Лікування за кордоном для багатьох українських тяжкохворих досі залишається єдиним шансом вижити. Через дорожнечу медичних послуг у Західній Європі пацієнти з України дедалі частіше вирушають до Туреччини. Про це пише DW.
Експерти підтверджують, що найчастіше лікування за кордоном шукають люди з онкологічними хворобами. “Близько 50 відсотків усіх пацієнтів приїздять до Ізраїлю задля діагностики і лікування раку, – розповідає Артур Андоніс, представник ізраїльської лікарні Tel Aviv Medical Clinic. – Далі йдуть гінекологія, педіатрія, нейрохірургія”. Андоніс підкреслює, що, як правило, оплата за лікування повністю лягає на плечі пацієнта та його родини. Рідше – допомагають іноземні благодійні фонди.
Те, що вже тривалий час найчастіше за лікуванням за кордон їдуть пацієнти з онкологічними захворюваннями, констатує і Ірина Цуркан, представниця міжнародного офісу прийому пацієнтів концерну клінік у німецькому Бремені. “Також з України приїздять задля виконання складних кардіо- та нейрохірургічних втручань, роботизованої хірургії, ортопедичних операцій із заміни суглобів”, – додає Цуркан.
Туреччина бере ціною та лояльністю
Якщо Німеччина та Ізраїль – визнані лідери у галузі охорони здоров’я з погляду українців, то Туреччина приєдналася до них не так давно. За даними Турецької асоціації медичного туризму, Україна, разом з Росією, Азербайджаном, Німеччиною і низкою інших держав ЄС, стала одним з головних ринків, які забезпечують попит на медичні послуги у Туреччині. Серед основних причин, чому українці почали розглядати Туреччину як країну для діагностики і лікування, експерти називають її географічну близькість до України, безвізовий в’їзд та ціни, які в середньому на 30-40 відсотків нижчі, ніж у клініках Ізраїлю і Німеччини.
Крім того, як пояснює голова організації “Всеукраїнська платформа донорства “iDonor” Ірина Заславець, на лікування до Туреччини відправляє міністерство охорони здоров’я України. Державним коштом українці їдуть на трансплантацію кісткового мозку. Експертка вказує на те, що на лікування за кордоном на наступний рік у бюджет закладено понад мільярд гривень: “Цьогорічний бюджет склав 680 мільйонів гривень, і ще 230 мільйонів треба знайти додатково до кінця року. 90 відсотків від цієї суми витрачається на трансплантації, у тому числі й на трансплантації кісткового мозку в Туреччині”, – констатує Заславець. “Раніше для проведення трансплантації кісткового мозку українців відправляли до Італії, але наразі її випереджає Туреччина”, – пояснює далі фахівець. Ірина Заславець вказує на те, що турецькі клініки готові брати пацієнта на лікування одразу після отримання гарантійного листа від МОЗ України. В Італії ж лікування починається тільки після того, як гроші прийшли на рахунок клініки, а процедура перерахунку коштів може тривати близько місяця.
Коштовне лікування не гарантує одужання
“Вісім років тому я захворіла на лімфому Ходжкіна, і мені зробили трансплантацію кісткового мозку у Німеччині, – розповідає про власний досвід Ірина Заславець. – Я дуже добре на собі відчула різницю між тим, як воно бути пацієнтом, скажімо, в Інституті раку у Києві, і як це бути пацієнтом у німецькій клініці. Це, звісно, перш за все, сервіс і тепле ставлення лікарів. Умовно кажучи, тебе просто “беруть на руки” і починають виправляти усі ті помилки, які були допущені під час лікуванні в Україні”.
Слід чітко розуміти, наголошує Заславець: лікування за кордоном не є панацеєю і гарантією того, що хворого буде вилікувано. “Коли я потрапила до Німеччини і мені сказали, що потрібні 100 тисяч євро, я думала, що ця колосальна цифра і є моєю найбільшою проблемою, – згадує вона. – Але коли ми знайшли необхідну суму, німецькі лікарі приголомшили мене: “Знаєте, шанси вижити у вас 20 відсотків”. І це найбільша проблема: люди думають, якщо вони заплатять гроші, то вони отримають здоров’я. Але це не так: за ці гроші ти просто стаєш на стартову позицію, де власне і починається боротьба за життя”.
Експерти застерігають: якщо вирішили їхати за кордон на лікування, зберіть про клініку максимум інформації. “Варто їхати туди, де вже лікувалися ваші знайомі, у клініку, де вони знають конкретних лікарів. Їхати кудись навмання – це дуже ризиковано”, – застерігає Ірина Заславець. За її словами, уникнути цих ризиків можна лише шляхом створення ефективної системи медицини у власній країні. “Робота у цьому напрямку ведеться, реформування системи триває, проте, аби вийти на певний рівень, а не робити лише поодинокі трансплантації, Україні знадобиться ще щонайменше п’ять років”, – каже експертка.
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook