в сусідній державі,то вона в будь-який час може втрутитися – у крайньому випадку і з застосуванням військової сили. Парламент надав Путіну карт-бланш для такої політики. Вона робить можливим військове вторгнення на територію всієї України». Аналітик зазначає: «Хоч Путін після багатоденної мовчанки і виказує готовність до переговорів,але Європейському Союзу та США тепер має бути зрозуміло,що Путін безкомпромісно наполягатиме на тому,що Україна належить до зони російського впливу. Порушення міжнародного права та чинних двосторонніх угод між Росією та Україною його не зупинять».

«…вони спроможні відбити агресію»

Екс-перший заступник голови Генштабу адмірал Ігор Кабаненко,який зараз в ролі експерта консультує силовиків нової влади,наголошує,що для Путіна «бліцкриг в Криму на сьогодні не вдався. З квітами ніхто не зустрічає,люди налякані» («Главком»). Він підкреслює: «Є фактична військова інтервенція Російської Федерації – абсолютно незаконна,яка порушує численну кількість законів». На думку експерта,«російські війська розраховували,що буде провокація,тобто буде задіяний якийсь грузинський сценарій. Для них би було добре,щоб постраждало місцеве населення – причому в лапках «місцеве»,бо це актори,представники сил спеціальних операцій,яких вони готували для цього,базували,як в Одесі,де знімали цілі будинки. І цих людей ставили під дуло,щоб проти них або проти російських військових хтось застосував силу і був спровокований військовий конфлікт. Зараз в Севастополі скуповується форма одягу українських військових,щоб робити брудні провокації. Це такі цинічні речі,про які треба кричати». У той же час,Кабаненко переконаний,що «на сьогоднішній день в Збройних силах України існує боєздатний компонент,який спроможний адекватно діяти по стриманню і відсічі збройної агресії. В державі існує колосальний навчений мобілізаційний,ресурс,який може сформувати другий ешелон і тримати оборону держави». Він не сумнівається я,що у випадку бойових дій проти агресора «війну цю буде вести український народ за країну,за себе,за краще майбутнє,за демократію,за свободу. І саме ці люди спроможні захистити державу. Повірте,зброї вистачить…. Якщо хтось думає,що цей народ можна поставити на коліна,то помиляється – це авантюра. Тому коли кажуть,що Збройні сили не готові,це не відповідає дійсності – вони спроможні відбити агресію».

«…знищили віру українців у якийсь там братський російський народ»

В Україні немає жодного регіону,жодної соціальної групи,де б більшість воліла об’єднання з Росією. Як повідомила директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Кучеріва» Ірина Бекешкіна,про це свідчать соціологічне опитування,здійснене експертами фонду у лютому цього року.Так,навіть у Криму,де відсоток прихильників інтеграції з Росією зріс останнім часом,він однаково становить 41 відсоток,тобто менше половини. Що ж до Донецької області,яку соціолог назвала другою критичною точкою,то там,за її словами,прибічників об’єднання з Росією 33 відсотки (посилаємося на ukr.net). Правда,політологи і соціологи зазначають,що чим довше російські війська перебуватимуть у Криму,чим частіше з боку Кремля лунатимуть пропозиції інтегрувати області на півдні і сході України до Росії,тим більшає українців,які заявляють про незгоду з політикою президента Росії Володимира Путіна і виступають проти цієї політики. Пікети біля посольства Росії у Києві,генеральних консульств Російської Федерації у різних містах України і поза її межами – лише видима частина цього «айсбергу» спротиву українців проти російської військової та політичної експансії. Так зокрема вважає й політолог,виходець із Севастополя Ігор Лосєв. Водночас,у розмові на «Радіо Свобода» він зазначив,що українці розділяють російський політикум і російський народ і не висловлюють ворожості щодо пересічних росіян. Але говорити про подолання ментальної,певної психологічної залежності українців від Росії поки що зарано,вважає Лосєв. «Ці міфи навіювались не один рік,а багато століть. І набагато легше буде досягти енергетичної,політичної чи й економічної незалежності України,ніж ментальної. Тому що це все міфи про якісь особливі,дружні стосунки – власне,ми зараз побачили ці «дружні» стосунки на вулицях кримських міст в особі російських військових»,– підкреслив експерт. «Зараз російські війська знищили віру українців у якийсь там братський російський народ»,– додав Лосєв.

