На фоні брехливих цифр про наслідки псевдореферндуму та майже 100-відсоткове прагнення жителів Криму «повернутися в Росію»,мусимо констатувати: де-факто відбулася не тільки анексія частини території України,а й є всі підстави переконуватися,що відбувається друга Мюнхенська угода. Якщо в 1938-му Захід відмовився зупинити шукача «німецького життєвого простору»,то в 2014-му – кремлівського «собирателя русских земель». Та справа не тільки в тому,що масштаби вірогідної трагедії в енну кількість разів більші,що полум’я війни перекинеться не тільки на всю Україну,а відтак на території сусідніх держав. Світ опинився у зовсім інших координатах реалій. Персональний путінський «геббельс» Дмітрій Кисельов,хизуючись безкарністю та системою «Периметр»,уже погрожує перетворенням навіть США у «ядерний попіл». Однак і досі той-таки світ,схоже,плекає ілюзію,що від осатанілого «собирателя» можна відкупитися Україною.

Тож наша країна опиняється сам на сам із імперією зла,де завдяки потужній пропагандиській машині вдалося об’єднати і тих,хто під стягами з двоголовою потворою,і під кривавими знаменами з п’ятипалим знаком нечистого,й антихристиянське за суттю гундяєвське «русскомировское воинство». Агресор,якого світ намагається українською ціною умиротворити,і не збирається зупинятися. Про це відверто зізнався господар Кремля (і не тільки для німецького канцлера): Росія одним Кримом не обмежиться. Навряд чи економічні санкції щодо путінських поплічників здатні напоумити агресора. Зупинити його може тільки сила.

Звісно,це неодмінно станеться. І кара для нелюда буде страшною. Але до того,яку жертву за «сліпоту» лідерів провідних держав заплатить людство (у тому числі – й одурманений шовіністами російський народ),одному Богові відомо. Тож попереду – найсуворіші випробування. Якщо Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк говорить,що не відомо про те,якими будуть подальші дії Путіна,то це радше дипломатичний евфемізм. Адже «собиратель» не приховував,що «Украина – это даже не государство»,а минулого тижня навіть заявив,що із СРСР вона вийшла не так,як би йому хотілося. За такою алогічною логікою,невдовзі українофоб №1 спробує законодавчо заборонити поняття «Україна»,«українець»…

На цьому фоні трагікомічною стала обіцянка путінської маріонетки повернутися до Києва. Адже,ким є і став Янукович,який все ще вважає себе Президентом,навіть невиліковні політичні сліпці зрозуміли після його заяви у вівторок,11 березня. Навряд чи варто сумніватися щодо авторів (точніше їхнього кремлівського царя) тексту. Вустами екс-Президента було чітко окреслено сутність української перспективи,яку дозволяє Москва. Правда,коли вірогідність окупації української столиці набрала конкретних обрисів,по-своєму промовистим стало й зізнання міністра оброни України,де він знайшов причини для пояснення невиконання конституційних обов’язків українськими військовиками. Коли хтось ці одкровення хтось називає зрадою,професійною неспроможністю,суспільство отримало чіткий сигнал: українські Збройні сили навряд чи з такии міністром захищатимуть Україну. Тому й в естренному порядку довелося парламенту розпочати процес відновлення Національної гвардії. Адже сподіватися на військову допомогу з боку гарантів територіальної цілісності та суверенітету України наразі не доводиться. Відповідне звернення(№4390) Верховної Ради,за яке проголосували й народні обранці від Волині (окрім комуністів),залишося «голосом волаючого у пустелі».

Незважаючи на суворі реалії,як підкреслює в.о. Президента України,Голова Верховної Ради України,«народ України сьогодні,як ніколи,сконсолідований навколо ідеї колективної безпеки і європейських цінностей». Утім,відстояти ці засади вдасться лише тоді,коли зуміємо вигнати зі своєї землі окупанта. У цьому переконували й події та тенденції тижня,що став надбанням історії.

