У видавництві «Смолоскип» побачила світ нова книжка в серії «Шістдесятники»- «VitaMemoriae». Це – вибрані поезії Леся Танюка, який свого часу мешкав і навчався в Луцьку та Ківерцях. На Волині розпочалася і його творча біографія. Повідомляє  «Волинська правда».

Лесь Танюк народився 8 липня 1938 року у Києві (за іншою версією – в с.Жукин Вишгородського району на Київщині) в родині вчителів. Під час війни родина Танюків поневірялась у нацистських концтаборах. Відтак, радянська влада заборонила подружжю жити в Києві – і сім’я переїхали на Волинь, де Лесь (Леонід) Степанович закінчив школу в Луцьку і, заробивши трудовий стаж ливарника, вступив до тодішнього культосвітнього технікуму в Ківерцях, після якого працював актором обласного драмтеатру ім. Т. Шевченка. Народний депутат України І-V скликань. Відомий правозахисник, режисер, письменник, мистецтвознавець, культуролог, перекладач з 9 мов, був головою Національної спілки театральних діячів України. Член Національних спілок письменників та кінематографістів. Лауреат режисерської премії. С. Данченка та кількох театрознавчих премій,член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, професор, керівник акторського та режисерського курсів у Київському університеті театру й кіно ім. Карпенка-Карого, почесний професор Харківської академії культури та Волинського (Східноєвропейського) національного університету ім. Лесі Українки, заслужений діяч мистецтв, дійсний член Міжнародної Академії Екології, народний артист України. Помер 18 березня 2016 року. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Лесь Танюк, як зазначає «Буквоїд», «до історії України та української культури увійшов, зокрема, як помітний театральний режисер, громадський активіст із когорти шістдесятників (один із засновників легендарного КТМ, учасник «відкриття» масових поховань жертв репресій у Биківні), політик, котрий зробив внесок у здобуття нашою країною незалежності. Нинішня ж книжка представляє Танюка як поета і перекладача».

Пропонуємо увазі читачів відгук про цю книгу, написаний Олегом Коцаревим.

«VitaMemoriae» складається з кількох частин. По-перше, це любовна і філософська лірика.

В розтерзане життям сумління

Вповзла вночі гадюка-мисль:

Неначе леза для гоління

В розтяту голову вп’ялись –

Неначе раптом літню пору

Скувала кригою зима, –

Мені ввижається, що й зорі

Вже світять тільки жартома (…)

Далі читачі матимуть змогу познайомитися з потужним блоком громадянської поезії Леся Танюка. Є вірші, так чи інакше пов’язані з театром. І, нарешті, Танюкові переклади з дуже різних авторів різних епох і країн. Від Шекспіра до Аполлінера, від Ґете до Рільке. Ще одна несподівана група перекладних віршів – російськомовні твори Танюка в українській версії Станіслава Чернілевського.

Як і в інших книжках «шістдесятницької» серії, тут також міститься біографічна інформація про автора та дві передмови – упорядниці видання і доньки автора Оксани Танюк, Миколи Жулинського, а також меморіальний вірш згаданого Станіслава Чернілевського.

Поступовий відхід ключових авторів-шістдесятників є сумним, але неминучим явищем. А відтак, надходить новий етап осмислення їхньої літературної, загальнокультурної та громадської спадщини. Одним із пунктів такого осмислення й стає «VitaMemoriae». Особливо зважаючи на те, що поезія Леся Танюка – дуже характерна для його часу, виразно притаманна саме його поколінню. І афористичністю, і повсюдним злегка пісенним духом, і неодмінним громадським, публіцистичним стрижнем.