Бджоли – це не лише мед, а пасіка – це окреме суспільство, яке живе за своїми законами, розпорядком, має свою мету, власні виклики та загрози. Такий собі паралельний світ природи, що живе у співдружбі із людиною. Про справу свого життя, своїх полосатих «дівчат» із натхненням розповідає «Волинь.Правді» пасічник Воротнівського лісництва Іван Іванович Онищук.

Пасіка, якою завідує бджоляр з неабияким досвідом, розташована у мальовничому заказнику Воротнів, у Ківерцівському лісництві, одному із улюблених місць зеленого відпочинку волинян. Тут займається своєю улюбленою справою Іван Іванович, який з натхненням може довго розповідати про своїх улюблених бджіл, і каже, що гостям на своїй пасіці завжди радий.

Розкажіть про вашу пасіку.

Нашій пасіці уже три роки. Працюємо помаленьку.

Ви родом з Волині?

Так.

І все життя тут прожили?

Так. Я родом з Іваничівського району, село Петрове. Там я народився  і виріс. Після служби в армії переїхав до Луцька. Так в Луцьку і лишився.

А Ви працюєте з бджолами давно?

Можна сказати, що з дитинства. Бо бджоли були вдома. Спочатку було два вулики, потім шість, потім вісім. А мене змушували підставляти свіжі рамки. То я ще маленьким йшов на пасіку, мені було цікаво. З тої пори я так полюбив бджіл, що просто не розказати. Не кожному то дано. Щоб бути пасічником – треба всього лише любити бджіл. Не боятися, а любити. І тоді все вийде. Тому що основна маса людей, яка пробує цим займатися, просто хоче меду. То так не виходить. Треба, щоб була любов до бджіл, і тоді й від них буде віддача. Хто заводить пасіку для пасіки – в того вийде, а хто заводить пасіку заради меду – в того нічого не вийде.

А чому так?

Бо я бачу, що такі пасічники є…

Не вміють доглядати?

Він старається, щоб вона давала йому мед. А я, наприклад, не маю такого інтересу. Мені бджоли потрібні, як повітря для життя. Я не можу без них. Я ними живу. А мед? Є, то й є. А нема, то й нема. Не буде цього року, значить, буде наступного. Мед мусить бути. Не може бути такого, щоб зовсім не було. Хоча, різне буває. Були такі роки, що серед літа я деякі сім’ї навіть підгодовував. Прийшов, дивлюся – у них сухо, «капут»…  Тож беру сироп і даю підкормку. Багато хто думає, що раз є пасіка, то відразу є й мед. Ні, це не так. Тут купа роботи. Тут роботи не початий край.

Виходить, пасіка – це справа всього вашого життя?

Загалом, так.

Для цього потрібно бути майстром цієї справи. А є сьогодні заклади, де навчають бджілярству?

Так, були і є. Училища і спеціальні технікуми, де навчають пасічників, є така спеціальність.

«ПРИВІТ, ДІВЧАТА!»: ПАСІЧНИК РОЗПОВІВ ПРО ОСОБЛИВІСТЬ, З ЯКОЇ ПОЧИНАЄТЬСЯ КОЖЕН РОБОЧИЙ ДЕНЬ

Як ваш робочий день починається щоранку?

В першу чергу, як сюди приїжджаю, перевіряю, чи не вилетів рій. Звісно, коли приходжу, то вітаюся з ними.

Як вітаєтеся?

Кажу: «Привіт, дівчата!». А загалом, я собі ще з вечора мають плани на день. Якщо погода хороша – займаюся вуликами. А якщо дощова – сідаю клепати рамки. Треба ж, щоб рамки завжди були готові. Бо буває таке, що дістаю з вулика рамку, а вона вся трутнівкою забита. То лишаю з боку, пташки її самі почистять. А замість неї потрібно поставити новеньку рамку. Тому треба, щоб вона була завжди напоготові. А якщо говорити детально, то потрібно проглянути кожен вулик і кожну рамочку, почистити їх. Подивитися чи молі нема. На один вулик йде година часу.

І як часто вулики треба чистити?

За ними кожен день треба дивитися. Тому що кожного дня не проглянеш всі вулики. В мене є блокнот, де я записую інформацію по кожному вулику: чи є матка, чи є мед, що і коли у вулику робив тощо. То я намагаюся йти по черзі. Якщо у вулику якісь проблеми – то через кілька днів переглядаю його повторно.

Наскільки я знаю, бджоли – це соціальні комахи. Можете розповісти про цикл їхнього життя?

Так, вони живуть сім’єю. Керує в них матка. То основна їхня господиня, яка розпоряджається що, кому, куди, звідки і для чого. Робоча бджола живе не більше 45 днів. А ті, що народжуються, перші 20 днів не вилітають з вулика, вони займаються господарством: очищують рамки, вулик, кормлять личинки тощо. Після цих двадцяти днів бджоли йдуть в поле за збором меду. А у вулику їх заступає наступне покоління.  Ось стоять на вході вартові (показує на вхід у вулик – ред.). Вони не дають чужим бджолам залетіти. Тобто, все під контролем. От такою сім’єю вони живуть. Ну, ще є в них трутні. Трутні – то для любові (посміхається – ред.). Щоб запліднити матку – збирається багато трутнів. І після цього процесу, процесу запліднення, матка вже вважається робочою. От і все, що є у сім’ї. Але бджоли – це не тільки мед. Вони своїм фоном створюють оздоровчий ефект. В мене вдома також є пасіка. То радіусом в 600 метрів пасіка створює таку собі лікувальну атмосферу. Ось це повітря і ця енергетика пасіки діє на відстані до 600 метрів і дає лікувальний ефект. От ви стоїте, і приймаєте це, вже лікуєтеся.

А скільки бджіл на вашій пасіці?

Двадцять сімей. І ще, можна сказати, зо п’ять натяків на сім’ю. Цей рік не є медовий. Тому, що перший метелик, який прилетів, був жовтий, а це означає, що рік буде молочним. Так воно і є, дощів багато. Тому коровам є де пастися – молочний рік. Ройовий рік – бджоли втікають і рояться. Що не робиш – нічого не допомагає. Рій тікає, сідає на вершечку дерева, і спробуй до нього долізь. Але ще буде мед, щойно липа зацвіте. Є надія на липу. Можливо, з липового меду будемо мати якийсь прибуток.

Переважно, ваші бджоли з липи збирають мед?

Ні, вони починають з самої весни. Цей рік був холодний і дощовий. Весна була нікудишня. А так то вони відразу працюють. Ліщина зацвіла – вони відразу на неї. Потім – верба, граб, осика, все, що цвіте, вони відразу туди. Та ж кульбаба, та будь-яка квіточка.

На скільки кілометрів вони можуть відлітати від пасіки?

До п’яти кілометрів. Але то вже не реально. Скажімо так, той ресурс, який вона може принести за раз, вона й витратить на таку далеку дорогу.

Чим відрізняється, наприклад, липовий мед, від іншого?

Звісно, відмінності є. Найкращим вважається травневий мед. Це так умовно його називають. Чому він найкращий? Тому, що це різнотрав’я. Для цього меду вони збирають пилок з кожної квіточки по трішки, і виходить такий букет. Тому найбільш насичений мед – це травневий. Та й не можна казати, що липовий мед повністю з липи. Вони ж окрім липи ще знайдуть цвіт. Але, звісно, основна маса буде з липи, бо в цей період цвіту липи буде найбільше. А коли перецвітає липа – бджоли починають шукати гречку, фацелію, але то вже крапля в морі. Також шукають ріпак. З ріпака теж хороший мед.

ГИНУТЬ СІМ’ЯМИ: ПАСІЧНИК РОЗПОВІВ, ЩО МАСОВО ВБИВАЄ БДЖІЛ

А скільки меду ваші бджоли збирають за сезон?

Це залежить від того, яка погода. Щоб зібрати кілограм меду одній бджолі потрібно облетіти 2 мільйони квіток.

Вона, мабуть, за літо, стільки не облетить. Якщо вона живе до 45 днів, то стільки меду вона за все своє життя не збере.

Так, але вона старається. То є дуже великі трудівниці. Таких… таких, як бджоли, більше нема (зітхає – ред.). Не дарма кажуть: пропадуть бджоли – пропаде світ. А ще скільки їх травлять!

Є у Вас такі випадки?

А чого ж нема? Можу показати скільки біля вулика лежить бджіл. Скажімо так – пропала вся робоча бджола. Це тільки та, яку винесли з вулика, а скільки ще впали по дорозі. Чому повмирали не в усіх вуликах? Тому, що кожна бджола має свій напрямок. Не всі летять в одну сторону. І це так цікаво, наприклад, полетіла бджола і знайшла місце, де є багато меду. Вона прилітає сюди і починає «танцювати», і цим «танцем» показує, що знайшла мед, ніби радіє, і цим «танцем» показує кут, під яким треба летіти, щоб знайти це місце. І тоді бджоли летять в той напрямок. А там, наприклад, вже взяли і покропили. І все, вони полетіли туди і або там на місці загинули, або ж встигли повернутися і померли вже у вулику. Так що… Зараз все кроплять: кукурудзу, пшеницю, ріпак тощо.

Багато через це бджіл пропадає?

Багато… Є ж речовини, якими можна кропити, які не шкідливі, але за це треба дорожче заплатити. От і все.

Відповідно, якщо бджоли вимирають, то Ви збираєте менше меду?

Звичайно. Якщо загинули всі робочі бджоли, то залишається тільки та частина сім’ї, яка у вулику. І допоки вона розвинеться, допоки почне працювати… Ось бачите високі вулики? Коли основна частина вулика заповнюється – я ставлю наставки. А якщо подивитися на інші вулики – там сухо. Відповідно, це означає, що бджоли з цього вулика пропали і мед нема кому збирати. Ось така ситуація.

А як часто ви збираєте мед з вулика?

