Російські окупанти зіткнулися із проблемами в застосуванні своєї бойової авіації у війні проти України. Літаки, які ворог ховав за десятки кілометрів від лінії фронту та якими бомбардував позиції ЗСУ, виявилися не такими вже й недосяжними для ураження українською протиповітряною обороною.

На це вказав військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко, відоміший як блогер “Злий одесит”. У своєму Telegram-каналі він прокоментував знищення 3 березня в районі Єнакієвого російського фронтового бомбардувальника Су-34.

Зокрема, експерт нагадав, що місто, яке перебуває в тимчасовій окупації на Донеччині ще з 2014 року, розташовано більш ніж за 25 км від лінії фронту. А це означає, що ворожий літак було знешкоджено за допомогою систем ППО.

За його словами, жодна мобільна диверсійно-розвідувальна група (ДРГ), озброєна протитанковим зенітним ракетним комплексом (ПЗРК), не змогла б зайти так глибоко в тил ворога.

Зі свого боку авіація ЗС РФ увесь цей час користувалася безпечним тилом для нанесення ударів по позиціях українських Сил оборони ракетами класу “повітря-поверхня” із дальністю ураження до 30 кілометрів.

“Але, судячи з усього, тепер для російської авіації тил до 30 км вже не безпечний і це мені сильно нагадує появу в ЗСУ реактивних систем залпового вогню М142 HIMARS. Адже ці РСЗВ змусили окупантів адаптуватися до радіусу ураження до 80 км, що мало негативний вплив на їхню систему управління та забезпечення”, – пояснив Коваленко.

Він зазначив, що нині використанням бойової авіації російські окупанти намагаються компенсувати брак у них сухопутних засобів ураження – артилерії.

“Якщо ж знищення Су-34 в районі Єнакієвого це не одиничний випадок, а провісник системних можливостей ЗСУ, то можна говорити про черговий негатив для російських окупаційних військ”, – вважає військовий експерт.

Коваленко припустив, що це вкотре спричинить в лавах ЗС РФ ланцюжок обмежень за можливостями – як у наступі, так і обороні. Адже застосування авіації за межами 30 кілометрової зони матиме для загарбників значно менший ефект – через невелику номенклатуру засобів ураження і їхню дефіцитність.