«…не буде ніякої фізичної відповіді на його вторгнення»

« У Криму Путін випробував тактику «спливаючої війни» – швидкої і завуальованої,яка,найімовірніше,буде широко застосовуватися в майбутньому»,- йдеться в статті видання «The Washington Post» (пропонуємо у версії УНІАН).«По-перше,– пише газета,– з нізвідки з’явилася прихована армія. Солдати без жодних розпізнавальних знаків були добре підготовлені до розпалювання заворушень і ведення вуличної боротьби. Ці солдати,яких,як стверджує Путін,він туди не відправляв,очевидно,не керуються ніякими законами,правилами і конвенціями,що регламентують ведення війни – поки це стало найсерйознішим викликом Путіна міжнародному порядку. Це свого роду гібриди солдатів і терористів: приховані особи,таємне командування і управління,і таємні накази,безсумнівно,розраховані на досягнення державних інтересів». Другою складовою путінської війни 21-го століття є її віртуальний компонент. «Якщо ми назвемо його пропагандою,це стане применшенням віроломної і отруйної природи цієї інформаційної війни. Принципи кібератаки були вдосконалені у відповідності з новими цілями Путіна: завдання полягає в тому,щоб зруйнувати канали спілкування законодавців та органів влади і забезпечити безперешкодний потік російськомовної дезінформації,котра провіщає нову війну з «фашистами»,– констатують аналітики згадуваного видання. Путін фактично створив свою версію реальності,яку він пропагує,щоб дестабілізувати ситуацію в Україні. По-третє,Путін використовує фінансові ринки як інструмент ведення суперечок. Газета «The Washington Post» зазначає,що «маючи власну мережу,оцінювану,за деякими даними,в десятки мільярдів,Путін добре розуміє,як працює фінансова сила. Багатство Росії дозволило йому укласти «партнерські відносини»,засновані на взаємній фінансовій вигоді,і Путін спирається на ці зв`язки».Видання також підкреслює,що «тактика Путіна створює хаос,яким він керує,статус- кво,яке дозволяє йому впливати на політику України». А відтак резюмує,що «собиратель» « міг впевнено розраховувати на те,що з боку втомленого від конфліктів Заходу не буде ніякої фізичної відповіді на його вторгнення». Зараз,підсумовує видання,«Путін,найімовірніше вже переходить до наступного етапу: він намагається з`ясувати,які міжнародні протоколи можуть виправдати його дії і як його тактику можна буде застосувати в інших місцях».

«Це неприпустимо»

Генерал-лейтенант Микола Мельник,колишній заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони,не розуміє,чому за умов фактичної і неприхованої агресії іноземної держави,українська армія не застосовує силових дій у відповідь. «При нападі навіть на караульні приміщення має відкривається вогонь на враження. Те,що росіяни зараз роблять в Криму з нашими військовими частинами,– це неприпустимо. Кожен бойовий офіцер вам скаже,що в такій ситуації треба діяти,– наголошує він (посилаємося на LB.ua). – Я думаю,політичне керівництво країни не дає дозвіл на застосування зброї. А вже які у них мотиви – це треба питати у міністра оборони і начальника Генштабу». Генерал також розповідає,що «в Криму у нас є винищувачі,є протиповітряна оборона – одна з найсильніших по країні. Коли туди летіли російські вертольоти,12 літаків ІЛ-76 – можна було б збити хоча б частину з цих 12 літаків. Це була б адекватна відповідь на агресію. У будь-якому статуті,навіть,караульної служби,написано,що при нападі на вартового можна застосовувати зброю без попередження,на об’єкт – аналогічно. Статути затверджуються Верховною Радою України. І сьогодні офіцери їх не виконують». У той же час,він висловлює захоплення українськими військовиками,яким українська влада не дозволяє застосовувати зброю проти російських окупантів. А відтак зазначає,що умов ведення повноцінних бойових дій,«цю війну ми б спочатку програли. І зараз росіяни були б уже під Києвом,вони планували викинути сюди десантуру ще в неділю». Генерал висловлює занепокоєння і тим,що «в армії теж є офіцери,які портрети міністра Лебедєва і головнокомандувача Януковича досі тримають в тумбочках». Він підкреслює: «Росія зможе перемогти у збройному конфлікті лише на перших порах. Утриматися тут росіяни не зможуть – під ними горітиме земля».

