Сорос переконаний,що демократія у США вистоїть. «Конституція й інституції,зокрема – четверта влада,достатньо сильні,щоб протистояти перегинам з боку виконавчої влади,і це запобігатиме перетворенню потенційного диктатора на справжнього,- зазначає він. – Але США в найближчому майбутньому будуть зайняті внутрішньою боротьбою,в той час як меншини страждатимуть. США не зможуть захищати і просувати демократію в решті країн світу. Навпаки,Трамп буде більш прийнятний для диктаторів. Це дозволить деяким з них досягти компромісу зі США,а іншим – продовжувати свої справи без перешкод». Експерт також не сумнівається,що «Трамп волітиме домовлятися,а не відстоювати принципи. На жаль,це матиме підтримку з боку його ключового електорату».
 
Відтак Сорос наголошує: «Мене особливо турбує доля ЄС,над яким нависла загроза потрапити під вплив президента Росії Владіміра Путіна,чия концепція врядування несумісна з концепцією відритого суспільства. Путін не є пасивним вигодонабувачем за такого розвитку подій; він багато працював,щоб ці події створити. Він зрозумів слабку сторону свого режиму: той здатний експлуатувати природні ресурси,але не здатний генерувати економічне зростання. Він відчув загрозу «кольорових» революцій у Грузії,Україні та деінде. Спочатку він спробував взяти під контроль контролювати соціальні медіа. А потім зробив блискучий крок: використав бізнес-модель соціальних медіа для поширення дезінформацій та фейкових новин,дезорієнтуючи виборців та дестабілізуючи демократичні країни. Саме так він допоміг обратися Трампу».
 
Те саме,за його версією,«ймовірно,відбудеться у європейському виборчому сезоні 2017 року у Нідерландах,Німеччині та Італії. У Франції обидва провідні кандидати близькі до Путіна і прагнуть умиротворювати його. У випадку перемоги будь-кого з них домінування Путіна в Європі стане fait accompli – завданням,яке виконане».
 
Сорос висловлює сподівання,що як лідери,так і громадяни Європи зрозуміють,яку це несе загрозу їх способу життя і цінностям,на яких був заснований ЄС. Він підкреслює: «Євросоюз опинився на межі розвалу з уповільненням економічного зростання і з виходом кризи біженців з-під контролю». А відтак прогнозує,що «тепер ЄС має пережити досвід,подібний до того,який пережив на початку 1990-х років Радянський Союз».