4 грудня (21 листопада за ст. ст.) Православна і Греко-Католицька Церкви відзначають велике двунадесяте богородичне свято – Введення у храм Пресвятої Богородиці.

Цим святом згадується подія, коли батьки Пресвятої Діви Марії святі праведні Іоаким і Анна, виконуючи обітницю присвятити свою дочку Богу, привели Її, по досягненні Нею 3-річного віку, до Єрусалимського храму, де вона і мала виховуватися та перебувати.

У день, коли маленька Діва Марія мала бути, таким чином, посвячена Богу, Іоаким та Анна скликали родичів, а також юних дівчат, зодягли дочку у найкращі одежі та повели Її до Єрусалимського храму. Коли Діва Марія піднімалася сходами до святині, то обабіч цих сходів стояли із запаленими свічами юні дівчата, які її супроводжували.

При вході до храму, точніше до того місця на його території де молилися жінки, маленьку Діву Марію зустрів та благословив сам іудейський первосвященик Захарія. Святим Духом йому було відкрито, що нині перед ним стоїть мати обіцяного пророками та очікуваного Ізраїлем Месії – Спасителя світу. Отож, історія свята розповідає, що по натхненню Духа Святого, Захарія навіть ввів дівчину до Святого Святих – найсвятішого місця Єрусалимського храму, куди сам первосвященик мав право входити лише раз на рік, із кадильницею з фіміамом та очищувальною жертвоною кров’ю, у День Очищення (Йом Кіпур).

Ця історія міститься у апокрифічному Протоєванеглії Якова, яке, хоч і не увійшло до каного Нового Завіту, але, на відміну від інших апокрифів, визнане Церквою за змістом православним, відтак – і дозволеним та рекомендованим для побожного читання вірними.

Будучи посвяченою Богу, Діва Марія дала обитиницю дійства і до досягнення Нею віку дорослої дівчини, перебувала постійно при Єрусалимському храмі.   Там вона перебувала у товаристві благочестивих дів, читала Священне Писанна та займалася рукоділлям. Зокрема, іудейський історик І ст. Йосиф Флафій пише, що у той час при Єрусалимському храмі існувало кілька  приміщень де мешкали люди, які присвятили себе повністю служінню Богу. Отож, в одному з таких помешкань і жила тоді Пресвята Богородиця.

Церковне передання каже, що в час перебування при Єрусалимському храмі, Пресвята Богородиця перебувала під особливою Божою опікою, її оберігав, перебуваючи біля Неї, сам архангел Гавриїл

“Якби хто спитав мене, як провадила час юності Пресвята Діва, – я відповів би: це відомо Самому Богу і архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її”, – — говорив на початку V ст. блаженный Іероним.

Богословське значення свята Введення полягає у тому, що як із народженням, так  і з посвятою Богові Пресвятої Богородиці наближався час приходу у світ Спасителя – Господа нашого Ісуса Христа, Який визволив людство від рабства гріха і смерті і дарував світові спасіння, відкривши грішній людині шлях до Царства Божого.

Таким чином, завершувалася доба Старого Завіту і наступали вже часи Нового Завіту.

Про це говорить і тропар свята: “Днесь благословенія Божия предображеніє, і человіков спасенія проповіданіє: в храмі Божиї ясно Діва являється і Христа всім предвозвіщаєт. Той і ми велегласно возопіїм: радуйся, смотренія Зиждителева ісполненіє- Сьогодні початок Божого благословіння і провіщення про спасіння людей: у храмі Божому ясно діва з’являєься і Христа всім провіщає, Їй же  і ми голосно заспіваймо: радуйся, здійснення Творця провидіння.”

Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці у церковному календарі наближає час великого свята Різдва Христового. Зокрема, під час богослужіння Утрені, в часі співу канону, вже лунає як катавасія (спеціальний ірмос, яким завершується прочитана пісня канону) ірмос канону свята Різдва: “Христос раждається – славіте, Христос з Небес – зустрічайте”.

Саме свято Введення у храм Пресвятої Богородиці відоме з  IV століття, зокрема на тому місці де первосвященик Захарія зустрів Пресвяту Діву, святими рівноапостольними імператором Констянтином і його матір’ю Єленою була зведена базиліка на честь Введення у храм Божої Матері.