Колишній заступник начальника розвід управління Міністерства оборони констатує,що «у них (підлеглих Путіна. – «ВП») все підготовано. Є план наступу через Чернігів,Харків,Луганськ… Взагалі,план максимум – відокремити від України Крим,Харківську,Луганську,Донецьку,Запорізьку,Херсонську,Миколаївську,Одеську області.І ще був варіант бліцкригу – брати Київ і саджати сюди Віктора Федоровича… Але цей варіант вже менш вірогідний ».

«Україна пожинає плоди продажності,безкарності,безхребетності української влади»

«Російські війська окупували Крим і загарбали частину Херсонської області,– значиться у відозві до співвітчизників «УКРАЇНА В СМЕРТЕЛЬНІЙ НЕБЕЗПЕЦІ!». Київської організації Національної спілки письменників України. – Це фактично неоголошена (поки що) війна Україні з боку путінської Росії» (посилаємося на «Українську літературну газету»).Як вважають київські письменники,«масовий мілітаристський психоз у Росії,вміло зрежисований геббельсівськими ЗМІ цієї держави,фактично призвів до того,що в очах більшості росіян Україна постала як ворожа держава,в якій нібито утискуються росіяни і російськомовні». Відтак вони наголошують,що «це цинічна брехня,але вона використовується як привід для агресії». Зазначаючи,що смертельно небезпечна бацила сепаратизму розповсюджується в південно-східних регіонах країни,у документі констатується: «Безперечно,Україна закономірно пожинає плоди продажності,бездарності,безхребетності української влади. Події,які сьогодні відбуваються,і які стануть жорстоким уроком для всіх нас – це наслідки політичної сліпоти,безмежної жадібності,угодовства,безкарності,торгашества,злочинного ігнорування інтересів українського народу з боку представників влади впродовж усіх років незалежності України».

Підкреслюючи,що «державу,в якій національні герої таврувалися як зрадники,а злодії,зрадники і політичні пігмеї називалися елітою,рано чи пізно чекав крах»,письменники резюмують: «Ціною неймовірних зусиль,ціною крові і смертей своїх кращих синів Україна зупинилась на краю прірви. Але одужання України,яке почалося з Майдану – загроза для путінської Росії,котра марить імперськими химерами,і суверенна,європейська Україна для неї – як кістка в горлі». Зауважуючи,що «окупація Криму – ніж у спину «братському народу» з боку путінської Росії,яка скористалась сприятливим моментом фактичного безвладдя і безладу в українській державі»,столичні письменники підкреслюють,що кінцевих намірів Путіна ми не знаємо,але,«якщо агресора не зупинити,він може знищити Українську державу».У відозві,підписаній від імені Київської організації Національної спілки письменників України голова КО НСПУ Михайло Сидоржевський,– заклик: «Не бійтеся! Ми – на рідній землі! Наша сила – в єдності і вірі в перемогу! З нами – Бог!».

«…тягне кримінальну відповідальність»

Серед причин,якими пояснює міністр оборони України Ігор Тенюх невиконання військами свого конституційного обов’язку,є і та,що « не оголошено правовий режим воєнного стану,застосування Збройних сил у такому разі тягне кримінальну відповідальність» (тут і далі посилаємося на «Українську правду»). Як він пояснив,будь-яке застосування сили в такому випадку буде трактуватися як застосування сили проти свого ж народу. А відтак зазначив,що за попередні роки було допущено низку стратегічних помилок,наголосивши: «Ми ніколи не розглядали небезпеку з боку Росії». При цьому Тенюх визнав,що для підготовки до протистояння із таким потужним супротивником,як Росія,потрібні великі гроші та час. За його словами,на східному кордоні Росії знаходиться 220 тисяч військових,150 літаків,60 кораблів,танки тощо. Це в кілька разів переважає Збройні сили України. «У Збройних силах України є тільки тактика і бойовий дух. Ми привели всі збройні сили в ступінь бойової готовності у відповідності до плану навчань. Але статистика невтішна»,- зазначив глава Міноборони. За словами міністра,із 41 тисячі сухопутних військ фактично готовими виявилися лише 6 тисяч.Тенюх також звернувся до депутатів із проханням змінити закон про закупівлі і проведення тендерів. А також закликав надати армії кошти для озброєння.