По мірі його накопичення. Якщо є – збираємо. От травневий мед я вже зібрав і відправив. А зараз, надіюся, що, можливо, в середині липня буду збирати. Це якщо погода буде сприяти. Ну і пізніше, можливо, в кінці серпня, ще раз.

Виходить, в середньому, раз у місяць збираєте мед?

Ні, не раз у місяць. Три рази у рік, будемо так казати. Це якщо все добре.

А куди продаєте?

Здаємо в лісгосп, а там його реалізовують.

І які відгуки про ваш мед?

Ще ніхто не казав, що поганий. Кажуть, що гарний мед. А загалом пасічники різні бувають. Чув, що в деяких мед за тиждень починає киснути, бурлити. Це означає, що до нього щось додали. До речі, скоро бджоли почнуть збирати мед з прополісу, а він дуже цінний. Він має антисептичний ефект. Розповім такий випадок. Наприклад, залазить миша у вулик. Бджоли її, звісно, закусають. А винести вони ж її не винесуть. Вона ж засмердиться у вулику, якщо пасічник її не побачить і не викине. То бджоли її обробляють прополісом і вона там може зберігатися хоч сто років, як Ленін в Мавзолеї.

«СІМ’Ї У НИХ, ЯК І В ЛЮДЕЙ, ТЕЖ БУВАЮТЬ РІЗНІ»: ПАСІЧНИК ПРО ЖИТТЯ БДЖІЛ

А буває таке, що нападають на людей бджоли?

Нападають бджоли кавказької породи. Вони лихі і ненависні, от вони нападають. А такі, як тут, не нападають. Хіба що, якщо людина прийде до бджіл з різким неприємним запахом. Звичайно, що вони це відчувають. А якщо людина прийшла чиста – то я б не сказав, що в них буде причина напасти. Різне буває, наприклад, якщо придушити її випадково, то, звісно, вкусить. Або може летіти, вдаритися об людину випадково, сприйняти це, як загрозу, і, відповідно, вжалити. Але це поодинокі випадки. Ну, вкусить, то що тут такого? Це ще й від погоди залежить. Якщо прохолодно – вони реагують вже зовсім по-іншому. Вони й так злі, що не можуть летіти, а тут ще й ти до них у вулик лізеш. А якщо хороша погода і, буває, наприклад, рамкою стукнеш випадково, коли чистиш –  вони тоді відразу вилітають, шукають, звідки йде загроза. Тоді вже мусиш диму напустити, щоб заспокоїлися. Вони теж з емоціями, як і люди. І сім’ї у них, як і в людей, теж бувають різні. Якщо матка хороша, хороша господиня, то й сім’я хороша. А якщо ні – то в тій сім’ї і меду нема. От вони й працюють так. Ось, наприклад, три  сім’ї. На вході у вулик – охорона. Там більше, а там менше. Відповідно, відразу зрозуміло, де міцніша сім’я. І в чужий вулик бджола ніколи не залетить. Хоч і без компасу – та з дороги вони ніколи не зіб’ються. Навіть якщо зіб’ються, то в свій вулик чужу бджолу ніхто не впустить. От ті кавказькі, це бджоли-злодійки. Вони, особливо пізньої осені, самі не хочуть збирати мед. Тому знаходять слабші сім’ї і прориваються у вулик. Мед вкрадуть і тікають. А місцеві з ними починають боротися, буває, щепляться так, що аж по землі котяться. Тут своє життя, окреме.

Цікаво. А у Вас не було думок написати книжку про бджіл із власних спостережень?

Чомусь ні. Я не любитель писати. Не було такої думки.

Але Ви все життя за ними спостерігаєте, і, мабуть, від них теж багато можна навчитися, судячи з того, як вони живуть.

Часом навіть задумуєшся – не повинно так бути, а воно таке є. Вони ще до кінця не вивчені. Вони дуже цікаві комахи. Ще в них є ворог номер один – це шершень.

А яку він функцію виконує?

А він краде бджіл. Він краде бджолу, несе в своє кубло, там її запліднює вже мертву, таким чином в ній розводяться шершні. Це такий паразит. То я для них спеціальні пастки поробив: вино, що забродило, чи якесь варення. Наливаю в пляшки, вони це дуже люблять і туди залітають, а назад вибратися вже не можуть.

А бджоли в ці пастки не потрапляють?

Ні, бджоли туди не лізуть. А шершнів, буває, по три рази за літо з тих пляшок викидаю. Тож вороги бджіл – це шершні і оси. Оси бджіл не чіпають, але можуть в слабшої сім’ї відібрати увесь мед. А восени з’являються миші. А ще казали, нещодавно пташка якась нова з’явилася, яка бджіл ловить. Але що то за пташка така – я не знаю.

На завершення, Іван Іванович продемонстрував, як триває процедура очистки вулика. Бджоли тим часом продовжували займатися своїми справами, які, на відміну від деяких людей, не звикли відкладати на завтра. Адже їхнє життя занадто коротке – всього 45 днів, за які потрібно встигнути зробити необхідні запаси меду та підготувати нове покоління.