Доктор історичних наук Іван Патриляк у розвідці «Українське питання» напередодні Другої світової війни» зазначає,що ця проблема тоді була ще більш «заплутаною»,ніж у 1914 році.,оскільки її «вирішення впливало на долю щонайменше чотирьох держав,до складу яких входили українські етнічні землі у міжвоєнний період». Своєрідним «прологом» стало знищення угорцями (з дозволу Німеччини,за потурання Польщі,після чіткого сигналу від Сталіна) в березні 1938 року Карпатської України. Тоді,наголошує експерт,«українська проблема» черговий раз була принесена в жертву геополітичним інтересам могутніх європейських гравців».

Відтак ,нагадує він,«26 січня 1939 р. Ю.Бек (міністр закордонних справ Польщі. – «ВП») отримав запевнення від німецьких урядовців,що Німеччина готова віддати Польщі територію України до Дніпра та Чорного моря. Переговори між Москвою та західними демократіями відверто насторожували Берлін. У якості контрзаходу німці вирішили черговий раз розіграти «українську карту». Врешті-решт це призвело до чергового узгодження позицій з Москвою. У цьому ракурсі – й підписання 19 серпня надзвичайно широкого економічного договору.

А 20 серпня,зазначає Патриляк,німецький канцлер Гітлер звернувся до Сталіна з особистим посланням: «Я приймаю проект пакту про ненапад,що його передав нам ваш міністр закордонних справ пан Молотов,але вважаю вкрай необхідним з’ясувати питання,пов’язані з ним,якнайшвидше […] Суть додаткового протоколу,бажаного радянському урядові,може,я переконаний,бути з’ясована у найкоротший час,якщо відповідальний німецький державний діяч зможе особисто прибути до Москви для переговорів […] На мою думку,враховуючи наміри обох наших держав вступити у нові відносини між собою,бажано не гаяти часу. Тому я пропоную,щоб Ви прийняли мого міністра закордонних справ у вівторок,22 серпня,або щонайпізніше в середу,23 серпня».

Наступного дня надійшла відповідь від Й.Сталіна:

«Канцлеру Німецької держави панові А.Гітлеру. Дякую за листа. Я сподіваюсь,що німецько-радянський пакт про ненапад стане вирішальним поворотом до кращого у політичних відносинах між нашими країнами. Народам наших країн потрібні мирні відносини. […]

Радянський уряд уповноважив мене повідомити Вас,що він погоджується на приїзд пана фон Ріббентропа до Москви 23 серпня. Й.Сталін».

Упевнений в успішності місії Ріббентропа,Гітлер,виступаючи на нараді вищого військового керівництва у Оберзальцбері,наголосив:

«Обнародування пакту про ненапад справить ефект бомби,що вибухнула. Наслідки – неосяжні. Сталін теж сказав,що такий курс піде на користь обом сторонам. Вплив на Польщу буде жахливим. […] Тепер Польща в такому становищі,у яке я хотів її поставити. […] З осені 1938 року мною було прийняте рішення йти разом зі Сталіним. По суті,в усьому світі є тільки три великих державних діячі: Сталін,я і Муссоліні. Муссоліні – найслабкіший… Сталін і я – єдині,хто бачить майбутнє. Таким чином,через кілька тижнів я протягну руку Сталіну на спільному німецько-російському кордоні й разом із ним візьмуся за новий поділ світу».

«ВП» нагадує,що російсько-німецька «любов» завершилася 22 червня 1941 року,коли Україна стала ареною війни. Однак вже з падінням Берлінської стіни у листопаді 1989-го дружба,очевидно,почала набувати нового змісту. Чи вписується в цей контекст факт начебто підготовки в 2014-му «зелених чоловічків» для російської агресії компанією з Німеччини (за версією «The Daily Beast») наразі передчасно стверджувати.