Навіть чорнобильська катастрофа,28-річчя від часу якої відзначалося минулого тижня,залишилася в тіні на фоні сучасних українських реалій за умов безперервної,«повзучої» російської агресії. Хоча ймовірність повторення подібних аварій,правда,спровокованих уже застосуванням зброї (ракетних,бомбових ударів,терористичних актів) з кожним днем зростає. Адже коли Кремль голосом свого «телерупора» Дмитра Кисельова погрожує навіть найпотужнішу у світі державу перетворити в «ядерний попіл»,то що говорити про наші країну та народ,щодо яких Росія (чи то трикольорова,чи кривавознаменна) стабільно втілювала і втілює принцип: «Не было,нет и не будет».

Минулий тиждень,який означився уже доволі серйозним протистоянням між двома основними кандидатами на пост Президента України,водночас засвідчив,що Кремль,не зумівши провести «бліцкріг»,не відмовився від своєї стратегії щодо України. Зокрема – на сході та на півдні нашої країни. Так звані народні республіки,проголошені сепаратистами за кремлівським сценарієм у Донецьку,Луганську,а у великодні свята – і в Одесі,нагадали і про кримський досвід у питанні анексії,й про цинічні новації – включання у сферу протистояння нових соціальних груп. Завдання кремлівського «собирателя» все промовистіше почали (точніше – продовжили на новому етапі) виконувати й дві відомі політичні партії,й достатня кількість контрольованих росіянами збройних структур (вишколених,коли вірити ЗМІ,німецькими фахівцями!),й «русское православное воинство». Адже,як підтвердження останнього,– й те,що,прости,Господи,президентом «Одесской народной республики Новороссии» вибрано під диктат із берегів Москви-ріки на Куликовому полі Валерія Каурова,лідера Союзу православних громадян України.

Хоча чи не найпромовистішим віддзеркаленням ситуації став Слов’янськ. Місто,в якому російські спецструктури не просто «правлять смертоносний бал». На цьому фоні нагадують про «закони абсурду» й показові сльози мера-блондинки Неллі Штепи з проханням: «Путин,прийди». А доілюстровує картину ганебне відео за участі начебто трьох офіцерів СБУ,які,без штанів,розповідали про участь у спецоперації проти сепаратистів,ілюструючи рівень можливостей наших силовиків.

За умов війни без правил,яку веде проти України путінська Росія,промовистою інформацією для наших співвітчизників стало минулотижневе чесне зізнання нинішнього очільника міліції Арсена Авакова,який для «Подробностей» підкреслив,що значна частина (не уточнив,чи це 70,чи 99,99%) його підлеглих «функціонально не готова виконувати свої обов`язки… Це не означає,що міліція перейшла до когось під контроль,це означає,що значна її частина». Так чи інакше,ситуація на сході України проілюструвала,як влада,разом зі збройними структурами (з тими ж МВС) контролює ситуацію,коли безпроблемно «господарюють» російські підрозділи,викрадаються навіть спостерігачі ОБСЄ. Тож,у принципі,наразі,коли не чиниться істотний спротив,не виникало хіба питань щодо втілення в життя кремлівської стратегії.

За подібних тенденцій навряд чи варто сподіватися,що вдасться домогтися мирного розв’язання українського «східного вузла». Навіть за умов,коли Київ не може (чи не хоче) насправді чинити спротив православно-ординським планам «собирателя». У цьому неважко переконатися,подумки перегорнувши сторінки тижня,що став надбанням історії.

