Втому знімають дружина та син

– Сергію,ще восени ширилися чутки,що підеш з «Волині» взимку. Що скажеш із цього приводу?

– Ні,не чув. Значить,пропозицій не було. Чинний контракт у мене до наступної зими. Тому й далі захищатиму кольори лучан.

– Твій дебют за лучан припав на матч проти ФК «Львів». Пригадаєш,хто з твоїх нинішніх партнерів грав у складі львів’ян?

– Ні,не знаю. А хто?

– Юний Дмитро Козьбан…

– Не пам’ятаю,зрештою,мені самому тоді було всього дев’ятнадцять. Я грав за «Волинь» в ролі орендованого гравця. З Луганська до Луцька зі мною переїхали Лісовий,Пищур,Кременчуцький. Згодом я знову повернувся до Луганська. Із «Зорі» шлях проліг до «Геліоса». У складі «сонячних» пограв три місяці.

– Була неприємна ситуація у твоїй «зорівській» кар’єрі,коли ти випадково віддав пас на «гірника» Марсело Морено,а той забив. Згадуєш цей епізод?

– Що тут скажеш? Таке буває у всіх. Інколи згадую. Тренером луганців був тоді Волобуєв,а партнерами на полі майбутні «волиняни» Ігор Скоба та Андрій Грінченко.

– Одним з плюсів перебування в Луцьку Дем’яненка вважають те,що він почав пропонувати Сергія Сімініна у збірну. До чогось конкретного доходило?

– На жаль,усе залишилося на рівні чуток. Принаймні з того,що відомо мені. Звісно,що хотів би пограти у збірній України. Вважаю,що кожен нормальний футболіст має мріяти про футболку національної команди.

– Кожна команда чимось запам’ятовується. Що пригадаєш про свої попередні команди?

– Насамперед з усіх попередніх клубів окремо стоїть «Геліос». Тоді тренером був Сергій Кандауров. Тільки з приємністю згадую роботу із цим спеціалістом. Тренування в нього надзвичайно сильні та хороші. Дуже було відчутно,що чоловік пройшов не радянську футбольну тренерську школу,а встиг пограти у португальській «Бенфіці». Певна річ,європейський підхід застосовував в Україні.

– Беланов зізнавався,що за гру «динамівці» втрачали п’ять кілограмів,через що не могли заснути без пляшки пива. Як знімає втому після гри Сімінін?

– Коли приходиш додому,бачиш сина та дружину,то втома автоматично зникає. Навіть якщо програв,настрій все рівно піднімається. Варто лише один раз поглянути на свою сім’ю.

– Де познайомилися з дружиною?

– Познайомилися ми Луганську. Звати її Ірина. До речі,вона байдужа до футболу. Була (сміється. – Авт.). Зараз,звісно,що вже цікавиться моїми матчами,проте ігри дивиться не на стадіоні,а вдома з дворічним сином. Не хочу,щоб вони чули усілякі вислови на адресу футболістів та нецензурну лексику.

– Як твоїй Ірині Луцьк?

– Місто подобається: невелике,компактне,близько до Європи.

– Удома чаcто буваєш?

– Батьки проживають на Луганщині. Їжджу до них двічі на рік. Інколи вони мене провідують. Тому бачимось так,як бачаться нормальні діти з нормальними батьками.

«Годувати нас для злості сирим м’ясом? Щось у тому є»

– Не можемо не оминути гірку тему. Ти народився в Криму,бачиш,що там робиться. Обговорюєте це із командою?

– Та звісно. Хочемо,щоби в нашій країні був спокій. Ми всі за мир у всьому світі. Надіємося,що все обійдеться без війни. А не так,як на Майдані,коли українці стріляли в українців.

– Що скажеш про перенесення чемпіонату?

– Правильно зробили. Як можна,приміром,грати в Криму? Та й взагалі ситуація не сприяє. Ось вчора зіграли товариський матч (з «Скалою». – Авт.).

– Не виникає розслабленості наприкінці сезону,коли знаєте,що точно лишитеся в УПЛ,через зняття інших команд?

– Відчуття розслабленості немає точно. Навпаки,хочеться,аби більше клубів грало в прем’єр-лізі,щоб було ще цікавіше.

– У Сімініна є найбільш пам’ятна гра?

– Я щиро сподіваюся,що вона ще буде в майбутньому (сміється. – Авт.). А якщо брати до уваги конкретно цей сезон,то,безумовно,що відразу пригадується перемога над «Шахтарем».

– Якщо згадати історію,то в другому колі мають перемагати донеччан з рахунком 3:1.

– Було б непогано.

– Пригадуєш перший матч за лучан у вишці?

– Програли вдома «Ворсклі» – 0:4. Пам’ятаю,тоді грали виконавці,яких уже немає в Луцьку: Шандрук,Лісовий,Семочко,Ковалюк.

– Якесь особливе харчування у гравців «Волині»?

– Щоби щось забороняли,то такого немає. Кожен із нас професіонал і має сам себе контролювати. На зборах у Туреччині в нас «шведський» стіл. Перед грою годують макаронами. Хтось бере до макаронів м’ясо. Особисто я їм усе. Люблю,коли готує дружина,особливо запечені крильця.

– Володимирович каже,що вас потрібно годувати сирим м’ясом,аби були злішими.

– Щось у тому є.

– На сайті Трансмаркет вказано ціни гравців. Не «травите» з приводу цього один одного?

– Взагалі навіть не цікавимося такою темою. Ми граємо,а вже цінники приклеюють ті,кому це потрібно.

Головне,щоб була трійка

– Проти кого найважче грати один в один?

– Якщо казати про нашу команду,то дуже важко м’яча відібрати у Матея,Бікфалві та Бабатунде. Якщо пригадувати гравців УПЛ,то нелегко грати проти усіх футболістів «Шахтаря»,«Металіста» і проти дніпропетровця Коноплянки.

– Хто найшвидше біжить стометрівку?

– Рамон та,напевно,Неділько.

– З ким найдужче дружиш в команді?

– Неділя (Неділько. – Авт.),Скоба,Гоша (Гошкодеря. – Авт.),Шершун.

– За скільки хвилин до гри Кварцяний називає стартовий склад?

– За півтори-дві години.

– Не було образливо,коли капітанську пов’язку віддали Шикову?

– Я намагаюся на цьому не зациклюватися. Якщо тренер так вирішив,значить так треба було. Головне – грати.

– Тебе порівнюють за манерою гри із Лужним. Пам’ятаєш Олега?

– Звісно. Юним я грав теж правого захисника,і Лужний був взірцем.

– Які тренування «Волині» на зборах та в розпал чемпіонату?

– Зазвичай на зборах ми проводимо два-три тренування щодня,а вже під час чемпіонату тренуємося лишень раз.

– Ти забобонний?

– Хіба що можу перехреститися,і все. Бачив,що дехто із хлопців не бриється напередодні важливої зустрічі. Можливо,й сам так робив би,але я тоді ще навіть не брився (сміється. – Авт.). Тому раніше вірив у прикмети,а зараз ні.

– Щодо вибору номера в команді?

– Мені завжди подобалася трійка. В «Зорі» у мене був на спині тринадцятий номер. Також грав під тридцять шостим номером. Зараз номер три. Байдуже,який номер,головне,щоб там була трійка.

Улюблена закордонна країна: Домініканська республіка.
Улюблене авто: «Мерседес GL».
Блондинки чи брюнетки: головне,аби людина була хороша.
Улюблений клуб: «Барселона».

Розмовляли Андрій СОБУЦЬКИЙ та Андрій СОКОЛОВСЬКИЙ,газета «Сім`я і дім»