До багатьох проблем українських лісів кілька років тому додалася ще одна біда, масштаби якої вражають: через враження соснових насаджень жуком-короїдом знищено майже 350 тисяч гектарів лісу, а це – площа, що дорівнює чотирьом Києвам!

На Волині площа лісових масивів, уражених шкідником, – понад 7 тисяч гектарів. Науковці б’ють на сполох, адже якщо не вирубувати хворі дерева, то площа хворих лісів збільшиться у геометричній прогресії. Про цю екологічну проблему, яка може мати незворотні економічні наслідки, вже вкотре йшла мова на виїзному семінарі-нараді, що відбулася 30 серпня.

Волинські лісівники разом із науковцями провели по вражених лісових площах представників влади, депутатів обласної ради. Маршрут по «стежках верхівкового короїда» в області, яка славиться екологічними стежками та рекреаційними пунктами, мав на меті одне – показати представникам влади та народним обранцям небезпеку, що загрожує лісам («Волинська правда» писала про цей семінар 31 серпня ц. р.).

ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Ми йдемо до екологічного лиха», – волинські ліси агресивно знищують комахи-шкідники (ФОТО)

Уже після семінару ми попросили начальника Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Олександра КВАТИРКА розповісти про цю проблему детальніше.

«Деякі діячі, депутати вже повернули шапку в інший бік»

– Пане Олександре, верхівковий короїд розгулявся не лише у волинських лісах, а й у всіх регіонах України. Але забили тривогу тільки два роки тому. Чому?

– Верхівковий короїд – проблема не лише українська. І в інших країнах цей шкідник нищить ліс, але… Наприклад, візьмемо Білорусь. Там борються всією державою й це питання перебуває на контролі влади постійно. Один раз у тиждень про ситуацію доповідають навіть президенту. В Україні першими забили на сполох житомиряни. Це було наприкінці 2014 – на початку 2015 років. У них в Малинському лісництві були зафіксовані великі площі масового всихання лісів. Потім це почалося на Рівненщині, а вже тоді у нас. На Волині трохи менші масштаби цієї біди, ніж у сусідів. Коли проводився всеукраїнський семінар у Рівному, у ньому брали участь і поляки, і білоруси. І там ми почули від них про те, що усі можливі ресурси країн-сусідів спрямовані на ліквідацію наслідків всихання лісів, вражених короїдом. На законодавчому рівні країни-сусіди зробили все необхідне. Так, там теж був супротив екологів, але усі потрібні доповнення до законів попідписували, зміни у Санітарні правила внесли. Підійшли і Польща, і Білорусь до всього об’єктивно – і вся держава
працює над ліквідацією лиха. Ми ж у себе в Україні розказуємо, переконуємо і… втрачаємо час. На лютневій сесії обласної ради я говорив про те, що це велика проблема, і що відповіли? Звільнити керівництво лісового управління, бо вони нещадно вирубують наші ліси. Сьогодні деякі діячі, депутати вже повернули шапку в інший бік і говорять, що це вони звертали увагу на
проблему, а волинські лісівники таке допустили своєю бездіяльністю. І поки отак говоритимемо, не буде чого інспекціям інспектувати… Будемо мати суцільні мертві деревостани. Я вже не кажу про економіку і про те, скільки буде ненадходжень до бюджету.

Всихання соснових насаджень – це, в першу чергу, екологічна біда. Але ми не можемо заперечувати, що для наших бюджетів це теж будуть серйозні втрати. Якщо вчасно ліквідовувати вражені дерева, не допускати рознесення цієї зарази на здорові дерева, то із одного гектара стиглого лісу майже 40 тисяч гривень надійде до бюджету, плюс державні підприємства сплатять податки на всіх рівнях. А якщо не зробити своєчасно санітарних заходів, то матимемо удесятеро менше. За дрова заплатимо у казну біля 4 тисяч гривень.

– І до 2014 року короїд у лісах був, але чому саме зараз ситуація стала просто критичною?

