Для тих,хто сумнівався,моментом прозріння мали б стати одеська трагедія,у якій є виразний волинський слід. Адже там,в Одеській області,Головне управління МВС очолював колишній заступник начальника УМВС у Волинській області полковник Петро Луцюк. Причому цей офіцер отримав призначення на генеральську посаду не в часи януковичівського «торжества демократії»,коли суспільство «разводили,как котят»,а вже в період,коли біля владного керма опинилися начебто інакші люди. Правда,тут постають й інші питання. Зокрема – хто й за які заслуги привів до Арсена Авакова волинського полковника-бізнесмена,якого своєрідно «поважають»,як у Луцьку,так і на Рівненщині. Чому після призначення без двох хвилин генерал Луцюк упродовж двох місяців керування УМВС в Одеській області не звільнив з керівних посад тих свої заступників,які це не просто заслужили за свою діяльність.

Також наразі не відомо,хто з одеських міліцейських чинів претендує на путінські нагороди і чиє в цьому списку прізвище їхнього недавнього очільника. Натомість в.о. Генпрокурора України Олег Махніцький уже встиг,коментуючи роль міліції у подіях в Одесі 2 травня,зізнатися перед телекамерами 5-го каналу: «Ми можемо говорити не лише про бездіяльність,а про співучасть». А відтак нагадав: бандити і міліція тоді носили червоні пов`язки,що свідчить про попередній умисел,крім того,під час штурму відділку,де знаходилися затримані сепаратисти,міліціонери відкрито покидали щити. «В даному випадку є всі обставини кримінального правопорушення»,– підкреслив він. Яка ж роль керівника міліціонерів-зрадників,очільник ГПУ наразі не наголосив. Натомість міністр внутрішніх справ уже встиг звільнити Петра Луцюка з посади начальника Головного управління МВС в Одеській області. Правда,той,хто виконував обов’язки начальника обласної міліції вже після відставки волинянина,встиг не тільки звільнити затриманих убивць –терористів,але й начебто накивати п’ятами з України до РФ.

Так чи інакше,з порядку денного питання,ким же насправді є Петро Луцюк,у якій мірі його діяльність віддзеркалює «одеський подвиг»,ще не зняте. Аби спробувати наблизитися до усвідомлення того,хто є хто,пригадаймо віхи життєпису цього вже майже літнього чоловіка.Петро Луцюк народився 3 жовтня 1956 року в селищі Млинові,що на Рівненщині. 1981 року закінчив Мирогощанський радгосп-технікум за спеціальністю «Механізація сільського господарства»,а в 1985-го – Харківський юридичний інститут ім. Дзержинського за спеціальністю «Правознавство». Впродовж 1976-2001 років проходив службу в ДАІ УМВСУ в Рівненській області на різних посадах. Щоправда,з приходом на посаду начальника УМВСУ у Рівненській області Анатолія Француза Петра Луцюка було усунуто,і протягом 2001-2003 років він працював начальником спецміліції в Івано-Франківській області. Потім – майже передпенсійне призначення на посаду начальника Рівненського відділення інституту заочного та дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ України. Однак у міліцейських колах достаньо тих,хто все ж вважає Луцюка «французьким кадром»,«продуктом кадрової політики Анаторія Йосиповича». Тож у цьому контексті,очевидно,невипадкове його пізніше повернення (і навіть тоді,коли Герой України вже втік з Луцька),в «злачні» органи ДАІ,а відтак – у керівні міліцейські крісла на Волині.

Звісно ж,на хвилі буремних подій 2014-го в Луцюка були інші покровителі. У тому числі – партійні. Хай навіть і дехто з них зараз услід за Прем`єр-міністром України Арсенієм Яценюком не втомлюється називати дії одеської міліції на чолі з Петром Луцюком злочинними,згадуючи про загибель півсотні людей. При цьому зазвичай забувають принципи,за яким обіцяв діяти у «Південній Пальмірі»: «Завжди старатися робити людям добро!» та «Нам потрібно порозумітися!». Адже про те персональне добро та порозуміння засвідчувала й сумлінна причетність до низки бізнесових структур. Зокрема – до фірми УНІДОР,придбаної,коли перебував на міліцейській посаді,разом із друзями у волинського авантюриста – майстра «викачування» бюджетних грошей начебто на ремонт доріг). Як і наслідки діяльності у виглядів маєтків – у Млинові,що на Рівненщині,в селах Драгобрат,Шаян і Голубине на Закарпатті… Напевне,найбільшим «призом» мала стати «жемчужина у моря»,яку вже знав Луцюк,адже очолював штаб транспортної міліції на залізниці в Одесі,в місті,до якої так пильно приглядається і сам кремлівський «собиратель». Правда,наш земляк мав мав би зробити все,аби не допустити втіленню маніакальних планів українофоба №1. Однак…

