У Ковелі відкрили меморіальну дошку бійцю Олександру Артемуку. Про це повідомила на своїй сторінці у Facebook секретар міськради Ковеля Віра Федосюк.

Чотири роки тому на Волинь прийшла страшна звістка зі сходу України. Волноваха увірвалася у нашу свідомість болем втрат, сльозами розпачу і лишила по собі глибоке горе.

Тоді на Донеччині бойовики розстріляли бійців 51-ї механізованої бригади, загинули 18 військовослужбовців. Більшість з яких – волиняни. Біля Волновахи обірвалось життя ковельчанина Олександра Артемука.

Сьогодні на його честь на фасаді ЗОШ №2, де він навчався, відкрито меморіальну дошку. Увесь колектив навчального закладу вишикувався на урочисту лінійку, прийшли представники міської влади, бойові побратими, його батьки, дружина, діти.

Директор навчального закладу Ігор Ткачук, звертаючись до присутніх, наголосив: «Давайте пам’ятати, що наш мирний Ковель і мирне небо над нашим містом є тільки тому, що є і були такі люди, як Олександр, які ціною власного життя та здоров’я подарували нам це, зупинили ворога на сході держави».

Право відкрити меморіальну дошку було надано побратимам Олександра Юрію Ткачуку та Ігорю Рожку.

Благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук із духовенством освятили меморіальний знак.

Про той травневий день 2014 року у своєму виступі пригадала і секретар міської ради Віра Федосюк. Вона висловила співчуття рідним Олександра і щиро подякувала батькам за чудового сина, справжнього патріота України.

Напевно, ніхто не міг стримати сліз, коли говорила мама Героя Надія Романівна. «Ти був патріотом, ти так любив свою країну, що залишив свій дім, родину і пішов її захищати. У тебе підростає два сини, які хочуть продовжувати твою справу, вони мріють стати військовими і оберігати свою країну, бо в нас вона одна. Уже твоїй донечці чотири рочки. Їй так хочеться, щоб татко потримав її на руках», – казала вона.

На жаль, щасливе життя родини обірвала звістка про напад терористів на блокпост 51-ї механізованої бригади, в якій служив Олександр. Він загинув 22 травня у 36 років.

Сержант Олександр Артемук — один із тих, хто вважав захист своєї Вітчизни не просто обов’язком, а й справою честі. Саме так говорив він рідним, коли допомагав Майдану. Він не раз їздив у Київ, відвозив зібрані для майданівців гроші та речі. Переживання за долю України, почуття патріотизму посилювалися від думки, що у нього підростає двоє синів — Максим та Іван, для яких хотілося кращої долі у своїй державі.

У перші дні оголошення мобілізації Олександр пішов до військкомату. І вже незабаром отримав повістку. Троє неповнолітніх дітей, мабуть, могли б стати причиною для того, аби не йти до лав Збройних сил України. Проте Олександр не став шукати легкого шляху.

Він був хорошою людиною, зразковим сім’янином, турботливим сином і братом, вірним другом.

Указом Президента України від 04.06.2015 року Олександр Артемук нагороджений медаллю «Зихиснику Вітчизни» (посмертно).

Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Олександра Артемука та усіх земляків, які загинули на Сході нашої держави.

Поминальну панахиду за тими, хто віддав життя за Україну, відслужив благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук із духовенством.

На завершення заходу присутні поклали квіти до меморіальної дошки.