– Звичайно, всихання були, але не в таких обсягах. Проводилися санітарні рубки, тому проблема була локальною. Сьогодні ліс, у зв’язку зі міною кліматичних умов, дуже ослаблений. Так, як до ослабленої людини чіпляються всі хвороби, так і до лісу. Дерево «з міцним імунітетом» може себе захистити.

Але змінився суттєво температурний режим. Буває, що вже в лютому тепло й починається сокорух. І жук уже тоді починає заселяти дерево. Колись зими були суворіші й шкідники вимерзали. На семінарі ми подавали температурний аналіз за роками і рівнем ґрунтових вод. І найстрашніша ситуація була в 2015-2016 роках. На графіках усе добре видно. Ситуація ускладнювалася з року в рік. Ліс ослаблювався після кожного посушливого літа ще більше. Пам’ятаєте, навіть у криницях вода зникала, і це на Поліссі. А думаєте, проведена півстоліття тому меліорація не дала про себе знати? Всі лісові насадження якраз такого віку. Все, до ми прийшли зараз – цілий комплекс причин. Короїд був завжди. Раніше лісівники боролися із кореневою губкою у післявоєнних лісах. Тобто дерева віком 40-50 років починали всихати. Але від початку і до повного всихання дерева минало кілька місяців. А сьогодні короїд знищує дерево за три-чотири тижні. Ми показували усе це на останньому семінарі депутатам, владі, громадськості. Дерева, які досліджувались зараз, 30 серпня, під час попереднього семінару ще стояли ледь побурілі, а тепер вони повністю чорні, кора повідпадала. Три таких ділянки показували.

– Депутати побачили на власні очі й зрозуміли всю критичність ситуації?

– Усі все побачили. Але після того хтось із учасників семінару включився у формування резулятивної частини семінару, хтось спробував заробити собі бали… Мовляв, тож ми казали, а лісівники не діяли. Що б останнім часом не робили лісівники, як відкрито не показували б – все перекручується, інформація спотворюється заради політичних дивідендів. Не розумію взагалі, про які дивіденди можна думати, коли на Волині така біда, фактично біологічна масова
пожежа?!

– Статистика справді вражає. У 2016 році вражених короїдом лісів було 1300 гектарів, то за вісім місяців цього року – понад 7 тисяч…

– Коли я говорив про проблему всихання із трибуни обласної ради, що у нас біда в області, що у відповідь почув? Ніяких рубок. І в період тиші ми всі санітарні рубки зупинили. Зараз нікого не слухаємо, усі сили кинули на ліквідацію короїда. За 20 років в області під час пожеж згоріло лісу десь 2,5 тисячі гектарів. А за рік короїдом знищено 7 тисяч га. То про ще можна говорити? Треба кардинально діяти, а не слухати.

– А що каже наука?

– Науковець Василь Бородавка, закріплений за нашою областю, два роки займається цією проблемою. Обстежено ліси вже 17 лісгоспів. Основне завдання лісника сьогодні – вчасно виявити вражену площу, оформити сигнальний листок, зробити відведення, терміново отримати дозвіл і видалити хворий деревостан. Таке завдання поставлено сьогодні всій лісовій охороні. Найгірше у цій ситуації те, що коли ми цього не робимо, то матимемо на 1 гектарі 10 тисяч гривень збитків. Щоб орієнтувалися, наведу таку цифру: якщо всіма рубками (головного користування і рубками догляду) ми брали щороку 5 тисяч гектарів лісу, то сьогодні лісу, пошкодженого короїдом маємо 7 тисяч гектарів.

– На рівні держави знають про цю проблему?

– Два роки, як знають. І таке відчуття, що це кимось свідомо гальмується. Білоруси на державному рівні закупили 300 лісозаготівельних машин, які самі заготовляють ліс, 250 хорвардерів, 500 автомобілів вантажних і всю цю техніку використовують для боротьби з короїдом. Тобто є проблема – держава її вирішує. Чомусь, як згоріло 8 тисяч гектарів лісу в Херсоні – це було екологічне лихо і вся держава допомагала. А сьогодні в Україні 330 тисяч гектарів всихаючих насаджень – і нічого. Ніхто нічого не хоче робити. Законопроекти лежать у Верховній Раді й далі справа не рухається.

– Екологи вже розуміють складність ситуації?

– Вони ніби підтримують зміни до законодавства, бо бачать реальну ситуацію. Принаймні, на рівні області таке розуміння є. У нас, наприклад, є заповідники, де суцільні рубки взагалі заборонені. 17 відсотків лісів області – це заповідні території, не рахуючи Цуманської Пущі, яка має стати національним парком. Але короїд не питає, яке дерево їсти. Сьогодні у багатьох заказниках страшний санітарний стан. На семінарі ми показували одну з таких ділянок, розміщену в заказнику місцевого значення. По периметру її обвели білою фарбою і від моменту попереднього семінару вражена площа збільшилася втричі. Це за три місяці.

– Здолати короїда можна тільки рубками? Хімічними способами не користуються?

– Хімією знищимо все. Досвід Польщі й Білорусі показує – тільки вчасно видалити й спалити хворі дерева. Хвою спалити, а все решта йде на щепу, на дрова. Область буде забезпечена дровами принаймні.

«Сьогодні лісівники напевне як ніхто відкриті для громадськості»

– Є побоювання, що під приводом боротьби з короїдом буде вирубуватися і здоровий ліс. І що лобіюють зміни в законодавстві, щоб спростити процедуру отримання дозволів, ті, хто втратив великі прибутки від лісу…

– Для таких регіонів, як Волинь, Рівне, Житомир, Київщина та інших лісових областей, повністю вистачає стиглого лісу, тобто рубок головного користування. Простіше кажучи, нам вистачає стиглого яблука, тож ці гнилі, які отримуємо в результаті санітарних рубок, за великим рахунком нам зовсім не потрібні. Але ми мусимо їх обережно вирізати, бо вони небезпечні. Усі санітарні рубки чи рубки догляду є збитковими. І вони завжди фінансувалися з Держбюджету. Та вже два роки немає фінансування на них взагалі. У нас це ще півбіди, ми якось викрутимося. А взяти Схід, де немає таких лісів і де ні копійки фінансування держава не дає? Сьогодні область має подумати, де взяти посадковий матеріал, щоб на місці хворого лісу посадити новий. Де взяти людей, щоб посадити культури, доглянути, звідки фінансувати все це, якщо маємо з хворого гектара мінус 10 тисяч гривень? Якщо 7 тисяч гектарів враженого лісу маємо, то потреба у фінансуванні додатковому складе щонайменше 70 мільйонів гривень. Ось над чим мала б подумати влада, а не над тим, правильно лісник рубає вражену короїдом сосну чи ні.

– На Волині були конфлікти лісівників із місцевими громадами, коли люди жалілися, що лісники не погоджують із сільрадами ділянок для рубок. Зараз немає подібних ситуацій?

– Сьогодні лісівники, напевне, як ніхто, відкриті для громадськості. Сьогодні плани всіх рубок, які плануються на рік по підприємствах, вивішені на нашому сайті. Плани санітарно-оздоровчих заходів і рубок головного користування підписуються у сільських радах. Будь-яка людина може побачити, що і де рубається, і навіть де планується рубати. Їдьте, дивіться, навіть з лісником на відводи ідіть. Тільки ніхто не хоче цього робити. Всі хочуть поговорити.

– Однією з причин всихання лісів і розповсюдження короїда є суттєве зниження рівня ґрунтових вод. Нелегальний видобуток бурштину якимось чином впливає на рівень ґрунтових вод?

