«Напівправда страшніше брехні. Фальшива любов гірше ненависті,- констатує Семен Глузман. – Знаю,впевнений: політичне керівництво моєї країни не боїться смерті Надії Савченко. Більш того,воно зацікавлене в її героїчній смерті. Тому що в цьому випадку цивілізований світ ще раз здригнеться від жорстокості».
Відтак він зазначає,що «звичайна молода жінка несподівано для світу і для самої себе стала символом послідовності і гідності. Її зробили такою українські політики,переслідуючи свою суто утилітарну мету. Сьогодні вона,самотня і слабка,протистоїть всесвітньому злу з обличчям чоловіка на ім`я Володимир Путін. Її зброя – смерть,власна смерть. У неї є це право,право на смерть. Ніхто крім найближчих їй людей не має права вмовляти її припинити голодування протесту,відмовитися від єдиного наявного у неї зброї захисту». Глузман також висловлює парадоксальну думку,начебто «Надія Савченко,на жаль,не потрібна Україні,як би голосно не стверджували протилежне українські політики. Жива – не потрібна».
Аналітик зазначає,що суть нашої «політики» – гра чужими життями на фоні нескінченних інтриг,фальшивих парламентських мордобоїв і рясного потоку брехні. «Страшний час»,- резюмує він та згадує про темну камеру уральської зони,про 114 днів,коли сам також голодував. На його переконання,«ситуація Надії Савченко складніша,гірша. У неї є вибір. Родичі,адвокати,правозахисники дражнять її можливостями. Вони,не бажаючи того,на боці Путіна. Антична Героїня? Так,це так. Може померти внаслідок сухого голодування? І це правда. Може ПЕРЕМОГТИ? На жаль,Путіна перемогти неможливо. Або – майже неможливо».
Глузман,роздумуючи над тим,як бути,що робити,зізнається,що тут неможливі раціональні рішення. «Знаю,твердо знаю одне: якщо вона помре,тихо порадіють українські політики. Чужу смерть легко переступити. Адже у всьому буде винен Путін,тільки Путін. Чи не так?»,- зазначає він.