«Відсутня одна дуже важлива складова – народ. Народ України»

Андрій Хохолкін в аналітичній розвідці «Українська партія. Хто її грає?» (див. «УП») констатує,що «розбуджений Дух Майдану мріють угамувати й у РФ,і в Європі,і на Сході України,і,як це не дивно,ті,хто завдяки Майдану прийшов до влади». На його думку,«одним із тих,хто зміг швидко зорієнтуватись в ситуації,є пан Коломойський». При цьому аналітик нагадує,що у Дніпропетровську,місті,де точилися ледь не найзапекліші з регіональних сутичок,відносно спокійно; запеклі опоненти – активісти проукраїнського й проросійського векторів – сидять в одній будівлі й працюють. А відтак рекомендує не забувати,що й Тимошенко,і в.о. президента Турчинов – із Дніпропетровська. «Схоже,що пан Коломойський уже грає в партію,у якій чітко розуміє свої стосунки з теперішньою владою в майбутньому»,– зауважує експерт,попереджаючи: «На відміну від нього,на сьогодні Ахметов таких гарантій,скоріш за все,не має,або не погоджується на ті,що йому запропонували». Відтак аналітик нагадує,що Донецька,Луганська й Харківська області – 11 мільйонів мешканців,Херсонська,Миколаївська і Одеська – ще майже 5 мільйонів. Він,зауважуючи про вплив на майже 16 мільйонами наших співвітчизників,робить висновок: «Ахметов може непогано себе почувати,проживаючи в Південно-Східній Народній Республіці. Адже він не тільки контролює в ній усе,непогано заробляє,а й стає «Героєм Півдня й Сходу» назавжди». Правда,після цього він констатує,що «у цих схемах відсутня одна дуже важлива складова – народ. Народ України». А наостанок Андрій Хохолкін переадресовує запитання-докір одного із дописувачів у мережі Facebook: «Донеччани,луганчани,харків`яни,це не владі виклик кинуто,а вам… Це не владу випробовують на наявність яєць,а Вас… І якщо Вам байдуже,чому інша Україна має переживати за Вас? Не можуть же кияни,волиняки,галичани відстоювати Ваше бажання бути в Україні?»

«Ваш основний виклик – 25 травня»

Політолог Лілія Шевцова намагається пояснити світові,чим є нинішня Росія,не ототожнюючи цю країну із Кремлем. У той же час,вона (посилаємося на «Тиждень») дає оцінку сутності геополітичної гри Путіна,говорить про трагічну ситуацію для України та окреслює перспективи Росії після майбутнього знищення путінського імперського режиму. Як зауважує Лілія Шевцова,зараз Росія,по суті,«пропонує світу гру без правил. Це означає не тільки ігнорування України,а й інше: Москва абсолютно не гарантує,що,навіть переговоривши зі США стосовно Києва,виконуватиме свої зобов’язання». У такій позиції Кремля експерт звинувачує і Європу та Америку,які погоджувалися на спілкування з Росією без представників України. На її думку,«Захід не готовий до паралізуючих санкцій (англійською crippling sanctions),адже це може зробити Москву непередбачуваною. Загнаний у кут,Путін може стати абсолютно непрогнозованим». Відтак Шевцова підкреслює,що зараз Україна опинилась у дуже несприятливому становищі. До того ж сучасний російський політикум не спроможний запропонувати жодної альтернативи Кремлю. «Тому Київ у винятково уразливому геополітичному становищі. Вам доведеться покладатися не на Захід,а на себе й консолідуватися навколо нової влади,– наголошує експерт. – Ваш основний виклик –25 травня. Вам необхідно проводити вибори. Після цього Росії вже буде складніше мати справу з новою і абсолютно легітимною владою». При цьому Шевцова наголошує,що «Путін тримається на своїй хвилі,робить кроки,передбачувані тільки в межах однієї логіки – дестабілізації. І Україна вимушена реагувати. Тут зрозуміло,бо Українська держава ослаблена». Вона вважає нісенітницею аргументи,начебто Росію слід було прийняти до НАТО і ЄС,начебто це штучне імперське утворення спроможне змінитися та має демократичне майбутнє. «Помилка Заходу в іншому: він ув’язався в гру імітації із кремлівською владою,вдавав,ніби в Росії демократія,ніби РФ у G8 – така сама демократична країна. І зробив величезну помилку,дозволивши своїм політикам,експертам і бізнесу створити на власних теренах машину для відмивання російських,українських і казахстанських кримінальних грошей»,– констатує політолог. Експерт не сумнівається,що путінізм уже приречений і цей режим уже найближчим часом упаде. «Найстрашніше для нас – це коли люди вийдуть на вулицю,почнуть бити вітрини й повалять ту владу,а підніме її якась іще навіженіша сила. Оце загроза для нас»,– резюмує Шевцова. Нагадаємо,що Лілія Шевцова – російський політолог,доктор історичних наук,керівник програми «Російська внутрішня політика і політичні інститути» Московського Центру Карнеґі; провідний співробітник Фонду Карнеґі за Міжнародний мир (Вашингтон). Викладала як запрошений професор в Університеті Берклі,Корнельському та Джорджтаунському університетах у США. Входила до складу виконавчої ради Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Велика Британія),очолювала Глобальну раду «Майбутнє Росії»,була членом Глобальної ради «Тероризм і зброя масового ураження» Міжнародного економічного форуму в Давосі. Входить до редакційних рад журналів American Interest,Journal of Democracy,Pro et Contra,«Демократизація». Автор і співавтор книжок «20 Years Without the Berlin Wall: A Breakthrough to Freedom» («20 років без Берлінського муру: Прорив до свободи»,2011); «Lonely Power» («Самотня держава: Чому Росія не стала Заходом і чому Росії складно із Заходом»,2010); «Path to Europe: Estonia,Lithuania,Latvia,Poland,Hungary,Czech Republic,Slovakia,Bulgaria,Romania,Slovenia,and East Germany» («Шлях до Європи»,2008); «Yeltsin’s Russia: Myths and Reality» («Режим Боріса Єльцина»,1999).

«Випробування на цілісність і єдність нації ми пройдемо»

Третій президент незалежної України Віктор Ющенко зауважує (Gordonua.com): «По-перше,президент Росії якось сказав,що найбільшою трагедією ХХ століття вважає розпад Радянського Союзу. Зауважте: не загибель 32 мільйонів радянських громадян у Другій світовій війні,що не Голодомор,який забрав 10 мільйонів життів,що не громадянську війну і так далі – ні. Головна трагедія для Путіна – розпад радянської імперії». Він також нагадує,що Путін на запитання: «Що таке Радянський Союз?»,відповів: «Це та ж Росія,тільки назва інша. Відновлення цієї імперії – ось що рухає Путіним». «По-друге,зверніть увагу: в усі віки чи ми говоримо про епоху Івана Грозного,Петра I,Катерини II,Леніна і так далі,– в будь-який момент існування Російської імперії завжди на першому місці стояло українське питання,– наголошує Ющенко. – Не на другому чи третьому,а саме на першому». На його думку,«сьогодні неможливо створити путінську імперію без України. Неможливо уявити,наприклад ,зону вільної торгівлі Білорусь-Росія-Казахстан,так званий ЄврАзЕС без України. Не буде «Тайожного союзу» без України. Українське питання – це питання успіху чи неуспіху неоімперської Росії».

Віктор Ющенко також акцентує увагу на те,що «по-третє,Путін намагається створити в Україні політичний ґрунт для приходу до влади своєї людини,яка б кинула всю Україну до ніг Кремля. Таку людину знайти важко,хоча кандидати є». На його думку,напрацьовується й варіант: якщо не можна забрати всю Україну,значить,треба її розчленувати. Причому для цього є вже напрацьований приклад – кримська модель,коли областям пропонується автономія. «Але автономією не візьмеш Харків,Луганськ,Донецьк,Чернігів чи мої рідні Суми,– переконаний Ющенко. – Тому Путін і наполягає на так званій федералізації України. Для чого? Вона вперше в українській Конституції зафіксує процедуру легітимного дроблення і виходу з цілого унітарного державного утворення окремих регіонів». Він наголошує,що «для сходу України путінський план федералізації – це омега того проекту,який розпочався в Криму. Щоб створити українсько-східний анклав,Путіну треба поставити в Києві свій маріонетковий уряд (як,наприклад,у Південній Осетії,Абхазії чи Придністров`ї) і провести федералізацію Східної України. Ось тоді,як мріють про це в Кремлі,половина всіх українських областей відійдуть якщо не до Росії,то як мінімум,не до України». А наостанок екс-Президент висловлює переконання,«що сьогоднішнє випробування на цілісність і єдність нації ми пройдемо. Пройдемо і станемо ще сильнішими».