– На Волині було три випадки масових пошкоджень земель лісового фонду через видобуток бурштину у 2016 році. І до цього часу площа пошкоджених земель не збільшується. Цілодобово стоїть охорона, лісівники це все фінансують. І хто б що не говорив, якби не позиція голови облдержадміністрації Володимира Гунчика і залучення силовиків з інших областей – у нас би сьогодні ситуація була б гіршою, ніж на Рівненщині і Житомирщині. Коли копачі з сусідніх областей масово поїхали на Волинь, ні лісівники, ні місцеві правоохоронці самі з цим би не впоралися. Було залучено правоохоронців з 8 областей, Національну гвардію – і втримали ситуацію. Немає сьогодні на Волині масового нелегального видобутку бурштину. Принаймні, у лісах держфонду, за які ми відповідаємо. Хоча це не означає, що нема бажаючих це робити, і що нелегальні копачі не попадаються лісовій охороні та правоохоронцям.

– Це ж які гроші треба, щоб тримати таку охорону стільки часу?!

– Немалі. І знову ж – держава питання з бурштином кардинально не вирішує. Що мали б наповнювати бюджет, маємо природні багатства під землею, маємо багатства на землі, а правильно розпорядитися цим усім щось нам заважає. Треба менше політики, а більше роботи. Врешті треба звільнити ліс від політики!

– На місці хворих деревостанів треба висадити новий, менш вразливий до хвороб ліс. Є такий у нас? І структуру лісових насаджень, напевне, потрібно змінювати, якщо так змінилися кліматичні умови за останні роки?

– Потрібно садити більше листяних порід, вводити нові породи. Зараз цим і займаються науковці. Всі ці вражені площі – це післявоєнні насадження, коли висаджувалася лише сосна. Клімат змінився, а у нас ГОСТи 1967, 1983 років. У Німеччині лісове господарство ведеться з урахуванням традицій, різних типів природних умов. У кожному регіоні цієї країни лісове господарство ведеться по-своєму. А у нас все під один гребінець, як в Радянському Союзі було. Не можна так. Ліс має бути найбільш прив’язаний до природного середовища. Він сам знає, як йому рости. І стійкішого лісу, ніж той, що сам виріс, немає. Тому ведення лісового господарства має максимально бути наближеним до природного, хто б що не говорив. Краще, ніж природа, ніхто не створить. А вже підтримувати санітарний стан у лісі, правильно господарювати, отримувати з одного гектара висококубатурні, високобонітетні ліси – це завдання наше. Ми ж коли засіваємо поля, хочемо щоб були хороші сорти, гарне насіння, щоб зібрати кращий урожай. Те ж саме і з лісом. До речі, на 2018 рік волинські лісівники запланували максимально наблизити ведення лісового господарства до природного і будемо поступово відмовлятися від суцільних рубок. Це треба впроваджувати на законодавчому рівні.

– Волинські розсадники мають достатньо саджанців? 

– Наразі ми збільшили розсадники на 30 відсотків. Прораховували потребу ще раніше. Посадкового матеріалу вистачить, щоб заліснити необхідні площі.

– Це сосна чи й інші види? Скільки лісу садите щорічно?

– Сосна, вільха, береза, модрина. Стоїть завдання також вводити на узлісся кущі, чагарники, бо спостерігаємо зараз, що найбільше потерпають від короїда площі, де голі деревостани, де немає підліска, підросту. Щороку садимо 5 тисяч гектарів, з них 2,5 тисяч – лісові культури, все решта природне поновлення і сприяння природному поновленню. Ми готові садити більше і готові довести
показник заліснення Волині з 34 до 40 відсотків. Команда лісівників сьогодні сильна, багато молоді приходить, середня заробітна плата така, що хочеться працювати. Але немає вільних земель. В Україні немає процедури передачі земель під заліснення.

– Вже провели чотири семінари, на яких і лісівники, і науковці висвітлили проблему боротьби з короїдом. Тепер чекаєте реальних кроків та допомоги від обласної ради?

