«І в Бориса Клімчука, і в Миколи Романюка було чому повчитися». У цьому переконаний  голова Волинської ОДА Володимир Гунчик. Пропонуємо фрагмент  його інтерв’ю для «Волинської правди», записаному напередодні  26-ї річниці Незалежності.

–  Період Вашого головування – це фактично суцільний екстрим. Ви отримали владу фактично у найважчий період, коли продовжується  боротьба за саме існування нашої держави, коли триває війна. Якщо треба зважуватися на доленосні кроки,  радитеся з колишніми головами ОДА (Володимиром Блаженчуком, Юрієм Ленартовичем,  Володимиром  Бондарем, Григорієм Пустовітом) чи передовсім консультуєтеся з Адміністрацією Президента?

– Консультуюся практично  з усіма, хто свого  часу виконував обов’язки  голови Волинської обласної державної адміністрації.  Для мене не важлива їхня партійна приналежність.  Кожен із них працював у по-своєму складний період, коли тягар відповідальності за долю області треба була в значній мірі брати на свої плечі.  Їхній досвід також цікавий, повчальний.

–  У тому числі – й Героя України  Анатолія Француза, й Олександра Башкаленка (хоча останній фактично й не встиг «погубернаторствувати»)?

– А це теж уроки. Якщо брати до уваги першого у цьому переліку, то  в нього варто було б навчитися, як не робити певні речі.  Коли говоримо про діяльність  Француза, то  я  згадую, як  на власному вперше відчув, що таке неповага, зверхність до людей.

У переважній більшості з колишніх голів Волинської обласної  державної адміністрації є чому повчитися.   Адже більшість із них мали бажання розвивати область.  Це головне, що потрібно брати від попередніх керівників.  Більшість із них  були патріотами Волині. Кожен із них намагався зробити багато позитивного. Інше питання, наскільки  ці намагання мали ефект. Але це вже залежить від того, як  працювала команда, що  була сформована навколо голови облдержадміністрації.

– Серед тих тих колишніх голів Волинської  ОДА, чий досвід для Вас повчальний, – і світлої пам’яті  Борис  Клімчук і Микола Романюк?

– Безумовно! Це були великі люди. Ми чомусь звикли завжди говорити позитивно тільки тоді, коли люди відходять. На  жаль. І в Бориса Клімчука, і в Миколи Романюка було чому повчитися. Я ніколи не цурався їх, радився з ними. І тоді, коли працював у бізнесі, і тоді,  коли став головою  облдержадміністрації.  Навіть в  останні дні життя Бориса Петровича я підтримував із ним стосунки. Обговорював перші кроки, які повинен  зробити голова ОДА, прийшовши на посаду.

– Загалом, коли буває найважче,  накладаються та множаться різні проблеми, коли ситуація, здається, опиняється в глухому куті, де черпаєте сили, аби не панікувати, не нарікати, не опускати рук, а зрештою – перемагати?

–  Перш за все – потрібно мати витримку. Не треба ніколи гарячкувати  при прийнятті тих чи інших рішень.  Звичайно, найкращими  порадниками щодо робочих питань є люди з моєї команди. Причому я  раджуся з ними, не залежно від того, які посади ці люди займають. Потрібно дослуховуватися, відчувати настрій команди, чим живе, чим дихає вона.

Детальніше – в інтерв’ю Володимир  Гунчик:  «Ми переможемо», що буде опубліковане завтра, 24 серпня.