Тарас Шевченко був і досі є символом опору російській експансії

9 березня виповнюється 208 років від дня народження українського поета, прозаїка, мислителя, живописця, графіка, етнографа та громадського діяча Тараса Шевченка.

Шевченко став символом боротьби багатьох поколінь українців за свободу та незалежність, як у ХІХ та ХХ століттях, так і у ХХІ столітті, коли нова російська імперія вкотре намагається знищити все українське.

У ХІХ сторіччі Шевченкова поезія стала потужним чинником формування українців як нації, вона стала поштовхом до самоусвідомлення. Подібне явище ми з вами пережили у 2013-2014 роках, коли Майдан став поштовхом до усвідомлення нас як представників політичної європейської нації, для яких Шевченкова творчість стала живильною.

Прикладом Шевченка надихається багато людей, його пророчі слова дають сили новим героям-захисникам. Тарас Шевченко був і досі є символом опору російській експансії. Зараз творчість Шевченка надихає українців під час війни, яку почала Росії.

10 фраз Тараса Шевченка, які допомагають боротися за Україну:

• Боріться – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!;
  Вогонь запеклих не палить;
  Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть;
  Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!;
  Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле;
  Любіться, чорнобриві, Але не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами;
  Якби ви вчилися так, як треба, то й мудрість була б своєю;
  Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!;
  В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля;
  І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик…

Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.