– За результатами сесії побачимо, як наші депутати переживають за волинський ліс. Треба, врешті, відкинути політику і реально подивитися на проблему, а не викрикувати з трибуни, не розібравшись у ситуації. До цього часу брали гору політичні амбіції. Треба не ділити, хто лісом буде керувати, чия політична сила, а врешті звільнити ліс від політики. Про ліс все всі знають, але відповідальність
брати на себе ніхто не хоче, крім лісівників.

– А як влада в інших областях до цієї проблеми ставиться? Є розуміння її важливості?

– На рівні областей робиться те, що можливе. Неодноразово робились і письмові подання і звернення у Київ. На жаль, досі на центральному рівні зрушень у цьому питанні не відбулось. Піднято питання щодо об’єднання зусиль, щоб доносити проблему до Прем’єр-міністра, до Президента. А то семінари проводимо, всі подивилися, головами похитали, в пресі написали – і на тому все. Всихання лісів – біда й екологічна проблема всеукраїнського масштабу. Є програми транскордонного співробітництва, звідки можна залучати кошти на боротьбу із всиханням. Україна повинна долучитись до таких програм. Це проблема і України, і Польщі, і Білорусі.

– Як ви ставитеся до того, що Європа вимагає від України поновити експорт лісу-кругляка?

– Як громадянин я за те, щоб на куб деревини було якнайбільше доданої вартості. Українські ліси мають працювати на Україну, прибуток від них має залишатись у вигляді податків у місцевих бюджетах. На сьогодні кроки, які зроблено для заборони експорту, не підкріплені на законодавчому рівні кроками, які забезпечать максимальну дохідність держави від лісопереробки. А це означає, що обмежено можливості державних лісогосподарських підприємств. Щодо приватного сектору, так його представники не будуть такими терплячими в очікуванні виконання обіцянок урядовців. Приватний бізнес шукатиме інші шляхи заробітку. Ось один із прикладів. По сьогодні не знято ввізне мито на деревообробне устаткування. Це означає, що державні лісогосподарські підприємства не зможуть оновити устаткування, а нові деревообробні підприємства просто не побудуються. При теперішньому податковому навантаженні (державні лісогосподарські підприємства 75% прибутку віддають державі) нам на розвиток лишається 2 копійки із 1 заробленої гривні. Які інвестиції?

Лісове господарство – це реальний сектор економіки, це тисячі працівників, мільйони податків до місцевих бюджетів. Волинські лісівники, попри усі труднощі, збільшили за рік переробку деревини на 10% і довели її до показника 30% від обсягів заготівлі.

Повторюсь. Завдання лісівників – створити якнайбільше доданої вартості, бо це нові робочі місця, надходження до бюджету. Ми розуміємо реалії країни, але мають лісова галузь повинна мати пільги, кошти на ліквідацію таких проблем, як всихання соснових насаджень, кошти на лісовідновлення і кошти на розвиток. Як би ефективно не працювало лісогосподарське підприємство, в таких умовах, які створено державою зараз, розвинути лісопереробну галузь фактично не можливо. Не кажучи вже про доведення глибини переробки деревини до європейського рівня.

– Олександре Михайловичу, хоч приводом для нашої зустрічі була тема боротьби із хворобами і всиханням лісів на Волині, не можна оминути факту наближення професійного свята працівників лісової галузі. Дякую Вам за розмову та щиро вітаю із наступаючим професійним святом.

– Дякую й Вам, пані Ніно! Користуючись можливістю, вітаю волинян із Днем працівника лісу, який
традиційно святкується восени.

На початку осені наші ліси особливо багаті дарами і радують око золотом.

Як керівник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства без перебільшення скажу: Шановні земляки! Бережіть золото нашого краю! Шануйте і поважайте лісівників, їх важку і повсякденну працю. Де ще, як не на лісовому кордоні, можна зустріти завзятого працівника, якому давно за 70 і який бадьоро находжує більше 10 км за день лісовими стежками?! Лісівникам бажаю терпіння, відданості справі та поваги. Поваги до своє праці,
до праці земляків та до його величності Лісу.

Розмовляла Ніна РОМАНЮК