«Коли побачив начальника УМВС в Одеській області Петра Луцюка по телевізору,то пригадав,що ця людина двічі засвічувалась у Волинській області. Він у 2007-2008 роках та 2010-2011 роках займав посаду заст. начальника УМВС у Волинській області,- розповів у Фейсбуці волинський журналіст і юрист Василь Нагорний. – Можете запитати в наших міліціонерів – і ті підтвердять,що всі двічі видихнули,коли його переводили в інші області». А після цього він процитував констатацію «знайомого правоохоронця»: «Навіть,якщо Аваков не просив за цю посаду «бабульки»,то він все одно чемодан завіз,або міністру,або тому,хто пролобіював це питання,бо інакше він не може. В цієї людини все побудовано на «зелених купюрах»,хоча професіоналізму там нуль. Те,що він був в курсі розвитку подій в Одесі задовго до 2 травня,то є факт».

Фактом,звичайно ж,є і те,що Петро Сергійович,хоч і засидівся в полковниках,- «міцний горішок». Навіть бувалий у бувальцях генерал В’ячеслав Ходирєв ледь зумів позбутися Луцюка,який перебував на посаді першого заступника начальника УМВС у Волинській області. Мусив скористатися так званою адміністративною реформою в органах внутрішніх справ!

Про специфічну діяльність згадуваної особи ще до «одеського періоду» в листі-звереннні до тодішнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка розповідали начебто її пілеглі з Волинського училища професійної підготовки працівників міліції: «Ми вимушені звернутися до Вас,так як дії нашого керівника,полковника Луцюка Петра Сергійовича,перейшли вже всі можливі границі розумного. Вже майже рік працює у Волинському УПППМ керівником Луцюк П.С.,переведений з посади першого заступника УМВС Волинської області. Відразу виникає питання: «До яких пір будуть переводити в такому віці,як Луцюк П.С. (1956р.),ще й з інших областей?». Цей керівник вже у багатьох областях України показав своє «я»,не важко подивитись його особову справу: начальником ДАІ Рівненської області,начальником ДАІ Одеської області,начальником ДАІ Закарпатської області. Де заробив чималі статки: в Одеській області квартира за 250тис.доларів,у Закарпатській області три будинки зроблені під бази відпочинку,в рідному Млинові чималий будинок,у Волинській області законно отримав знову квартиру від УМВС для сина…».

Зауважмо,що не пройшло й десяти днів,відколи Петро Луцюк отримав призначення від Арсена Авакова,як ті,хто,напевне,непогано знав про діяльність вихідця з історичної Волині,забили на сполох. Зокрема в коментарі до публікації «В Одессе новый начальник милиции Петр Луцюк»,що на сайті ord-ua.org,значилося (11.03.2014; 19:27 – цитуємо без змін): «ВОР и взяточник: ОДСЕИТЫ КАК ВЫ ТАКОЕ НАЗНАЧЕНИЕ ДОПУСКАЕТЕ…аВАКОВ КОГО ВЫ НАЗНАЧАЕТЕ?????? ВОТ О ЧЕМ ПРЕСА ПИСАЛА О КОРУПЦИОНЕРЕ ЛУЦЮКЕ В 2010 ГОДУ- СЛОВА П.Люцюка: Я ЛЮДИНА МІНІСТРА І МЕНІ ВСЕ ДОЗВОЛЕНО «Хочу запевнити,що працюватиму так,аби мої вчинки були зрозумілими як для колективу,котрий очолюю,так і для керівництва,але в першу чергу для населення регіону. Я маю чималий досвід роботи в Державтоінспекції і відповідну освіту. Тож намагатимуся працювати так,щоб,коли доведеться йти з цієї посади,мені не було соромно подивитися людям в очі,у першу чергу тому колективу,який я очолюю».(П.Луцюк) На благодатну Закарпатську землю в 2008 році призначено на посаду головного даішника –Луцюка Петра Сергійовича,в якого головне завдання зібрати за посади чим побільше грошей . За неповний календарний рік керівництва весь особовий склад ВДАІ Закарпатської області 2 рази був виведений за штатний розпис. На даний момент лише 40 % особового складу поновлені на посади,від інших чекають грошей. Кожного разу з кожного працівника для поновлення на посаді вимагають певну суму грошей: 1. інспекторів ДПС – 600 – 700 у.о. 2. офіцерський склад – 1000 – 30000 у.о. в залежності до займаної посади. Штатним розписом ВДАІ в Закарпатській області передбачено 402 посади,а отримують заробітну плату на 19 чоловік більше. Найулюбленіше хобі нашого дорогого обласного керівника – будівництво для себе шикарних котеджів і будинків за кошти отримані за продані посади)».

Звісно,подібні звинувачення можуть мотивуватися і заздрістю,особистою образою,й намаганням не стільки «вивести когось на чисту воду»,як звести рахунки. Однак такі повідомлення,навіть якщо не брати до уваги народної істини «диму без вогню не буває»,мали б стати щонайменше інформацією для роздумів. Можливо,тоді не відбулося б ні призначення Луцюка шефом міліціянтів Одещини,ні ганебних вчинків емвеесників на чолі з надто часто нині згадуваним Петром Сергійовичем.

Але сталося інакше – і про волинський слід у трагічних подіях в Одесі заговорила Україна. Чинний очільник української міліції Арсен Аваков констатував: «Міліція в Одесі діяла жахливо,можливо злочинно… Ніякого сором`язливого прикриття «честі мундира» не буде. Як не буде і огульного паплюження». Виходячи з останнього твердження,Луцюку,певне,не варто пригадувати про попредеження героя фільму «Место встречи изменить нельзя»,озвучене незабутнім Володимиром Висоцьким: «Ваше место возле…». Зважаючи на українські парадокси,виходець з історичної Волині має не такі й примарні шансти повторити свій «одеський подвиг» в інших містах на вже звичному посадовому місці.

Причини майже типової сучаної вітчизняної «луцюківщини» спробував пояснити Юрій Луценко,який свого часу двічі очолював МВС.

«Події в Одесі – це,перш за все,результат партійних квот,– заявив екс-міністр внутрішніх справ. – Я відразу говорив ,що призначати екс-даішника Закарпаття Луцюка начальником Одеського УМВС – абсолютна дурість. Але депутат від «Батьківщини» Дубовой вирішив ,що Одеса – його квота за вірність,- зазначив він (цитуємо висловлювання за статтею Сергія Коляди «Одеса розплачується за кадрову політику «Батьківщини» у виданні «Обозреватель»). – В результаті міліція злочинно не діяла,споглядаючи накопичення приїжджих «колорадо» в центрі Одеси. Жодного нового зама пан Луцюк так і не призначив . Начальником міськуправління стала людина місцевого кримінального авторитета,за сумісництвом – депутата ПР. Троє з чотирьох начальників міських райвідділів поїхали у відпустку за кордон. ніяких планів сил і засобів на заплановані масові мітинги розроблено не було. Негласно всім у ручному режимі керував заступник з громадської безпеки Фучетжі . Під його керівництвом міліція фактично стала на захист терористів,які камінням,а потім і автоматами вбивали проукраїнських демонстрантів. Явна демонстрація вседозволеності екстремістів – «коло радів» ,які вбивали одного за іншим проукраїнських активістів,стала основною причиною вибуху насильства ультрас. Десятки смертей людей – на совісті одеського міліцейського начальства».

Та чи варто говорити не тільки про совість міліцейського начальства,але й про наявність її,як і справжнього вболівання за долю України та багатостраждального народу,у політично-бізнесових покровителів луцюків та іже з ними? Хоча,звичайно,маємо й інакші приклади. Та вони радше винятки.

Так чи інакше,але,попри песимізм,мусимо мати й надію,що принаймні після призначення головою Одеської ОДА народного обранця лучан Ігоря Палиці тепер «волинський слід» на Одещині асоціюватиметься і з відстованням інтересів Української держави.