Попри вкрай песимістичні тенденції,події минулого тижня нагадали,що не все ще так погано в нашому державному домі. А,з іншого боку,перші дні травня переконали,що російський агресор не відмовився від своїх планів щодо України та українського народу у відповідності з традиційним імперсько-шовіністичним принципом «не было,нет и не будет». Тож попереду,зважаючи на московське кредо «мы за ценой не постоим»,– неминучість таких подій,від яких холонутиме в жилах кров.

Серед кавалькади резонансних подій,якими означений минулий тиждень,– замах на життя мера Харкова Геннадія Кернеса у понеділок,промовисте осквернення пам’ятника В’ячеславові Чорноволу (облито фарбою червоного,синього та білих кольорів російського прапора). А вже у вівторок терористи без бою захопили приміщення Луганської ОДА. Цього ж дня стало відомо,що начебто з колишніх і нинішніх членів фракції ПР у парламенті формується «група Кремля».

Та,безумовно,найбільшу увагу ЗМІ та аналітиків привернули до себе події в Слов’янську,де українські силовики довели,що є ще порох у порохівницях,та в Одесі,де не зуміли уникнути запрограмованої трагедії. У першому зі згадуваних міст нарешті вдалося звільнити й 12 військових спостерігачів ОБСЄ,неспростовно довести світові (аудіозапис розмови «Стрєлка» та путінського повпреда Лукіна),хто керує сепаратистами на південному сході нашої країни.

2 травня нарешті стало відомо,що МВФ виділить упродовж двох років нашій країні 17 мільярдів доларів (для порівняння: оточення екс-Президента начебто вивезло готівкою від 32 до 100 мільярдів «зелених»; з такими грішми можна не те,що проголосити ДНР чи Новоросію,а й спробувати «проштовхнути! Януковича на місце якщо не Путіна,то Медведєва). Цього ж дня Росія зініціювала проведення надзвичайного засідання Ради Безпеки ООН,аби спробувати засудити силові дії України щодо наведення порядку в населених пунктах на сході держави. Натомість Кремль домігся цілком протилежного результату. Навіть Постійний представник «проросійської» Франції при ООН Жерар Аро констатував: «Росія спустила на Україну банди головорізів,водночас запропонувавши Києву вибір між капітуляцією і розчленуванням країни». А Постійний представник США Саманта Пауер підтримала Київ: «Це точкові акції,які зробила б будь-яка інша країна заради відновлення суверенітету над своєю територією. Стурбованість Росії ескалацією нестабільності в Україні – цинічна і нещира,бо Росія сама є джерелом цієї нестабільності».

Поза сумнівом,навряд чи до якихось аргументів зараз дослухається Росія,яка вже погрожує захищати права «соотечественников» і в країнах Балтії,і в Молдові,й навіть у Фінляндії. Правда,готовність зупинити послідовника Гітлера висловили президент США і канцлер Німеччини. Саме друга країна устами свого міністра закордонних справ запропонували провести другу женевську зустріч,аби нарешті зупинити путінську агресію. Але наскільки однозначні такі наміри,якщо,за версіями ряду ЗМІ,саме німецькі фахівці готували російських «зелених чоловічків»?

Безумовно,це далеко на єдине запитання,що постало минулого тижня. Тож спробуємо подумки перегорнути кілька його сторінок,аби наблизитися до усвідомлення сутності сьогодення.

«Сценарій,який підготовлений для сходу України»

