Минулий тиждень на  Волині пройшов під знаком приїзду дружини Президента України Марини  Порошенко, візит якої був насичений багатьма зустрічами.

Читаючи репортажі про цю подію, не можна не помітити, хто і що шукав у приїзді першої леді. Хтось прискіпливо придивлявся, у що була одягнута президентська дружина та які черевички були на її  ногах (додивилися, що «Шанель»). Комусь смакувала «атмосфера  очікування» поважної гості  і «нещасних ліцеїстів», які ледь не  втрачали свідомість від хвилювання. І, звичайно, не могла оминути пишуча братія оказії, яку допустила Марина  Порошенко у своїй промові, назвавши  Волинь «Волиньщиною». Дехто навіть  у  заголовки це повиносив і пішла гуляти топ-новина Україною. Мало того, сталося це у Міжнародний  день рідної мови. Справжнісінький подарунок для акул пера і мікрофона!

Чи варто було робити з цього сенсацію? Питання неоднозначне.  Державна жона мусить добре знати державну мову  — тут  без питань. І назви регіонів країни теж. Але, зважаючи на те, що дружина  Президента донедавна була людиною геть не публічною, можна зробити їй певні послаблення. Та й   російське коріння Марини Порошенко (дівоче прізвище її Переведенцева) дається взнаки, хоча не  виправдовує цей її філологічний  ляп.  І  все одно особисто мені вона імпонує більше, ніж її попередниця у статусі першої леді країни.

Освічена жінка (а пані Марина — кандидат  медичних наук), навіть якщо вона присвятила  себе  сім’ї  і  вихованню дітей, залишається освіченою.  Мимоволі порівнюю її з Раїсою Горбачовою, такою ж вишуканою,  елегантною, яка   викликала люту  ненависть у  радянських жінок саме  через свою  жіночність і  шарм.   Після закінчення ери Брежнєва, який ніколи зі своєю дружиною ніде не з’являвся, дружині Горбачова  почали  закидати, що  вона  поводиться нескромно  й    затьмарює навіть чоловіка-генсека  на  міжнародних прийомах,  і  що  «Райка»  править  СРСР, а  не  Горбачов!

Віктор Федорович свою Людмилу  теж  у люди  не  виводив. І  напевне недарма. Бо після  «наколотих апельсинов»  боявся, що ляпне знову щось не те. А  так, сидячи  в  Донецьку, могла  тільки видати  на  гора: «Я  стараюсь, батя!» . Філологічні   перли  самого  Януковича  на  посту  гаранта  могли  б  увійти  в антологію   «антикультури мовлення». Не  забулися ще його  «курасани  з  маком», і «Херсонська  АЕС» замість Хмельницької , а  ще  «проффесор»  з  11 помилками  в  анкеті виявив неабиякі літературні  «пізнання»: Анна Ахматова у  нього  стала  Ахметовою,  Гулак-Артемовський  став  Артемовським, і  Антон Чехов  —  «великим  українським поетом».

Так  що  конфуз  пані Марини  з «Волиньщиною» — це ще квіточки.  Сподіваємось, що її прес- служба  зверне увагу на цю помилку. У свідомості деяких українських нардепів та політиків  і  досі живе ще одне нове географічне утворення — «Луцкая область».  Це словосполучення не раз доводилося чути з їхніх вуст. Зайшла в  інтернет — і  там  рясніє «Луцкая область». Нехай  вже комерційні оголошення, не дивно.  Навіть  у  заголовках деяких інформаційних сайтів воно фігурує. Ба, туристичні сайти, які рекламують подорожі й  красоти Волині, теж не знають, як наша область  називається!

Про  культуру  мовлення  наших державних мужів краще розповіли б, звісно, мовознавці.  Інколи, слухаючи виступи  наших  обласних чи міських чиновників  і депутатів,   теж хочеться закрити вуха. Особливо дістало «я  хочу  добавити». Наш викладач   в «універі» у таких  випадках любив  казати: «Прокурор  добавить». А  взагалі  нам  усім  є  над  чим працювати  у  царині мовній.  Бо  ми  перед  своєю рідною мовою  ой  у якому  боргу!

Ніна  РОМАНЮК