«Україна повинна бути єдиною й цілісною»

Президент Білорусі Олександр Лукашенко зазначив,що його країна підтримує єдину українську державу й проти федералізації країни.Про це він заявив,виступаючи із щорічним посланням до народу й парламенту Білорусі. Олександр Лукашенко також заявив,що всі побоювання української сторони про вірогідність здійснення з території Білорусі військової агресії проти України безпідставні. «Ви мене в Києві на танку не побачите. Я приїду в Київ на тракторі із плугом,щоб допомогти українцям посіяти»,– сказав Глава Білоруської держави (тут і далі цитуємо з сайту belauspartizan.org). Він також висловив стурбованість тим,що відбувається на південному сході України. «Ви ж прекрасно розумієте,для чого потрібна федералізація. І прекрасно розумієте,до чого може привести ця федералізація. Якщо ми зафіксуємо юридично,фактично руками українців розкол України на схід і захід,завтра не виключена можливість,що хтось від цієї федерації захоче частину відітнути»,– сказав Лукашенко.«Або,як мінімум,спробують відіграти тут на сході одні,на заході – інші»,– продовжив він. Відтак,запитавши: «Нам білорусам це потрібно?»,– Президент братньої держави підкреслив: «Ні,ми хочемо,щоб Україна була єдиною,цілісною,позаблоковою країною». Він також зазначив,що «був би негідником,якби сказав не те,що думає,почав підтримувати якусь точку зору деяких росіян,які ратують за федералізацію». «Так навіщо ж нам нагнітати обстановку,створювати якийсь некерований або керований хаос в Україні? – висловив подив Лукашенко. – Я категорично проти цього,нехай це не подобається одним,може,не подобається іншим». А відтак зазначив,що «Україна повинна бути єдиною й цілісною,народ там на це заслужив». Лукашенко також розповів: «Турчинова я знаю давно,він ще в часи Ющенка приїжджав до нас. Він завжди викликає позитивні емоції. Це порядна,чесна людина,релігійна. Він написав десятки книг і захистив докторську дисертацію. Він,щоправда,надмірно націоналістичний. Але це нормальна людина,це не абсолютне зло,він проукраїнський».

«…тим дужче шаленіє Москва»

В аналітитичній статті «Путін – союзник Тимошенко?!» політолог,журналіст,екс-нардеп Іван Бокий висловлює ряд,на перший погляд,сенсаційних думок. Зокрема,він намагається відповісти на запитання щодо вірогідного «політичного тандему» між господарем Кремля та Юлією Тимошенко. Іван Бокий зазначає (посилаємося на «Газету по-українськи»): «Чим ближче дострокові президентські вибори в Україні,тим дужче шаленіє Москва,щоб зірвати їх. Ну,не Москва взагалі,а Путін і його команда. Останні події на Донбасі під диригуванням ГРУ російського Генштабу і військові заяви МЗС РФ явно вказують на те,що оголошені згідно з Основним Законом на 25 травня вибори для північної сусідки,м’яко кажучи,не на часі». На його думку,Росія намагається не допустити того,аби Україна отримала легітимного президента. Позицію Кремля Іван Бокий пояснює тим,що там вважають,начебто «Україна поставила не на того кандидата. Путін хоче бачити президентом Юлію Тимошенко,а вона не проходить – ось,як кажуть,і увесь фесь». А відтак він зауважує: « Мабуть,для фанатів леді Ю навіть думати так неприйнятно. Вона ж сама,мовляв,назвала Путіна ворогом №1,закликала стріляти в росіян. Але битим у політиці людям достеменно відомо – ніякі заяви Юлії Тимошенко не варто сприймати всерйоз. Її мітла у політиці – брехня. На цій мітлі вона почувається найкомфортніше. Та й реакція Путіна на її заяви досить поблажлива. Політики-опозиціонери у Москві єдині в думці: Путін і його давня подружка з Києва просто змовилися,вона його криє за повною програмою,а він робить усе,щоб зірвати вибори,і згодом усе переграти на її користь. І допомогти їм обом на Донбасі має Ринат Ахметов». На його думку,«войовнича риторика леді Ю розрахована на простачків,насправді з ВВП її єднають набагато практичніші і дохідніші справи… Поки що ж усе веде до того,що союзником Тимошенко у гонці за президентський трон,як не дивно,виступає Путін». Серед мотивів господаря Кремля,вважає Бокий,і намагання «компенсувати союзниці з обдирання України за час її качанівського ув’язнення. З Януковичем каші не зварив,а тут сама удача в горло лізе… Одна біда: щось з українцями сталося,на недавню ікону сьогодні мало хто молиться».

