Голова Волинської обласної громадської організації «Захист дітей війни» Ростислав Чапюк разом із мітингарями просить Президента Петра Порошенка відновити Закон «Про соціальний захист дітей війни» повністю в прийнятій редакції 2004 року або зовсім його відмінити, віднісши дітей Другої світової війни, як і сучасних нещасних дітей Донбасу, одним абзацом до учасників війни в тексті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу». Текст листа-прохання подаємо без змін.

Шановний Петре Олексійовичу!

Зібравшись на мітинг Дня пам’яті і скорботи з нагоди 77 річниці нападу нацистської Німеччини на нашу Вітчизну, ветерани покоління дітей війни Луцька і Волинської області з глибоким сумом відмічають байдужість теперішньої влади до цих в основному найбільш бідуючих громадян України.

На звернення до Вас, до голови ВРУ А.В.Парубія і прем’єр-міністра В.Б.Гройсмана координаційної ради Волинської обласної громадської організації «Захист дітей війни» від 19 травня 2016 р.  з питань постійного  антиконституційного звуження державною владою змісту та обсягів  виконання Закону “Про соціальний захист дітей війни» отримано лише відписки начальника управління Мінсоцполітики О.С.Тарасової і директора департаменту облдержадміністрації О.М.Гобод. Це типові відписки, бо не вони, не їхні установи, а ВРУ законами за підписом Президента і Кабмін постановами і рішеннями порушують чинне законодавство по відношенню самого злиденного покоління громадян держави.

У статті 3 Закону «Про соціальний захист дітей війни», підписаного ще Президентом Л.Кучмою, чітко сказано (що відповідає ст. 22 Конституції): «Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами». Ігнорування соціального законодавства по дітях війни розпочалося ще при Януковичу-Азарову, на превеликий жаль, продовжилося при Вашому президентстві, Петре Олексійовичу. Зокрема, Ви підписали Закон, прийнятий в останні дні грудня 2014 р., тобто через 10 років після прийняття Закону «Про соціальний захист дітей війни», що скасовує безплатний проїзд дітям війни усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, скорочено право на комунальні послуги дітям війни, а також замість визначеної Законом розміру доплати до пенсії надано право встановлювати порядок і її розмір Кабміну, якому завжди не вистачає коштів.

Прийнятий в листопаді 2004 року Закон «Про соціальний захист дітей війни» зазнав з найважливіших соціальних статей більше десяти скасувань і обмежень ВРУ, Конституційним судом і Кабміном. Доля цього Закону стала подібна до складної долі  покоління дітей війни, дитинство яких обірвалося 77 років назад, решта життя пройшло в голоді і холоді, для мільйонів у сирітстві і напівсирітстві, з дитячих років у важкій і виснажливій праці, з хворобами і нестатками. Не на цьому стражденному зубожілому поколінню владі слід здійснювати заходи фінансової економії. Бо при потуранні влади на експлуатації надр, величезних агрохолдингів, гігантів приватизованої  та прихватизованої промисловості та й на державних монополіях і посадах появилися мільярдери і мільйонери, олігархи і офшорники, які всіляко уникають справедливого оподаткування. Це лише вони «живуть по новому», а не скніють в зубожінні, як більшість народу.

Учасники мітингу вимагають відновити Закон «Про соціальний захист дітей війни» повністю в прийнятій редакції 2004 року або зовсім його відмінити, віднісши дітей Другої світової війни, як і сучасних нещасних дітей Донбасу, одним абзацом до учасників війни в тексті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу».