28 серпня (15 серпня за старим стилем) Православна і Греко-Католицька Церкви відзначає найбільше із богородичних свят – Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Під час свята Успіння Пресвятої Богородиці Церква згадує земну кончину Божої Матері, попрощатись із Якою прибули до Єрусалиму усі апостоли, крім Фоми, коли у супроводі сяючого світла сам Господь Ісус Христос прийняв пречисту душу Своєї Матері.

Разом із тим згадується і подія, яка трапилась на третій день по Успінні Богородиці і свідком якої став і апостол Фома – коли Господь воскресив Пресвяту Богородицю, яка стала заступницею і молитвеницею за Церкву Христову і загалом за весь рід людський. Таким чином Господь наш Ісус Христос прославив Свою Пречисту Матір.

Як оповідає церковна історія, після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на Небеса та зішестя Святого Духа на апостолів, Пресвята Діва Марія залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. В часі гонінь, які на християн у Єрусалимі розпочав цар Іудеї Ірод ( Агриппа І онук Ірода Великого), Пресвята Богородиця, разом з апостолом Іоанном певний час проживала у малоазійському місті Ефес, але по тому знову повернулася до Єрусалиму.

Тут Пресвята Діва часто молилася, щоби Її Божественний Син чимскоріше взяв Її до Себе у Царство Небесне. І під час однієї з таких молитов, Богородиці явився архангел Гавриїл, який і сповістив, що через три дні її земне життя завершиться.

У той час апостоли проповідували віру Христову у різних краях, але силою Святого Духа усі вони (крім апостола Фоми) були зібрані до Єрусалиму. Сам Господь Ісус Христос у сонмі ангелів з’явився, щоби прийняти душу Своєї Пречистої Матері.

Апостоли поховали Пресвяту Діву у Гефсиманському саду у печері, вхід до якої був завалений каменем. Упродовж трьох днів апостола продовжували молилися біля її гробниці, а згодом до них приєднався і апостол Фома. Він виявив бажання також попрощатися із Пречистою Матір’ю Спасителя, але коли від входу до печери був відвалений камінь, гроб Пресвятої Богородиці виявився
порожнім – Господь воскресив Її та взяв тілом на Небеса.

Того ж дня ввечері, коли апостоли зібралися за трапезою, їм з’явилася Божа Матір у сонмі ангелів, сказавши: «Радуйтеся! Я усі дні перебуватиму із вами». Тому Православна Церква земну кончину Пресвятої Богородиці називає «Успінням», тобто Божа Матір немов би на кілька днів «заснула» після чого Господь воскресив Її і взяв на Небеса. Таким чином, звичайна земна смерть
оминула Пресвяту Діву Марію.

Про це говорить і тропар свята: «У різдві дівство зберегла Ти, в успінні світа не оставила Ти, Богородице. Переставилася ти до життя, бувши Матір'ю Життя. І молитвами Твоїми ізбавляєш від смерти душі наші».

«В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив Той, хто вселився в утробу приснодівственну», – підтверджує цю істину і кондак свята.

Пресвята Богородиця, як вчить Православна Церква, є вищою від усіх ангельских сил «Чеснішою від Херувимів і незрівнянно славнішою від Серафимів», адже через Неї воплотився і став Чоловіком Бог-Син – Христос-Спаситель. Християни здавна молитовно звертались до Пресвятої Діви, благаючи Її молитов перед Престолом Всевишнього.

У Греції свято Успіння Пресвятої Богородиці називають «літньою Пасхою», а одне із поширених серед греків імен «Панайотіс» походить від слова «Панагія» – «Пресвята».

«Літньою Пасхою» є свято Успіння і для православних українців, адже воно є не лише одним із із найулюбленіших в нашому народі. Найбільші святині нашої Церкви – Києво-Печерська і Почаївська Лаври є Свято-Успенськими, багато є в Україні соборних і приходських храмів освячених на честь цього свята. Можна згадати, зокрема, і кафедральний Свято-Успенський собор у місті Володимирі-
Волинському – храм зведений у XII столітті, та Свято-Успенський Святогірський Зимненський монастир, заснований святим рівноапостольним князем Володимиром.