Для того, щоб волиняни були проінформовані щодо повзучих, які водяться на Волині, прес-служба Волинського ОУЛМГ роз’яснює, як уникнути «зустрічі» з гадюкою та що робити, коли цього не вдалося.

На Волині цього року, на жаль, зафіксовано непоодинокі випадки укусів змій. Збираючи у лісі гриби та ягоди, люди часто забувають про безпеку. Разом із тим, потрібно пам’ятати: ліс – живий організм, заселений тваринами, птахами, комахами. Саме ми, люди, йдемо в гості до лісових мешканців. Тому при цьому нам потрібно принаймні дотримуватися кількох простих правил поведінки.

На Волині водиться п’ять видів змій: вуж звичайний, вуж водяний, полоз лісовий, мідянка та гадюка звичайна, яка і є отруйною. За словами фахівців, упізнати серед змій вужа неважко: у нього жовті «вушка», він сірого кольору. Мідянка та полоз мають блідо-мідний окрас. Гадюка, яка, нагадуємо, – єдина отруйна на Волині – має переважно чорний колір. А її довжина може сягати до одного метра.

Завідувач сектору мисливського господарства Волинського ОУЛМГ Руслан Люшук зазначає, що гадюка зазвичай не веде себе агресивно. Більшість зміїних укусів стається тоді, коли людина випадково на неї наступає. Річ у тім, що в змії, яка спить (а гадюки – нічні тварини, тому вдень зазвичай сплять) притуплені органи чуття. Тож вона просто не встигає втекти від людини і, захищаючись, кусає.

– Якщо ви раптом побачите гадюку, то не потрібно її вбивати, зганяти з місця чи намагатися зачепити палицею або іншим стороннім предметом. Краще просто обійти. У ліс варто йти у захисному одязі. Добре взути високі черевики, вдягнути товсті шерстяні шкарпетки, щільні штани, заправити їх у взуття, – радить Руслан Володимирович.

Щоб попередити укус змії, потрібно знати, де вони найчастіше трапляються. Змії переважно обирають болотисті місця, але ще більше люблять вигріватися на старих пеньках, камінні, сонячних галявинах і стежках.

Укус гадюки звичайної переважно не призводить до смертельних випадків, наголошує Руслан Люшук.  Поширення отрути залежить від багатьох факторів. Укус гадюки можна розпізнати за двома цятками від зубів. Місце укусу набрякає, набуває червоно-синього кольору. Потім укус розпухає, темніє. Через півгодини у хворого може виникати запаморочення, слабість, нудота, відчуття панічного страху.

В жодному разі не накладайте на кінцівку джгут, радять спеціалісти. Не намагайтеся скористатися народними методами та порадами і «висмоктати» отруту з рани. Не варто й розрізати місце укусу чи припікати його – можете занести інфекцію. У перші хвилини, якщо є така можливість, можна провести по краю скляної банки вогнем і поставити на місце укусу: утвориться вакуум, який витягне частину отрути. Після цього слід промити рану чистою водою і накласти легку пов’язку.

Але головне – якомога швидше звернутися до лікаря! Потерпілого потрібно транспортувати у лікувальний заклад в нерухомому стані. Можна давати велику кількість рідини. Але не кави. І в жодному випадку – не алкоголю.

Довідково:

Гадюка звичайна (Vipera berus) – найбільш розповсюджена в Україні. Відносно невелика за розмірами, завдовжки до 75 см. Тіло відносно товсте. Самиці зазвичай крупніші за самців. Голова округло-трикутна, чітко відмежована від шиї, на верхній частині вкрита дрібними щитками. На переднім краї верхньої щелепи розташовані крупні рухливі трубчасті отруйні зуби.

В Україні найчастіше зустрічається на луках, галявинах, болотах, на берегах річок, озер і струмків. Густота заселення гадюк дуже нерівномірна. В сприятливих місцях гадюки створюють великі скупчення – їх густота може сягати 90 особин на 1 га, але частіше не перевищує 3-8 на 1 га.

Полюють як правило в сутінках. Харчуються переважно дрібними гризунами, жабами, комахами. Зареєстрована тривалість життя –15 років, згідно з деякими авторами – до 30 років.