«Шовінізм Путіна – це гра з вогнем»

«Мені здається,що,по-перше,його (Путіна) реальна аудиторія – це громадяни Росії,це внутрішні проблеми Росії,і для нього дуже важливо бути переможцем»,– сказав Ілля Пономарьов,єдиний депутат,який проголосував проти входження Криму до складу РФ,в ефірі 5-го каналу. «Почавши анексію Криму,він ступив на дуже небезпечний шлях,він не може зупинитися. Тому що він сказав,що ми повинні звільняти,каже,що в Києві – фашисти,бандерівці,і ми повинні захистити народ від бандерівців»,– додав Пономарьов. «І в цій ситуації,коли є загострення в Східних регіонах,він (Путін) навіть якщо б хотів зупинитися,він не може,тому що він повинен рухатися вперед,інакше його всередині країни назвуть слабаком,який не в змозі захистити наш братній український народ від бандерівців»,– підкреслив депутат. Пономарьов також зауважує: «Я абсолютно впевнений,що в Східних областях України присутні російські військовослужбовці в дуже маленькій кількості. І це не солдати регулярної армії,це,швидше за все,представники спецназу і військової розвідки». На його думку,Україна програє Росії. «І мені здається,що коли ви (Україна) йдете шляхом військового силового тиску – це абсолютно тупиково. Ви не виграєте у Росії методом сили»,– підкреслює він.

Натомість знакові геополітики попереджають,що путінська агресія загрожує не тільки Україні,а всьому світові. Виступаючи в Школі поглиблених міжнародних досліджень університету Джонса Гопкінса (SAIS),відомий експерт Збігнев Бжезінський зазначив (цитуємо УНІАН): «Односторонні дії з боку держави,яка заявляє,що є захисником усіх,хто належить до її титульної етнічної групи – навіть тих,хто живе за кордоном – шлях до катастрофи»,– відзначив Бжезинський. «Давайте подивимось за межі Європи. Лише уявіть наслідки,якби ця формула стала домінуючою на Далекому Сході»,– відзначив експерт. «Шовінізм Путіна – це гра з вогнем: все населення Росії становить близько 145 мільйонів; неросіяни становлять понад 25 мільйонів,з них мусульман – близько половини»,сказав Бжезінський.