Нагадаємо,що згідно зі статтею 17 Конституції України,«захист суверенітету і територіальної цілісності України,забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави,справою всього Українського народу. Оборона України,захист її суверенітету,територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України». Якщо міністр оборони знаходить причини для відмови від виконання конституційних обов’язків,поза сумнівом,він повинен і понести за це відповідальність,і бути негайно звільненим із посади.

«Ми втратимо не лише Крим,але й інші області зі Сходу на Захід»

Маса кадрових призначень не витримує ніякої критики і змушує говорити про неприйнятність політики партійного дерибану. Про це заявив Юрій Луценко в ході онлайн-конференції у виданні «ОстроВ». «Буду відвертий,є маса кадрових призначень,які не витримують ніякої критики»,- вважає екс-міністр МВС. За його словами,саме про це треба говорити «перед обличчям збройної інтервенції Росії».Політик також висловив переконання,що «тільки реальна боротьба з корупцією,негайні економічні і соціальні реформи можуть зберегти єдність країни і навіть повернути Крим. Якщо ж політики будуть продовжувати говорити одне,а грабувати по-старому,то ми втратимо не лише Крим,але й інші області зі Сходу на Захід». У той же час,Луценко заявив,що вважає вдалим призначення деяких міністрів. «Я вважаю призначення Сергія Квіта,поряд з призначенням Володимира Гройсмана,Павла Шеремета,Андрія Дещиці,Степана Кубіва,– дуже вдалим рішенням»,– сказав він.

Натомість народний депутат від Партії регіонів Андрій Пінчук переконаний,що нинішня влада фактично підіграє як Вашингтону,так і Москві. «У мене таке враження,що Америка з Росією вже поділили Україну,- зазначає він,- а влада під чиїсь сценарії робить низку кроків,які замість того,щоб вирішити конфлікт,тільки розпалюють ворожнечу між людьми з різних регіонів». Правда,зі згадуваним нардепом не погодився позафракційний Сергій Міщенко. «Я не думаю,що влада підігрує,- заперечив він слова регіонала. – Сьогоднішня влада уже бачила,що трапилося з Януковичем,коли той вирішив застосувати силу,і коли пролилася перша кров. Вони бояться повторити його шлях і це,як на мене,єдине,що насправді стримує владу від радикальних дій» (тут і далі цитуємо «День»). «Прогнозувати щось у такий час – справа невдячна,– говорить Едуард Гурвіц. – Знаю тільки одне: якщо Росія таки анексує Крим,ніхто після цього вже не повірить ніяким гарантіям з боку США,Великобританії та РФ у наступних важливих справах по нерозповсюдженню ядерної зброї».

«Наслідки будуть ще жахливішими»

