Видатна українська письменниця, уродженка Луцька Оксана Забужко, оприлюднила свої роздуми з приводу безвізу. При цьому вона подумки здійснила  порівняно недалеке минуле. Посилаючись на версію видання «Буквоїд», повідомляє «Волинська правда».

Оксана Забужко пише, що ще пам´ятає «ті часи, коли всі ми були «невиїздні» – за винятком мізерного, в межах статпохибки, відсотка причетних до колоніальної адміністрації, та ще, єдиною помітною групою – євреїв: їх випускали «в один кінець», під приводом «воссоединениясемей», і це вважалось великою перемогою єврейського руху (і ненависної тоді Кремлю «держави Ізраїль»!). Популярним був цинічний жарт: «Еврей не роскошь, а средствопередвижения» (змішані сім´ї також випускали). Серед київської інтеліґенції кружляв «дисидентський» віршик, приписуваний Миколі Лукашу:

Ой якщо ти поц-аїд –
Їдь відразу в Порт-Саїд,
А якщо ти дурень-гой –
Їдь відразу в Уренгой.

(Уренгой – Помари – Ужгород – погугліть, хто не в курсі: так починалась «газова імперія», і в ту тьмуторокань справді їхали – не тільки на заробітки, а й пересидіти «щербицькі» хвилі політрепресій також: більше в СРСР втікати було нікуди…)».

Вона нагадує, що «аж до 1970-х рр. жили БЕЗ ПАСПОРТА взагалі – і не могли ані на день відлучитися з своєї  «тюрми без ґрат»: ані переночувати в готелі, ані взяти квиток на літак, навіть якби треба було провідати хворого сина в Уренгої».

Відтак  Оксана Забужко констатує: «Мій народ виходить із рабства. От і все.
І по реакції на цей факт дуже чітко видно – хто «за Україну, за її волю», а хто «з вертуха їв».Шануймося. Бо ми того варті».