На жаль,кожен день (доводиться знову констатувати) не стільки віддаляв від тотальної трагедії,скільки наближав до неї. А на запитання,чи виявляться меншими її масштаби,якщо українські ЗС і далі не чинитимуть опору загарбнику,неодноразово вже давала відповідь історія. Судячи з усього,і незабаром під Києвом протистоятимуть московській армаді не військовики,а майже беззбройні українці,які поповнять лави небесних сотень,полків,армій.

Зрештою,якщо зазвичай кожен політичний прогноз невдячний,то за на нинішніх реалій він (навіть «найчорніший») виявляється надто оптимістичним.

На суворих викликах сьогодення і прийдешнього намагалися в міру своїх можливостей й акцентувати увагу ЗМІ: «Російський міністр запропонував українцям переселитися на Далекий Схід» («Контракти»),«Українські телеканали об’єдналися для недопущення розколу країни» («Фокус»),«Донецька облрада «під дулами автоматів» проголосувала за референдум про статус Донбасу» («ДТ»),«Жодна з військових частин ВМС у Криму росіянам не здалася – командування» («УП»),«Газпром» вирішив не продовжувати діяльність знижки на газ для України з початку квітня» («Цензор.НЕТ»),«Янукович закликав Путіна напасти на Україну» («УП»),«Путін відмовився визнавати гарантії Україні за Будапештським меморандумом» («ЛБ»),«Європі нагадали,що без’ядерна Україна залишається «атомною» державою»(«Цензор. НЕТ»),«У силові структури України в останні роки було введено багато іноземних агентів» (rbc.ua),«У Криму 16 березня на референдум винесуть питання про входження до РФ» («Дзеркало тижня»),«Чубаров заявив про невизнання татарами референдуму в режимі окупації» («Вести»),«Путін заявив Обамі,що не варто псувати відносини через Україну» (УНІАН),«Росія перериває дипломатичні відносини з Україною – Чуркін» (УНІАН)… Правда,в інформаційному просторі окупованому Криму,де Москва у неділю благословляє фарс під виглядом референдуму,не залишилося жодного українського телеканалу.

Тим часом Росія послідовно й цинічно,зневажаючи вест світ,поглиблює окупацію України; розхитуючи ситуацію в південно-східних регіонах,готує нові передумови для подальшої агресії. На думку директора Міжнародного інституту демократій Сергія Тарана,ще не можна однозначно сказати,«чи буде військове втручання з боку США. Але сам факт постановки цього питання вже про багато що свідчить» (УНІАН). Хоча і політологи,й політики не сумніваються,якими є плани «кремлівського Гітлера». «Те,що ми бачимо сьогодні в Україні – це перегляд повоєнних кордонів,і цей сигнал нам посилає Росія. Ми повинні зрозуміти це належним чином і реагувати негайно. Тому що після України буде Молдова,і після Молдови – інші країни. І сьогодні це відкрита і брутальна агресія,– заявила Президент Литви Даля Грібаускайте. – Це демонстрація сили,демонстрація непередбачуваної міжнародної поведінки. Ми повинні бути єдині та говорити єдиним голосом» (dt.ua).

Наразі ж,незважаючи на весну,в Україні дослухається не так до жайворонків,як до брутального голосу російської зброї. Вершиться поки що безкарний бал зла (сатани – у релігійному контексті). Але навряд чи хтось сумнівається,що добро неодмінно переможе. Хіба що для того,аби наяву переконатися в цьому,життя (одного,тисяч,мільйонів) часто не вистачає. Однак це той випадок,коли смертю смерть долається. Адже коли,за словами нашого генія Тараса Шевченка (9 березня відзначався його 200-літній ювілей),«цар хоче весь світ полонити» («Великий льох»),то «Встане Україна. І розвіє тьму неволі,світ правди засвітить» («Стоїть в селі Суботові…»). Будьмо!