Володимир Огризко,міністр закордонних справ України (2007 – 2009 роки) у своєму есеї «За що українці люблять Росію?»,опублікованому в «European Leadership Network» акцентує увагу на послідовності російської імперської політики та її наслідки для українців. А відтак акцентує увагу на парадоксальному феномені любові українців до метрополії,оскільки та вподовж століть виявляла унікальну послідовність (посилаємося на «Українську правду») . Отож,любимо Росію «за царя Олексія,який брутально порушив Переяславські угоди 1654 р.,за Петра І,який почав знищення української державності,а Катерина ІІ її завершила,вкравши при цьому й нашу історію та перетворивши українських селян у рабів; за Олександра ІІ,який забороняв українську мову; за російських комуністів,які виморили голодом від 6 до 8 млн. українців у 1932-1933 рр.; за російських воєначальників,які кидали мільйони українців як гарматне м`ясо у битви Другої світової війни; за радянських царів,які фізично і морально знищували українську інтелігенцію протягом усього ХХ ст. та за багато інших «славних» справ щодо українців за три з половиною століття нашого «щасливого співжиття». Шкода,що про це знаємо лише ми». А далі дипломат саркастично стверджує: «А тепер ми ще більше любитимемо Росію ще й за Путіна. Хоча,здається,зараз,мабуть,вперше у сучасній історії,будемо любити його всі разом». Відпровідаючи на традиційне «чому?»,Огризко зазначає,що «собиратель» довів не лише українцям,але й усьому світові: « Росія була і залишається незмінно імперською. Так вона діяла,починаючи з ХУІІІ ст.,так діє і сьогодні. Не бачити цього вже не можна; договори,які Росія укладає з іншими країнами або зобов’язання,які бере на себе у рамках багатосторонніх міжнародних угод,чинні для неї лише до того часу,допоки їй це вигідно. Точно так діяли у ХХ ст. Гітлер і Сталін; керівництво Росії нахабно бреше світовому співтовариству,спотворюючи дійсність та очевидні факти,і,головне,не соромиться цього; Росія протиставляє себе цивілізованому світу та використовує його можливості для боротьби з ним же самим».

Після цього на останній тезі він зупиняється дещо детальніше. «На жаль,великою проблемою Заходу є те,що він не знає і,здається,не хоче знати історії Росії та розібратися у ментальності її еліти,- підкреслює екс-міністр. – Росія,як сказав Путін,будує «країну – цивілізацію». Що це означає? Лише те,що усі ми належимо до іншої,чужої для них цивілізації».. Він робить висновок,що «теперішня Росія є реальною загрозою та найбільшим викликом для всієї системи міжнародних відносин,яка уже майже 70 років уберігає нас від нової світової війни. Путін поставив тепер світ саме перед такою жахливою загрозою. Бо йдеться,насправді,зовсім не про Крим. І,навіть,не про Україну. Йдеться про спробу зупинити поступ демократичних цінностей і цивілізованих правил гри. Просто плацдармом цієї боротьби сьогодні стала саме Україна». На його думку,зараз,якщо Захід захистить Україну,він насправді захистить самого себе. Правда,висловлює занепокоєння,що «примітивна «економічна доцільність» може взяти гору над здоровим глуздом. Що ж,тоді ще раз згадаємо Мюнхен 1938 року і все те,що відбулося згодом. З тією лише різницею,що на лаври Чемберлена тепер претендуватимуть вже кілька «миротворців»,а наслідки будуть ще жахливішими».

«Війна та вибори…»

«Україна стоїть на порозі війни,- заначає в «Українському тижні» Роман Малко. – Але чи буде вона і якщо буде,то коли,ніхто напевно не скаже. Навіть ті божевільні,що про неї мріють. Усе дуже швидко змінюється. Усе зовсім не так,як планувалося. Усе йде не за планом». Він зазначає,що ситуація в країні доволі складна та неоднозначна. «Війна та вибори – два питання,які непокоять нині вітчизняний політикум»,- резюмує аналітик. У той же час,він не сумнівається,що « тиші ще довго не буде. І навіть коли небо над Україною не здригнеться від ворожих стрільн,країна не заспокоїться. Надто багато сподівань породила революція,і надто багато непевності засіло в українських душах за останнє десятиліття. Вакцинація брехнею і граблями пройшла ідеально. Ніх¬¬то нікому не вірить,особливо влବ¬ді».