Постійний представник України в ООН Юрій Сергєєв,виступаючи у Нью-Йорку в рамках засідання Ради Безпеки ООН,сказав: «Ми стурбовані тим,що сценарій,який підготовлений для сходу України,може бути схожим на сценарій,який Росія застосувала в Абхазії… На жаль,ми повинні сказати,що це дуже реалістичний сценарій. Є повідомлення,що російські військові транспортні засоби з написами українською та російською мовою «миротворча місія» вже пересуваються вздовж кордонів з Україною. Точно так сталося в Абхазії. Одна з цілей такого сценарію – перешкодити проведенню президентських виборів,запланованих на 25 травня» (тут і далі посилаємося на еizvestia.com). За його словами,такий сценарій передбачає кілька кроків. «Перший – невелика група місцевих сепаратистів під російським контролем захопить регіональні ради і незаконно оголосить створення так званої незалежної нової Росії в кордонах,про які президент Путін говорив в недавньому інтерв`ю. Такі кроки вже розпочаті в Донецьку,Луганську та Харкові проти волі великої кількості населення і всупереч українській Конституції. Другий крок – Росія відразу ж визнає такі регіональні утворення в якості незалежних держав. Третє – на прохання новопроголошеної влади Росія пошле свої війська в Україну під приводом того,що вони є силами самооборони або миротворцями»,– пояснив дипломат. Постпред України в ООН також висловив думку,що серед населення сходу України сепаратисти не отримали підтримки. «Тому Росія шукає нові способи для дестабілізації ситуації в регіоні,готує різні провокації силами своїх агентів. Росія спонсорує напіввійськові об`єднання,які були спрямовані на схід України для подальшої дестабілізації та створення ґрунту для нової військової агресії»,– сказав він. Український посол також упевнений в тому,що сьогодні «Росія погрожує застосувати силу». «Президент Путін заявив,що у Росії є право направляти війська в Україну,і заявив про самооборону відповідно до статті 51 статуту ООН,яку Росія застосувала на Кавказі в 2008 році – право на самооборону на території іншої держави. Хочу нагадати,що Україна ніколи не загрожувала Росії,і не загрожуватиме,Україна хоче жити в мирі,і ми хочемо,щоб нас залишили в спокої. Згадка Росією права на самооборону в ситуації,коли саме Росія виступає як агресор і втручається у внутрішні справи України,дестабілізує і намагається створити вибухонебезпечну ситуацію в східних регіонах України – це цинізм найвищого рівня»,– дав оцінку Сергєєв.

«Розпалює вогонь протистояння»

Олег Козирєв у публікації «Війну розв’язав Янукович,а Росія її продовжує» (див. «Главред») запропонував свою версію трагічних подій,що відбулися 2 травня в Одесі. «Значна група антиукраїнських бійців при потуранні (а може і підтримці) міліції напала на мирну ходу за єдність України. Можливо,хотіли влаштувати таке ж побоїще,яке було в Донецьку. Нападали всерйоз,з палицями,битами,саперними лопатками,а деякі навіть стріляли. Частина з травматичної зброї,а частина використовувала вогнепальну,– констатує він. – Тут з`явився перший убитий учасник мирної ходи». Відтак,за інформацією Козирєва,«ультрас,які власне і були одними з організаторів ходи,змогли оперативно дати відсіч і зробили те,чого не змогла зробити міліція». Вони ж,вважає автор публікації,«розлючені стріляниною і самим нападом,прийшли на площу біля Будинку профспілок і знесли наметовий табір. Тут би всім і зупинитися,але…». Після цього «з даху Будинку профспілок почали стріляти по тих,хто внизу». У відповідь «ультрас стали закидати стріляючих коктейлями Молотова». Як розвивалися події далі,розповідає Козирєв: «Проукраїнські активісти почали,ризикуючи життям,рятувати людей з будівлі. На сьогоднішній день відомо,що загинуло близько чотирьох десятків людей. Громадянство нападників на мирний марш поки що встановлюється». Автор статті резюмує: «Все це сталося на Україні – у країні,де не було воєн,де не було тієї низки терактів,що були в Росії… Одеса була очевидною наступною метою для політтехнологів,які намагаються дестабілізувати сусідню країну (місто – символ до дня Перемоги,регіон,що примикає до Придністров`я). На мій погляд,у цих подіях безумовна вина Кремля,який підтримує,провокує і розпалює вогонь протистояння. Пам`ятайте,що буде палити цим вогнем всіх нас. І не тільки на Україні,але і в Росії. Мої співчуття рідним і близьким загиблих. І прохання до всіх в Росії вже одуматися і перестати бажати Україні війни… і нести туди сльози і горе».

«З 9 травня можна очікувати серйозніші провокації»

На думку екс-нардепа Тараса Чорновола (цитуємо з сайту Gazeta.ua),«влада робить видимість антитерористичної операції,аби уникнути соціального вибуху… З кожним днем спецоперації російські диверсанти зміцнюють свої позиції. Особливо це простежується в Луганській області». Якщо так далі продовжуватиметься,вважає він,то вже в травні «уряд не зможе контролювати Донбас». Екс-нардеп наголошує: «Місцеве населення тягнеться до сильнішого. Розчарувавшись в дієздатності української влади,люди переходять на сторону,яка гарантує безпеку та добробут. Для них така сторона – російська». Він попереджає,що «з 9 травня можна очікувати серйозніші провокації. Наприклад,на Донбасі витягнуть замаскованого під Правий сектор бійця,який «знищуватиме» ветеранів. На Заході України плани щодо дестабілізації,швидше за все,проваляться,оскільки там чіткий контроль влади на місцях. Після 9 травня можливе введення спеціальних контингентів російських військ на територію України».

Центральна влада має рішуче показати свою силу та присутність на Сході,переконаний політик. «Нам потрібна відставка Турчинова,арешт Авакова та в будь-який спосіб ізоляція Тимошенко. Після цього урегулювати ситуацію на Сході буде простіше»,– заявляє Чорновіл.

«Покладатися ми можемо хіба що на…»

Дипломат і політолог Василь Філіпчук в аналітичній статті «Чи є вихід із Женевського тупика?» («Дзеркало тижня») висловлює переконання,що «заради перемоги у шаховій грі проти американців,де на дошці – Україна,росіяни викладають на стіл усе,що можуть. Активізувалися у Венесуелі,різко посилили позиції сирійського президента Асада,який спирається на російську підтримку,їхні нестандартні кроки щодо Ірану взагалі можуть зняти з порядку денного низку традиційних засобів впливу Заходу на цю країну». Він констатує: «Росія зараз грає у свою найбільшу геополітичну гру з часів завершення холодної війни чи навіть карибської кризи. Залучено весь арсенал дипломатичних,фінансових,розвідувально-диверсійних,військових,інформаційних,аналітичних та інших механізмів». Відтак крізь призму іронії експерт зауважує,що «прямо нізвідки в країнах ЄС з`явилися політики й інтелектуали,які дедалі голосніше говорять про Росію або позитивне,або нічого; обсяги цієї агентурної мережі вражають». Філіпчук зазначає: «Інформаційна кампанія Москви вперто повторює абсурдні кліше,які повільно,але впевнено починають змінювати тональність і акценти інформації щодо України». А відтак,згадавши про традиційну внутрішню розрізненість ЄС і незвичну слабкість США,робить висновок: «Хоч би якими були вербальні заяви західних партнерів,покладатися ми можемо хіба що на власну військову силу чи дипломатичну майстерність». Правда,він,згадавши про результати женевської зустрічі,ставить під сумнів здатність українського МЗС адекватно підійти до зазначеної проблеми.

«Не можуть залишатися в такій ситуації осторонь,адже давно нікого не вбивали»

Ілля Скибинський у публікації «Російські десантники попросили Путіна дати їм добро на вторгнення в Україну»,що у «Пресі України»,констатує: «Після «успішного» наведення порядку в Грузії,Дагестані,Чечні десантники вважають,що прийшов час вбивати українців,тому що в Слов`янську опинилися в оточенні їх матері,батьки і брати,а вони не можуть в такій ситуації залишатися осторонь,адже давно нікого не вбивали». А відтак він уточнює,що своє бажання «вбивати всіх без розбору» російські десантники пояснюють прагненням «по-родинному розібратися з проблемою». «Ми звертаємося до президента Російської Федерації. На Україні утискають не якихось абстрактних російськомовних»,а наших матерів,батьків,братів і сестер. Ви зобов`язані вжити заходів щодо забезпечення їх безпеки,або не перешкоджати захистити своїх близьких російським громадянам. Тоді,ми самі,«по-родинному» розберемося з проблемою. Це теж елемент народної дипломатії. Застосування української армії у вирішенні політичного конфлікту на Південному Сході країни злочинно. Якщо наших рідних візьмуть «в кільце»,заблокують у Слов`янську або іншому місті,ми просто по праву рідної крові і пам`яті предкам зобов`язані їх розблокувати і врятувати від біди. Не може продовжуватися ситуація з навмисним приниженням національної самосвідомості росіян,з чийого б боку воно не здійснювалося. Ми не розуміємо,чому факт приниження гідності росіян з боку «якогось Коломойського» (нагороди за піймання «російських диверсантів») залишився без впливу на нього як у цивільно-правовому порядку,так і в бізнесі?Кожен фашистський молодик і політикан на Україні повинен усвідомлювати невідворотність нещадного впливу на нього при спробі образити і принизити Росію. Це не «око за око» – це справедливість і правда»,– йдеться в опублікованій заяві Союзу десантників Росії.

«Руху військ перешкоджатимуть атаки українських партизанських формувань»

Експерти видання «The Economist» констатують (цитуємо у перекладі «УТ»),що «за даними супутникових зйомок і військової розвідки,Росія тримає близько 50 тис. військових уздовж кордону з Україною. Ці сили становлять значну частину 270-тисячної російської армії і не можуть завжди залишатися в стані підвищеної готовності,в якому є від початку березня: не останньою чергою тому,що зараз саме надходить час демобілізації одних солдатів строкової служби і призову інших,– значиться у згадуваній публікації. – Збройні сили України,навпаки,малочисленні,погано оснащені й не виведені на вигідні позиції. У її бойових частинах лише 77 тис. військовослужбовців. Приблизно стільки само налічують внутрішні війська,але на півдні та сході країни їхня лояльність викликає сумніви. Теоретично можна ще мобілізувати мільйон резервістів – усіх тих,кому залишається ще п’ять років до досягнення граничного віку перебування в запасі. Але це,вочевидь,будуть погано вишколені війська,які можуть виконувати дуже обмежений спектр завдань». Експерти «The Economist» також наголошують,що українські збройні сили оснащені переважно радянськими танками й артилерією,36 українських винищувачів Су-27 базуються в Криму,тож у повітря не здіймуться. «Україна має ще 90 менших винищувачів МіГ-29 та інших літаків,спроможних завдавати удари по наземних цілях. Але вони значно поступаються набагато численнішому флоту подібних літаків,оснащених сучаснішими ракетами й радарами,які має на озброєнні Росія,– переконані у цьому виданні. – Українська система протиповітряної оборони – це теж радянський брухт».

Аналітики також зауважують,що ЗС України начебто розташовані зовсім не там,де потрібно: на заході,нібито їм необхідно відбивати напад НАТО. «Без значних баз або заздалегідь розгорнутого устаткування на схід від Дніпра збройним силам України не вдасться довго чинити опір вторгненню Росії,– резюмують вони. – Головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі,генерал ВПС США генерал Філіп Брідлав каже,що розгорнуті вздовж українського кордону сили Росії «готові до удару й,на нашу думку,можуть виконати поставлене завдання за три-п’ять днів,якщо дістануть відповідний наказ». Багато що залежить від того,якими саме можуть бути ці поставлені завдання. Один із варіантів – відкрити сухопутний коридор до Криму через Донецьк і Маріуполь. Інший – коридор із Криму через Одесу до Придністров’я,де базуються російські війська. Третій,крайній варіант – розкол країни по Дніпру». Водночас «Тhe Economist» висловлює версію,що військові стратеги РФ не можуть не ставити Путіна до відома,що «збройне вторгнення з обмеженою ціллю в умовах слабкої оборони може виявитися легким завданням,однак утримання значної території проти волі більшості місцевого населення буде справою набагато важчою. Поза сумнівом,руху військ перешкоджатимуть атаки українських партизанських формувань. Розквартирування великих військових сил в Україні впродовж необмеженого періоду матиме наслідки в інших регіонах в (або біля) Росії,позаяк виснажуватиме її сили в нестабільних точках на зразок Північного Кавказу та Середньої Азії. До того ж Путін не може бути стовідсотково упевненим в успіху своїх військ. Модернізація після російсько-грузинської війни все ще триває,командування неефективне,а управлінню й логістиці заважає несумісність оснащення».

«Чесно кажучи,моторошно…»

Євген Магда в УНІАНі підкреслює,що широко висвітлювані російськими ЗМІ тактичні успіхи «ополченців» самопроголошеної Донецької народної республіки,це фактично наслідки діяльності «альянсу кримінальних елементів і російських спецназівців,виклик не лише центральній українській владі,але й мільйонам громадян нашої країни. Важко говорити про реальний суверенітет,якщо бойовики можуть викрасти і катувати співробітників СБУ в Горлівці (звідки своїх бранців успішно переправили до заблокованого тільки на словах Слов`янська) або захопити військових спостерігачів ОБСЄ». Він робить висновок: «На жаль,створюється відчуття,що антитерористична операція в Україні проводиться виключно на словах». А відтак аналітик наголошує,що «Росія тим часом не тільки зосередила військові з`єднання на українських кордонах,але і вустами своїх керівників роздає вказівки офіційному Києву. Володимир Путін вважає,що використання армії проти народу на сході України – злочин. Чесно кажучи,моторошно чути подібні заяви від людини,яка влаштувала криваву вакханалію в Чечні і на Північному Кавказі,де раз у раз проводяться локальні контртерористичні операції». За версією Магди,переломити ситуацію в Україні можуть тільки президентські вибори,призначені на 25 травня. «Соціологи не виключають,що Петро Порошенко,який лідирує в президентському рейтингу,зможе перемогти вже в першому турі. Активно підтримати його закликав співгромадян Юрій Луценко,який претендує на роль морального авторитету української політичної тусовки. Серйозно відстаюча за популярністю Юлія Тимошенко навряд чи має намір миритися з можливим ураженням,і пустила в хід останній аргумент – персональні звинувачення на адресу Порошенка в контактах з Дмитром Фірташем і залежності від Росії. Шкода,що Юлія Володимирівна забула,що з Петром Олексійовичем вона вийшла з одного політичного сегменту,і подібні випади можуть зіграти проти неї»,– підкреслює експерт.

«Не виключається й крах головного модерного кремлівського проекту»

Український дипломат і політолог Богдан Яременко у розвідці «Геополітична пастка для Росії» (ТСН) наголошує,що,«незважаючи на останні бравурні реляції російських офіційних чинників щодо «міцності зовнішньополітичної позиції Росії»,аналіз наявних тенденцій дозволяє прогнозувати,що саме 2014 рік,вочевидь,стане тим рубежем,який визначатиме ймовірний початок поступових негативних змін у геополітичній ситуації навколо неї». На думку експерта,серед таких тенденцій можна наразі виокремити такі: суттєве погіршення стосунків зі США,країнами ЄС,Японією,Канадою; виключення Росії з «Великої вісімки»,поглиблення ізоляції в ООН та інших міжнародних структурах; згортання зв`язків з НАТО,посилення позицій Альянсу у Східній Європі: відсутність одностайної підтримки анексії Криму серед країн СНД. Він також звертає увагу на формуванні довкола Росії поясу відверто недружніх для неї держав (Україна,Молдова,Грузія),на територіях яких Кремлем було інспіровано утворення сепаратистських анклавів (тобто виникнення того самого «санітарного кордону»,проти якого постійно боролися СРСР та РФ); збільшення значення китайського фактору для РФ в усіх аспектах; виникнення напруги у відносинах з Туреччиною,внаслідок змін у балансі сил в Чорноморському регіоні та відновлення клімату недовіри у стосунках зі Швецією. При цьому,вважає Яременко,«найбільш небезпечним для Російської Федерації є те,що своїми недолугими діями її керівництво,втілюючи так звану «Доктрину Путіна»,фактично зруйнувало те,комфортне безпекове середовище,яке іще досить недавно сприймалося нею як щось звичайне і вічне. Усе це виглядає як відверта авантюра на тлі того,що у 2012-2013 роках Росія постійно позиціонувала себе у якості твердого прибічника післявоєнної міжнародно-правової системи». Експерт робить висновок: «Вочевидь,кремлівська верхівка,перебуваючи у полоні власних ідеологічних догм,і відверто насолоджуючись окремими успіхами у міжнародних справах (Сирія,Іран,Сноуден,перемога над Брюсселем в грудневій «битві за Україну»),вирішила,як свого часу Германська імперія напередодні І Світової війни,що «один удар броньованого кулака» вирішить усі внутрішні та зовнішні проблеми. Чим це закінчилося для цієї імперії,яку до речі називали ліберальною,добре відомо з історії».

Відтак він констатує,що «сьогодні Росія опинилася у мабуть найбільш складному геополітичному становищі за увесь час свого існування з часів Кримської війни 1853-1856 років. Не виключається й крах головного модерного кремлівського проекту – Росія,як новостворений «полюс світу»,держава-цивілізація зі своїми «унікальними,консервативними цінностями»,та її можлива подальша дезінтеграція». Загалом же,на його думку,«темп нагромадження негативних чинників наразі прогнозувати досить важко,однак навряд чи можна ставити під сумнів наявність сталих тенденцій,які свідчать про суттєве погіршення міжнародного становища Російської Федерації,остаточного знищення буферу безпеки навколо її кордонів (зокрема можна згадати,що за радянських часів кордони СРСР надійно прикривали держави-члени Варшавського договору). Вочевидь,вже у наступні роки російська влада буде змушена у терміновому порядку здійснювати заходи з метою виправлення ситуації. Чи вдасться їй вирішити це надскладне завдання – покаже майбутнє».

Як підкреслює Яременко,«для України це означатиме подальше посилення непередбачуваності і агресивності з боку путінського режиму. Слід очікувати й на добре організовані і сплановані провокації Кремля по дестабілізації ситуації у нашій державі,збільшення кількості і формату спроб,спрямованих на уповільнення курсу на європейську інтеграцію».

«…і примушує шукати рятівний вихід»

Політолог Віктор Мороз переконаний: «Не організовуючи ефективну протидію терористам,чинна влада підводить до необхідності перенесення президентських виборів. А країну – до краху» (тут і далі посилаємося на «Українську правду»). На його думку,«безвольну й бездарну позицію київської влади щодо організації протидії невеликій купці агресивних люмпенів нічим іншим,як власним егоїстичним інтересом,пояснити не можна». Експерт констатує: «Країна,котра пережила неймовірний революційний підйом,десятки тисяч патріотів якої готові були беззбройними йти на захист своєї свободи й гідності,ця країна через два місяці безвольно опустила руки й дозволяє глумитися над собою купці напівп`яних одурених людей. Нехай і керованих якимись фантастичними спецслужбами». Він висловлює сумнів,начебто в Україні для організації протидії агресії й тероризму нема ні переконливих аргументів,ані розумних і досвідчених спеціалістів,ані відповідного технічного забезпечення. Відтак експерт радить владцям: «У вас немає досвідченого міністра внутрішніх справ – знайдіть і поставте досвідченого,який не листи у Фейсбук строчитиме,а займеться ділом! У країні десяток таких профі. У вас немає надійної міліції – звільніть нинішню й замініть вірною та достойною. Для цього знадобиться не більше тижня. Дві третини населення навіть у найзбуреніших містах не підтримують агресорів і,судячи по стихійним виступам,ладні допомагати центральній і місцевій владі в наведенні порядку. У вас немає керівників спецслужб,які донині спеціалізувалися лише на кришуванні бізнесу або його «доїнні» – пошукайте їх не за принципом особистої вірності чи партійної належності,а за професіональними якостями».

Експерт посилання на труднощі,безпорадність і недосвідченість називає блефом,яким прикривається корпоративний інтерес,відсутністю «волі й бажання виконувати свій службовий обов`язок». Він зауважує: «Реальна перспектива втратити владу після президентських виборів,котрі неухильно наближаються,паралізує ваш мозок і примушує шукати рятівний вихід. І ви готові здати якщо не всю,то принаймні частину країни,допустити криваве протистояння між її громадянами,аби лише зірвати президентські вибори й не допустити до влади свого конкурента». Аналітик також радить українським владцям менше писати листів Путіну і звернень до вищого керівництва Росії із проханням розглянути зойки й страждання. Натомість він рекомендує зайнятися серйозною підготовкою до відсічі зовнішньому агрессору. «І не треба все валити на Росію. Забудьте нині про неї. Там своїх проблем удосталь,– наголошує Мороз. – Повірте,значно краще жити при важкому народженні нації,ніж при легкому й бездумному її згасанні».

Однак це народження української багатоетнічної,поліконфесійної політичної нації відбувається та відбуватиметься за не просто суворих реалій. Фактично проти України ведеться масштабна війна,до багатьох «заготовок» якої наша країна виявилася не готовою. До того ж ускладнюється ситуація й внутрішніми інформаційними «війнами» між кандидатами на пост Президента.

Про ці та інші виклики,в міру своїх можливостей,намагалися повідомити (іноді – й попередити) ЗМІ: «ГРУ розпочинає в Україні свою «Увертюру»?» («День»),«У зіткненнях в Одесі 2 травня брали участь громадяни РФ,– МЗС України» («РБК Україна»),«Порошенко вважає,що одеська трагедія є частиною плану РФ із розколу України» (УНІАН),«СБУ: Події в Одесі координувалися з РФ і фінансувалися Клименком та Арбузовим» («День»),«І Крим,і Донецьку та Луганську області вже віддали?» («ЛБ»),«Західні ЗМІ: У Путіна немає причин боятися і змінювати плани щодо України» («Дзеркало тижня»),«Депутатів Верховної Ради активно запрошують у «групу Кремля»,– джерело» («Экономические известия»),«Міліція на Сході саботує накази Києва» (5.ua),«Коломойський просить не шукати зрадників у владі» («УП»),«Україна стане для Путіна тим,чим став Афганістан для СРСР,– Адам Міхнік» (ipress.ua),«У Держдумі вже закликають вводити війська в Україну – «зупиняти бандерівців-фашистів» («УП»),«Те,що відбулося в Одесі – частина плану Росії щодо знищення України,– Яценюк» (24tv.ua)…

Звичайно,навряд чи менше суворих викликів «подарує» перший цілком травневий тиждень. Правда,частина протистоянь матиме й віртуальну сутність: розпочнуться теледебати між кандидатами на пост Президента України. Нагадаємо,що,згідно з жеребкуванням,9 травня у своїх чеснотах переконуватимуть глядачів Гриценко – Богомолець – Клименко,10 травня – Порошенко – Шкіряк – Цушко,11 травня – Тягнибок – Саранов – Гриненко,16 травня – Бойко – Симоненко,17 травня – Ярош – Рабинович – Куйбіда,18 травня – Маломуж – Кузьмін – Ляшко,23 травня – Тимошенко – Тігіпко – Коновалюк. Хоча ще остаточно не відомо,чи вдасться Україні провести 25 травня дострокові президентські вибори. Адже зрозуміло,що вже на 9 травня готуються такі масштабні провокації,які можуть остаточно «зірвати» ситуацію.

Як зауважила заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони Вікторія Сюмар,«травень буде одним з найскладніших місяців в історії країни,це очевидно». Вже доставлені в ряд населених пунктів російські георгіївські стрічки,російські триколори та червоні знамена – тільки невеличка ілюстрація до запрограмованих російськими спецслужбами україно-українських протистоянь.

До того ж не варто відкидати вірогідність проголошення 11 травня так званої Новоросії. На цьому наголошує директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communication Тарас Березовець. Він підкреслює: «Задум Путіна – захопивши всі органи влади в Луганській і Донецькій областях,перейти до Харкова і 11 травня організувати незаконний референдум,самопроголосити незалежну республіку Новоросія в складі цих трьох областей» (24tv.ua). Наступний етап,за словами експерта,спробують оголосити визвольним походом,і так звана армія Новоросії здійснюватиме спроби здійснити військове захоплення Дніпропетровської,Запорізької областей.

Для усвідомлення загроз не варто забувати і про те,що самопроголошений губернатор Луганщини Болотов не тільки оголосив мобілізацію,а й запевнив,що їхньою метою є Київ. Тож цілком вірогідно,що Путін спробує перейти до завершальної фази своєї антиукраїнської кампанії – безпосереднього військового вторгнення на нашу територію.

Так чи інакше,Кремль максимально розхитуватиме ситуацію в Україні. Та,зважаючи на активізацію вітчизняних силових структур та рішучість офіційного Києва,настрої переважної більшості громадян України,можна не сумніватися,що путінська Москва загнала саму себе у глухий кут. Тож за таких реалій українцям не зайве пригадати афоризм Івана Франка: «Лиш боротись – значить жить». Адже ціна свободи та української державності ніколи не буде зависокою у порівнянні з поверненням у колоніальне російське рабство. Будьмо!