«Світ став свідком…»

Представник України в Радбезі ООН Юрій Сергєєв розповів (посилаємося на «Український тиждень»),що під час військових навчань на кордоні з Україною Росія зосередила артилерію,установки «Град» і близько 200 танків. За його словами,на кордоні з Україною знаходиться кілька угруповань військ РФ – це спільні навчання груп військ Західного і Південного військових округів. «З південно-східного боку ми помітили велике скупчення артилерії,танків і особового складу з Центрального і Північного округів,а також танки,артилерію і установки «Град» – дуже небезпечна зброя,яку використовували в Чечні»,– сказав Сергєєв». У цьому контексті прозвучала й різка заява Держсекретаря США. «За сім днів Росія не зробила жодного кроку в правильному напрямку. Жоден представник російської влади публічно не закликав сепаратистів підтримати женевську угоду,скласти зброю і звільнити будівлі. Вони не закликали їх до цих дій»,– сказав він. А відтак підкреслив: «Світ став свідком того,що Росія,у той же час,прикладає зусилля до того,щоб відвернути і ввести в оману громадськість. Росія продовжує координувати і фінансувати сепаратистські рухи на сході України,роблячи при цьому заяви,які не відповідають дійсності». Держсекретар,з посиланням на дані спостерігачів,зауважив,що до того,як Росія почала ескалацію,в регіоні не було масштабних проявів насильства. Керрі попередив: «Якщо Росія продовжить рух у тому ж напрямку,це буде не тільки серйозною,але і дорогою помилкою». На його думку,«вікно для зміни курсу закривається»,і якщо Росія продовжить рух колишнім шляхом,США і Європа зроблять все,щоб Москва заплатила високу ціну.«Ми готові діяти»,– підкреслив Джон Керрі.

«Коли у тебе у ворогах – божевільний диктатор»

«Погляд на війну з Росії» – так називається аналітична розвідка Леоніда Власюка,що опублікована УНІАНом. У ній – намагання дати відповідь на питання щодо вектора розвитку подій у нашій країні та їх основну стратегічну мету. До того ж,як зауважує експерт,за умов,«коли у тебе у ворогах – божевільний диктатор,основна мета якого не цілком ясна». На його думку,«події 2013-2014 років в Україні стали продовженням зламу системи кордонів,що склалися в Європі за результатами Другої світової війни. Процес,що почався з падіння Берлінської стіни,пройшов через СФРЮ,Придністров`я,Сербію і,нарешті,дійшов до України». Відтак аналітик висловлює переконання,що «Україна сьогодні проходить рівно ту ж саму стадію геополітичного процесу,яку вона проходила в 1918-1920 роках». При цьому він наголошує: «Особливість ситуації – в тому ,що Україна – вкрай важлива ланка в світовій політиці». Відтак експерт підкреслює,що «Україна пережила дві події,які вплинуть на становлення її як держави і як нації. Перша подія була Великою Перемогою – Майдан. Друга – Великим Приниженням: Крим». Правда,Власюк зауважує,що подібне вже траплялося в історії. Такий же шлях пройшли Німеччина (Версальський договір 1919 року,Нюрнберзький процес),США (Громадянська війна і Перл Харбор),Франція (Ватерлоо і режим Віші на чолі з маршалом Петеном). Леонід Власюк,російський фахівець з кризового PR,аналітики,політичного консалтингу,констатує: «Українці – унікальна нація,яка довела,що розум і сила – цілком поєднуються. Завдяки громадянам,які вміють працювати,у яких загострене почуття справедливості і демократія в крові (з часів Запорізької Січі),у держави Україна є всі можливості стати Великою Державою. Для цього багато не треба. Потрібно тільки думати,коли голосуєш,пам`ятати,до чого може привести дурість,жадібність і недалекоглядність. І працювати,багато,дуже багато працювати. Не тільки на себе,а й на країну».

Минулий тиждень,попри як традиційні,так і нові виклики,водночас усе ж дав відповіді і на ряд запитань. У тому числі – стосовно того,чи США залишать Україну наодинці з московським «собирателем»,чи все ж наша країна матиме союзників під час «війни світів». З цього приводу лучанка,директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук у виданні «День» висловилася про візит віце-президента США Джозефа Байдена,який вдруге за останні майже п’ять років побував в Україні. На її думку,Вашингтон взяв паузу стосовно обіцянок про захист територіальної цілісності України. «Ми всі бачимо,що Будапештський меморандум фактично не працює і зараз Україні необхідна швидка і потужна допомога США на двосторонньому рівні,– зауважила Гетьманчук. – Було б непогано підписати двосторонню безпекову угоду між Україною та США за прикладом домовленостей,які існують між США і Південною Кореєю та Японією. Якщо на таке США не здатні,то принаймні потрібно швидше визначатись із запровадженням третьої фази санкцій проти Росії».