«Кремлю потрібна кров»

Військовий експерт Володимир Гулима зазначає,що «боєздатність кримських частин колишні керівники Міністерства оборони зменшували свідомо…В 2010 році частини і підрозділи Збройних сил,які дислокуються на Кримському півострові,були в буквальному сенсі слова роззброєні. Тобто був наказ зі самої гори здати зброю на склади та залишити в кожній частині лише комплект,необхідний для несення карау-льної служби» (тут і далі цитуємо «Високий замок»). Він узагальнює: «Протягом останніх років,коли Міністерство оборони очолювали Дмитро Соломатін і Павло Лебедєв,відбувалося відверте шкідництво. Проводилася цілеспрямована робота зі зменшення боєздатності Збройних сил. Робилося це по-єзуїтськи,прикриваючись необхідністю економити кошти». Наголосивши,що «поява «зелених чоловічків» в Криму – ще й своєрідний посил Заходу: дивіться,які ми грізні,яке сучасне у нас військо!»,експерт все ж сподівається на готовність українських ЗС воювати з ворогом. Правда,він вважає,що «сьогодні кров перш за все потрібна Путіну. Тому вони так провокують наших хлопців». На думку аналітика,«окрім Путіна,як це не гірко,пролиття крові в Криму вигідно й Заходу. Лідери західних держав воліють прищемити Путіну хвіст і надати військову допомогу Україні. Але тамтешні платники податків питатимуть: чому це ми маємо оплачувати перебування наших військових в Украї¬ні? А якщо на екрані з’явиться кривава «картинка» з України,пояснювати пересічним людям необхідність певних дій буде легше. Бо вони зрозуміють,що події в Україні загрожують і безпеці Заходу».

Гулима,критично оцінюючи вітчизняні ЗС,зазначає: «Так,наша військова техніка не така вже й сучасна. Та вона випробувана багатьма збройними конфліктами і не така застаріла,як би хотілося ворогам. У нас є і сучасні артилерійські системи,і ГРАДи,і чимало іншої потужної зброї. Чимало наших офіцерів отримали бойовий досвід під час участі у миротворчих операціях. Та,головне,є величезне патріотичне піднесення народу,яке може вилитися у страшну за своїми наслідками партизанську війну».

«…переможемо. Питання в часі і в ціні»

Як підкреслює в «Дзеркалі тижня» Сергій Рахманін,у несподіваний спосіб «Янукович розбудив у нас гідність. Путін пробуджує патріотизм. Усупереч їхнім первісним планам». Однак,на його думку,Майдан став лише прологом до катарсису. «Замість очищення ми отримали поки що лише косметичну зачистку,замість обіцяної люстрації – вилов «стрілочників». Палії в безпеці,- констатує аналітик. – Ви вважаєте,що компетентні органи не знають,де перебуває Андрій Клюєв? Ви не знаєте,чому Сергій Клюєв – власник Межигір’я – ходить залою Ради і сколочує собі депутатську групу? Ви вірите,що клоун Клінчаєв – справжній організатор погромів у Луганську? Ви впевнені,що справжніх натхненників шукають? Хто небезпечніший – переляканий Добкін чи недоторканний Медведчук? Який нікуди не втік і,за твердженням одних джерел,зустрічається з в.о. президента,за твердженнями інших,фактично веде з Путіним переговори від імені України». Відтак він цитує афоризми Черчілля. У тому числі – два,суголосні з нашими реаліями: «Війна – це в основному перелік помилок і прорахунків»; «Відповідальність – це та ціна,яку ми платимо за владу». Рахманін,роздумуючи про ситуацію,робить висновок,що відповідальні громадяни вже не покладаються на політиків,на тих,хто відповідає за обороноздатність. «Станеться гірше – буде армія вільних стрільців,– зазначає він. – А могло б бути добре організоване військо. Але нехай хоч так. Однак переможемо. Питання у часі і в ціні».

На переконання аналітика,за умов загрози існуванню України постануть нові лідери. «Обличчя країни,не дай Бог що,буде іншим,– підкреслює він. – Опір персоніфікуватимуть люди,яких призве час. Як це було,коли в гарячу пору майданівської «жерсті» з нізвідки бралися талановиті командири,безстрашні бійці,самовіддані лікарі,майстерні будівельники барикад,добровільні постачальники провіанту і дров,просто мужні люди,які самостійно й точно знаходили своє місце у незвичній системі координат. Ніким із «вождів не призначені. Уповноважені совістю та обов`язком. Рахманін не сумнівається: «Вони будуть реалістами. А тому зроблять те,що вождям чомусь здається неможливим. Зроблять спокійно й буденно».

