У 13-му числі щорічника «Український літературний провулок»,що виходить у Любліні,представлена творчість низки українськомовних письменників Польщі. Унікальність художнього мислення у верлібровій формі віддзеркалена в поетичних добірках Івана Златокудра «Не для печалі квітнуть айстри»,«Кохаймося,люди» Мілі Лучак,«Пам`ять» Івана Киризюка,«Вічність,наче хмаринка з дощем» Тадея Карабовича. Прозу репрезентує у своєму «Хронологіоні 2009-2010» Юрій Гаврилюк.

Видання пропонує аж п’ять публікацій,присвячених лауреату Шевченківської премії Остапові Лапському (1926 – 2012),якого нерідко називають співцем Полісся. Добірка його римованих віршів,написаних,написаних згідно з канонами силабо-тонічної системи,по-своєму відкривають ще одну грань цього митця.

Серед публікацій у розділі «Рецензії,критика,літературознавчі огляди» – есей «Павлюкове чоловіче ворожіння польською мовою» уродженця Холмщини Йосипа Струцюка,Почесного громадянина Луцька,заслуженого діяча мистецтв України. У цьому тексті – спроба осягнути сутність слова відомого сучасного українського поета,лауреата премії англійського ПЕН-клубу ,яке у книзі «M?SKIE WR??BY» («Чоловіче ворожіння») інтерпретував польською Тадей Карабович. Тим паче,що «верлібрист із-за Бугу взявся перекладати традиціоналіста зі Львова,щоправда,народженого на Волині від матері-холмщачки».

Йосип Струцюк переконаний,що «строфи польською з різних перекладених поезій Ігоря Павлюка проілюструють особливу точність не лише на рівні лексики та синтаксису,але й – духу,що його нерідко називаємо «незбагненним початком».

Як зауважує Тадей Карабович,голова редакційної ради «Українського літературного провулка»,щорічник засвідчив «про наполегливий полон наших словесників у рідне українське мовлення». У цьому виданні «показано різних авторів,запропоновано їхні літературні погляди,так важливі для авторського існування». Поза сумнівом,це видання стане у добрій нагоді й шанувальникам мистецтва слова,які живуть в Україні.