Правда,після візиту віце-президента США зовсім іншою була тотальність висловлювань держсекретаря. Але це не означає,що у випадку з Україною концептуально не спрацьовує механізм наразі не публічних домовленостей між основними світовими геополітичними гравцями.

Тим часом,про чергові «гострі кути» та «гордієві вузли»,які слід або спробувати розрубати,або залишитися бранцями чужих планів,нагадували й ЗМІ: «На честь приєднання Криму до РФ виготовлять монети з портретом Путіна» («ДТ»),«Екс-президент Янукович передав російським ЗМІ черговий «план» для України» (УНІАН),«США готові застосувати санкції особисто до Путіна» («Подробности»),«Кремлю вигідніша громадянська війна в Україні,ніж нові території – польський експерт» (УНІАН),«Північ Криму опинився під ризиком стати пустелею» («Вести»),«Зелених чоловічків» для російської агресії проти України готувала компанія з Німеччини,– «The Daily Beast» («ВП»),«Луценко: Щоб перемогти Путіна,треба провести вибори в один тур» (УНІАН),«Російська армія готова до нападу,але не тривалої окупації?» (dw.de)…

Так чи інакше,живучи в очікуванні першого туру (25 травня) прийдешніх виборів Глави Української держави,мусимо бути готовими і до волевиявлення,й до гіршого перебігу подій. Наразі ж,нагадаємо,минулого тижня були оприлюднені результати соціологічного дослідження «Україна. Президентські вибори-2014,квітень»,проведеного чотирма соцслужбами (Центром соціальних і маркетингових досліджень СОЦІС,Київським міжнародним інститутом соціології,соціологічною групою Рейтинг і Центром Разумкова) за замовленням Всеукраїнської громадської організації Комітет виборців України. Згідно з опитуванням,за Петра Порошенка готові проголосувати 32,9% виборців,за Юлію Тимошенко – 9,5%. Очевидно,саме між цими кандидатурами й розгорнеться боротьба за перемогу вже під час другого туру голосування. Якщо… Про це «якщо» відверто заявив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск: «Європі слід бути готовою навіть до найбільш похмурого сценарію в тому,що стосується розвитку ситуації в Україні».

Тож попереду – не просто суворі виклики. Загрози страшні й з огляду на те,що,як нагадала видатна білоруска Світлана Алєксієвич,маємо справу з реаліями,коли «Путін в кожному з росіян». На її думку,«все те,що сталося,і те,як це сталося,виглядає нецивілізованим. Так важко будували після Другої світової війни цей світ,з такими труднощами якісь правила встановили,і раптом виявляється,що все це можна висадити в повітря за кілька тижнів…Я живу з абсолютним почуттям поразки,яке є зараз у багатьох людей мого покоління,бо Путін абсолютно поховав мрію про те,що Росія буде європейською».

Зауважимо хіба,у контексті цієї думки,що російський диктатор,маючи багатомільйонну підтримку всередині своєї країни,намагається поховати й сподівання українців на життя в Українській державі. Більше того,господар Кремля,схоже,у своєму маніакальному прагненні перетворити світ у Росію,демонструє готовність не зупинятися ні перед чим. Одне питання – запрограмована вже ціна такої «мрії» для власника валізки з ядерною кнопкою,інше – чому послідовника стилю Адольфа Алойзовича наразі не збираються зупиняти.

Те,що зупинять,не підлягає сумніву,але ціною яких жертв. Так чи інакше,саме Україні,очевидно,судилося стати місцем битви цивілізацій. Битви,в якій неможливо не перемогти,якщо мати на увазі життя як перспективу. Тому – будьмо!