Коли ми погоджуємося,що навіть найпесимістичніші прогнози згодом здаються невиправдано оптимістичними,мабуть,не бачимо реалій. Або воліємо самобманюватися,відводячи очі від правди. Так чи інакше,нині час вже не стільки для роздумів,скільки для дій. Як і для неминучих жертв,якими врешті-решт насправді оплачується перемога. Нарікання,докори вже і не вирятовують,і не заспокоюють. Радше навпаки.

Та найістотніше,в чому не можемо ні на йоту сумніватися,сатану (у конкретному випадку – імперію зла) неомінно очікує крах. Але ця перемога буде дуже дорогою. Наразі ж під двоголовими царськими орлами й імперськими триколорами,п’ятиконечними комуно-есересерівськими зірками на кривавобарвних знаменах,у диму від «рускомировского» кадіння прости,Господи,Патріарха,суне лиховісна,антибожа пітьма. Сатаніє від поки що безкарності,смертей,окуповує Україну. Реалії направду нагадують про преамбулу до Апокаліпсису. Про це намагалися й догукатися до свідомості сучасників,виходячи з власного бачення,ЗМІ: «У Москві напали на посольство України» («Вести»),«Військові радники нам тут не потрібні» – у Криму пояснили,чому стріляли в місію ОБСЄ» («Газета по-українськи»),«Янукович лише озвучив те,що написали у Кремлі – експерт» (УНІАН),«Політолог: Януковича перетворили у «2секонд-хендівський» рупор Путіна,що не володіє ситуацією в Україні» («УТ»),«Росія загрожує взяти «під захист співвітчизників» на південному сході,– заява МЗС РФ» («Хвиля»),«Ігри на крові. Як не програти війну» («УТ»),«Яценюк у США: Відновлення СРСР було би найбільшою катастрофою 21-го сторіччя» («Голос Америки»),«Ніхто не допомагатиме Україні,доки вона сама не почне захищатися – екс-глава СБУ» (УНІАН),«Австрійська поліція за запитом ФБР арештувала Дмитра Фірташа» (УМ»),«Ярема: разом зі втечею Януковича зникли мільярди доларів готівкою» («УП»),«Рада АРК ухвалила постанову про незалежність Криму» («ВВС Україна»),«Крим просить РФ прийняти республіку в склад Росії» («Телеграф»)…

Наразі важко однозначно сказати,чи встигне Україна цього тижня підписати політичну частину Угоди з ЄС,чи виконуватиме узгоджену волю Москви та Вашингтона щодо «переписування» своєї Коституції. Цілком реальний й інший перебіг подій,про які попередив політичний аналітик Павло Нусс в УНН: Росія розпочне реалізацію плану «Б»,тобто « вторгнення на материкову Україну,одночасно зі – сторони півдня і сходу країни». Нас,країну,яка відмовилась від ядерної зброї,ніхто не захистить (попри гарантії),якщо цього не зробимо самі. Зрештою,як сказав один із лідерів кримських татар,народний депутат України Мустафа Джемільов,«війна з Україною стане початком кінця Росії і призведе до її розпаду. Але це буде небезпечно,бо мова йтиме про розпад ядерної держави».

Поки що ж утілюється в життя страшний сценарій,запрограмований Кремлем і його нинішнім господарем. Звісно ж,у традиційному імперському геополітичному стилі. З цього приводу,після блокування РФ резолюції Ради Безпеки ООН щодо путінської агресії,російським представникам відверто сказав постійний представник України в ООН Юрій Сергеєв: «Ви маніпулюєте правом вето вже на новій крові,крові,яка на ваших руках. Грузинською кров’ю,тепер українською. Я думаю,цьому безчинству колись буде покладено край». Часу на сумніви вже не дано. Будьмо!