На переконання Євгена Марчука,«щоб зрозуміти суть мінського переговорного процесу,потрібно розпрощатись з ілюзорним світом». Він нагадує: «Підписане 21 вересня цього року «Рамкове рішення…» про відведення військ на трьох ділянках викликало багато протилежних оцінок. Це природньо,адже до цього було підписано чимало угод і домовленостей,а війна де-факто продовжується і продовжують гинути наші військові і цивільні громадяни. Крім того ніхто не звернув увагу,що відведення військ має відбутися на дуже малих ділянках – всього по 1 кілометру від лінії зіткнення обома сторонами і по 1 кілометру ліворуч і праворуч. Тобто мова йде по суті про квадрати 2х2 кілометри,всередині яких немає ніяких населених пунктів,ні електростанцій».
 
Генерал армії пояснює,що передбачається установити режим тиші на трьох невеликих ділянках площею 4 квадратних кілометри кожна. Він зазначає: «Мінські угоди дійсно недосконалі,і я сам їх неодноразово критикував,особливо Мінськ-2. Але не знаючи всіх обставин,чому саме в такій редакції вони були прийняті,не можна робити остаточні висновки. Бувають критичні ситуації,коли на багато краще мати не ідеальну угоду,ніж не мати ніякої. Особливо,коли протилежна сторона набагато сильніша за тебе».
 
Висловлюючись про стратегічні аспекти війни на Донбасі,Марчук звертає увагу на сьогоднішні реалії війни на Донбасі і мінського переговорного процесу. «Росія,і перш за все особисто сам В. Путін,продовжують на всіх рівнях офіційно заявляти,що російських військових на українському Донбасі немає і ніякої війни проти України Росія не веде,- зазначає він. – А це означає,що ні на яких переговорах будь-якого рівня ніхто із російських представників не визнає,не візьме для розгляду і не підпише ніяких документів,де хоча б згадувалося про російські війська на українському Донбасі. Ніякі докази,очевидні факти,документи і не тільки українського походження,не впливають поки що на позицію В. Путіна,а значить і на всіх російських переговорників,в цьому питанні». А відтак резюмує: «На жаль,це константа. Доти,поки В. Путін буде офіційно стверджувати вказані сентенції,ні один документ Мінських домовленостей,в якому буде навіть згадка про російські війська на Донбасі,російською стороною не буде навіть розглядатися». Але реально,наголошує генерал,«сьогодні Україна воює на Донбасі не з розрізненими бандугрупуваннями місцевих бойовиків чи з козаками,а з регулярними,структурованими,добре підготовленими і жорстко керованими військовими підрозділами,реальними командирами яких є офіцери і генерали російських Збройних Сил».
 
Марчук підкреслює: В. Путін і його близьке оточення знають,що ні НАТО,ні окремо США не направлять в Україну свої військові підрозділи для війни проти Росії. А відтак,запитавши,«чи може Україна один-на-один вистояти проти Росії в воєнному смислі,яка в 2014 році розпочала і до сьогодні продовжує довгострокову різнопланову агресію проти України»,пропонує свою версію відповіді: «Ні,без величезних жертв не зможе. Вистояти зможе тільки при консолідованій міжнародній підтримці країн-членів НАТО і преш за все США,Великобританії,ФРН,деяких інших країн при високій консолідації українського народу та значному посиленні оборонно-безпекового,інформаційного та економічного потенціалів України».
 
Генерал також не сумнівається,що В. Путін в жодному разі не буде виконувати Нормандсько-Мінські угоди,як і будь-які інші домовленості. «Дієвим може бути тільки ефективний міжнародний механізм невоєнного примусу Росії до миру,- пояснює він. – Воювати з Росією за Україну ніхто не буде».
 
Марчук заперечує чутки про сумніви і страхи В. Путіна,оскільки ніхто не піде війною проти Росії і при владі нинішній господар Кремля буде стільки,скільки захоче. Тож,зазначає він,Україні «повернутися хоча б до стану 2012 року скоро уже не вдасться. Це гірко усвідомлювати,але,на жаль,це також реалія».
 
А відтак резюмує: «Як відомо,війна це субстанція жорстока,цинічна,безжалісна,де працює не логіка здорового глузду чи якихось домовленостей мирного часу,а логіка сили,обману ворога (свята брехня) всіма способами і сповідується принцип – переможців не судять. Війна гібридна привнесла в цю субстанцію багато вишуканих модернових цинізмів,обманів і жорстокостей. Мінський перговорний процес,який іде паралельно з війною,несе в собі ті ж самі компоненти. Тільки з деякою корекцією і без стрілянини». Він зізнається,що також не може змиритися з процесами,які відбулося в Криму та відбувається зараз на Донбасі. «Але мета будь-яких переговорів – це позитивний результат для твоєї країни. Саме результат,а не тільки ультрапатріотичні промови»,- підсумовує Марчук. На його думку,«потрібне холодне,трохи цинічне (як на війні) скальпельне мислення і погранична настирливість та коняча витривалість. І найголовніше – потрібна абсолютно реалістична оцінка всіх без винятку обставин ситуації ,в якій ти працюєш. Ілюзії,бажанні уявлення,переоцінка своїх духовних і,особливо,матеріальних ресурсів,- це,як правило,найкоротший шлях до програшу. Особливо з Росією».